5017/2308/2012 Про розірвання договору оренди торгового об'єкту - 16.07.2013 Прийняття

У серпні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про розірвання договору оренди торгового об'єкту НОМЕР_3 від 08.05.2012р. та стягнення 24 000 гривень з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4. А також просив судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди укладеного між сторонами.

Позивач 1 жовтня 2012 року надав заяву про зміну предмету позову, якою просив розірвати договір оренди торгового об'єкта НОМЕР_3 від 08.05.2012р., стягнути 32 000 грн., інфляційні витрати у сумі 124,81 грн., 3 % річних у сумі 122,04 грн., витрати, пов'язані з оформленням нотаріально посвідченої довіреності на свого представника в сумі 230 грн.

Позивач неодноразово звертався із заявами про зменшення та збільшення позовних вимог.

Востаннє представник позивача звернувся із заявою від 17.04.2013 року, в якій просив суд збільшити розмір майнових вимог на суму 3 % річних від суми боргу з орендної плати за період фактичного використання об'єкту оренди відповідачем (з 12.05.2012р. по 23.08.2012р.), що складає 621,93 грн., і на суму витрат позивача на оплату послуг адвоката, що складає 4 000 грн., та стягнути зазначені суми грошових коштів з відповідача на користь позивача. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача: суму боргу з орендної плати за період фактичного використання об'єкту оренди (з 12.05.2012р. по 23.08.2012р.) у розмірі 26 322 грн., суму інфляційних витрат у розмірі 99,09 грн., витрати на оформлення нотаріально посвідченої довіреності у сумі 230 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 755, 00 грн. Вказана заява розглядалась колегією суддів першої інстанції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.04.2013р. (головуючий суддя Гуляк Г.І., судді: Лічман Л.В., Никифорчук М.І.) у позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що договір оренди торгового об'єкту від 08.05.2012р. не набув чинності внаслідок відсутності його реєстрації згідно п. 8.5 Договору, в ньому відсутні істотні умови, зокрема, не вказаний об'єкт оренди, визначений індивідуальними ознаками, а також акт приймання - передачі об'єкту оренди сторонами не укладався.

На думку суду першої інстанції вказаний договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, викладені в заяві про збільшення розміру позовних вимог від 17.04.2013р., посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на те, що при прийнятті зазначеного рішення господарським судом першої інстанції не досліджено всіх обставин справи.

Апелянт у скарзі посилається на відсутність процедури реєстрації договорів оренди, що передбачена п. 8.5 спірного Договору внаслідок відсутності відділу інформації ТОВ "Промтоварний ринок".

Скаржник вважає, що судом першої інстанції проігнороване те, що сторони погодили предмет, ціну та строк дії договору.

Крім того, сторона наполягає на тому, що договір, який виконується не може бути неукладеним.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів, 24 вересня 2011р. між ТОВ "Промтоварний ринок" та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір НОМЕР_4 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності, за умовами якого, предметом договору є послуги, які Промринок надає підприємцю та зобов'язання підприємця здійснювати торгівельну діяльність згідно законодавства України.

Пунктом 2.1.1 Договору, Промринок зобов'язується надати підприємцю в строкове користування торгове місце НОМЕР_4 на території сектору НОМЕР_5 для встановлення двадцяти футових контейнерів і здійснення з них торговельної діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що 08 травня 2012р. між ФОП ОСОБА_3 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) був підписаний договір НОМЕР_3 оренди торгового об'єкту, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування ІІ пл. вул. Бежева 20т+20т, розташовані на торговому місці НОМЕР_3 Промринку за адресою: Одеська області, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20 (надалі - об'єкт).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічно стаття 180 Господарського кодексу України встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Сторонами погоджено предмет оренди, ціну орендної плати та строк дії цього договору.

Судовою колегією встановлено, що предметом договору, укладеного між сторонами, є надання в оренду торгового об'єкту, а саме двох контейнерів НОМЕР_4 та НОМЕР_3, що належать позивачеві на праві власності та відображено у договорі у скороченому вигляді.

Скороченість визначення об'єкту оренди у договорі не впливає на відсутність визначеності предмету договору взагалі, оскільки предмет договору міститься як у назві договору, так і у розділі предмет договору.

Узгодженість сторонами предмету договору підтверджується відзивом на позов (а.с.27), з якого вбачається що ОСОБА_4 уклала договір оренди торгівельного об'єкту у вигляді двох контейнерів і на підставі якого здійснювала торговельну діяльність на другому майданчику по вул. Бежева на торговому місці НОМЕР_3 Промринку у місті Одеса.

