910/7271/13 Про відшкодування матеріальної шкоди - 16.07.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року по справі № 910/7271/13 (Повний текст рішення складено і підписано 20.05.2013) (суддя: Сташків Р.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері"

до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 144 520,35 грн.

за участі Прокуратури міста Києва

Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 144 520,35 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року по справі № 910/7271/13 в задоволені позову ПрАТ "Галіція Дистилері" відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції ПрАТ "Галіція Дистилері" подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року по справі № 910/7271/13 та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт стверджує, що між накладенням арешту на грошові кошти позивача та збитками в сумі 144 520,35 грн. є прямий причинно-наслідковий зв'язок, що не було досліджено судом першої інстанції.

Крім того, апелянт зазначає, що оскільки Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві виступає відповідачем, оскільки воно пов'язане з виплатою із державного бюджету певних коштів як особа, на яку законодавством покладено відповідальність за виконання державою відповідних бюджетних зобов'язань, а не як особа, відповідальна від імені держави за неправомірні дії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.07.2013.

25.06.2013 від Заступника прокурора міста Києва надійшло повідомлення про вступ Прокуратури міста Києва у справу на стороні відповідача.

Представник відповідача 08.07.2013 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 у справі № 910/7271/13 без змін.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що Головне управління Державної казначейської служби України виступає від свого імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних правовідносин, не уособлює державу, та не завдавало позивачу збитків на відшкодування яких було заявлено позов.

Крім того, відповідач наголошує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів незаконності рішень, дій чи бездіяльності органу досудового слідства, а тому позовні вимоги про відшкодування шкоди не підлягають задоволенню.

15.07.2013 від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та позову.

Представник прокуратури письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

У судове засідання 16.07.2013 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, додаткових пояснень та відзиву, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

17.05.2012 року ст. слідчим СВ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС майором податкової міліції Наумець С.О. винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно генерального директора Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" Татарінова Володимира Володимировича за ознаками умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, - тобто злочинів, передбачених ст. ст. 212, ч. З, ст. 366 ч. 2 КК України .

Татарінов В.В. оскаржив зазначену постанову у Дніпровському районному суді м. Києва.

постановами Дніпровського районного суду м. Києва від 18.06.2012 було накладено арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері", які знаходяться на поточних рахунках №26002333977700 та №26009055993601 в ПAT "УкрСиббанк", поточних рахунках №26001000913737 та №26055000853928 в ПрАТ "Універсал Банк" в сумі, яка не перевищує 2 851 453 грн.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.08.2012, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01.10.2012, скаргу Татарінова В.В. на постанову про порушення кримінальної справи відносно Татарінова В.В. задоволено та скасовано постанову старшого слідчого СВ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС Наумця С.О. від 17 травня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно Татарінова В.В. за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.

За твердженням позивача, він був протягом більш ніж 5 (п'ять) місяців фактично позбавлений змоги володіти, користуватись та розпоряджатись своїми грошовими коштами, які знаходились на поточних рахунках у банках.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з накладенням арешту на поточні рахунки, фактично діяльність підприємства позивача була паралізована, хоча на рахунках були кошти. У зв'язку з необхідністю вироблення продукції, ПрАТ "Галіція Дистилері" змушено було користуватись кредитними коштами за договором овердрафту № 06-Г-04 К від 20.04.2012. Більше того, внаслідок неспроможності ПрАТ "Галіція Дистилері" поповнювати ліміт використаної суми грошових коштів за договором овердрафту, фактично було збільшено відсотки за користування наданими коштами з 16,1 % до 19 % річних, про що було зазначено у додатковому договорі № 3 від 10.09.2012 до договору овердрафту № 06-Г-04к від 20.04.2012.

На виконання умов договору овердрафту № 06-Г-04к позивачем було сплачено 127 720,35 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Крім того, позивач зазначає, що для відновлення його порушеного права ним було сплачено 16 800 грн. за послуги адвоката.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

Як правильно зазначено в рішенні суду першої інстанції, статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, виникнення шкоди та причинний зв'язок між його неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяння ним шкоди.

Нормами Положення про Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12.10.2011 № 1280 (z1237-11) закріплено, що головне управління Казначейства є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в установах Державної казначейської служби України.

Відповідно до статті 174 ЦК України держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України, Положення про Державне казначейство України, Державне казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів, яке передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Державне казначейство України не має права самостійно встановлювати бюджетні призначення та змінювати їх цільове спрямування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління Казначейства жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з позивачем, шкоди своїми діяти (бездіяльністю) позивачеві не завдало, а тому, зважаючи на вимоги чинного законодавства України, Головне управління Казначейства не повинно нести обов'язок з відшкодування будь-якої шкоди позивачу, яка, як стверджує позивач, була заподіяна йому з вини органів досудового слідства.

Частиною 2 ст. 176 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

З наведеного вбачається, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення та обов'язку відповідача відшкодувати збитки позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що договір овердрафту № 06-Г-04к було укладено 20.04.2012 з лімітом овердрафту 6 000 000,00 грн., тобто за 2 місяці до накладення арешту на кошти позивача та на суму, що вдвічі перевищує суму коштів на які накладено арешт, враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено, що кошти сплачені за користування кредитними коштами є збитками спричиненими незаконними діями органу державної влади, а не поточними витратами позивача.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 по справі № 910/7271/13 залишити без змін.