За таких обставин судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про невизначеність предмету оренди.

Відповідно до п.2.1. вказаного договору орендодавець передає орендарю орендований об'єкт за актом приймання-передачі протягом двох днів з дня укладення договору. В акту відображається стан об'єкта. Об'єкт вважається прийнятим орендарем в оренду з моменту підписання акта сторонами. При цьому за п. 2.4. договору повернення об'єкта оформлюється актом приймання-передачі, в якому відображається стан об'єкта з урахуванням його нормального зносу. Об'єкт вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання акту сторонами.

Але з матеріалів справи вбачається, що незважаючи на фактичну передачу об'єкту оренди сторони не оформили акт приймання - передачі орендованого майна. Зазначене не є підставою вважати договір оренди неукладеним та таким, що не відбувся.

Відсутність акту приймання - передачі за загальними нормами цивільного законодавства не тягне наслідків у вигляді неукладеності або недійсності правочину, а навпаки надає орендарю права вимагати передачі орендованого майна у судовому порядку, чи право відмовитись від договору та стягувати збитки.

Але відповідачка таким правом не скористувалась, а використовувала майно позивача, фактично прийнявши об'єкти оренди, оскільки протягом травня - серпня 2012 року здійснювала торговельну діяльність, отримала перепустку для цього та зверталась до адміністрації ринка за роз'ясненнями відносно розміру сум орендної плати, що повинна сплатити за травень - серпень 2012 року.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність акту - приймання - передачі орендованого майна як ознаку неукладеності договору не відповідає обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами п. 8.5 Договору, цей договір набирає чинності після його підписання сторонами з дня реєстрації відділом інформації та діє до 31.12.2012р.

Але зазначена умова договору не приймається до уваги, оскільки відповідно до інформації ТОВ "Промтоварний ринок" (а.с.41 т.2) станом на 08.05.2012 р. реєстрація договорів оренди торговельних об'єктів, належних суб'єктам господарської діяльності, що здійснюють торговельну діяльність на території Промтоварного ринку "7 км", відділом інформації Промринку не здійснюється. На запит адвоката від 11.04.2013р. за вх. № 1270 ТОВ Промтоварний ринок" повідомило, що відділ інформації ТОВ "Промтоварний ринок" станом на 08.05.2012р. був ліквідований і на даний час не існує. (а.с.43 т.2).

Отже, висновок суду першої інстанції про невиконання сторонами пункту 8.5 Договору як підстава юридичної неукладеності договору суперечить обставинам справи.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що фактичні дії сторін (фактична передача майна власником, фактична використання майна орендарем для здійснення торгівельної діяльності на ринку 7 км) свідчать про те, що договір між ними був укладеним. Визначення договору як неукладеного може мати місце лише на стадії укладання договору, а не за наслідками виконання договору сторонами. Відповідної правової позиції дотримується як Вищий господарський суд України у п. 2.6 ч. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" (v0012600-13) , так й Верховний суд України (постанова від 25.06.2011р. по справі № 7/221-09).

Статтею 111-28 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Таким чином, судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову на підставі такого.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата за орендований об'єкт становить 8 000 грн. в місяць.

З матеріалів справ вбачається, що відповідачка стверджує про сплату орендної плати у повному обсязі.

Але судова колегія не погоджується з такими доводами у зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до ст. 34 ч.2 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частині 1 ст. 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Оскільки відповідачка повинна мати розписку в підтвердження виконання зобов'язання по сплаті орендної плати, а таких доказів нею не надано, її доводи у відзиві на позов про фактичну сплату оренди не приймаються до уваги.

Судова колегія перевірила та погоджується з розрахунком зазначених сум, наданих позивачем на а.с.45-46 т.2.

За таких обставин, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума орендної плати з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних, з яких 26 322,0 грн. заборгованість з орендної плати, 621,93 грн. - 3% річних, 99,09 грн. - інфляційні витрати.

Відносно вимог немайнового характеру судова колегія встановила таке.

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо розірвання договору оренди. Позивачем не надано доказів відмови у позові у цієї частині: відповідна заява з цього приводу відсутня, протокол судового засідання не містить даних про відмову від частки позовних вимог. Заява на а.с. 45 т.2 від 17.04.2013 р. на яку позивач наполягає як на остаточні позовні вимоги містить положення про наявність у суді двох вимог майнового і немайнового характеру і містить прохання про збільшення позовних вимог в частині майнових вимог.

З аналізу наведеного судова колегія дійшла висновку про відмову судом першої інстанції у позові у повному обсязі, включаючи позовні вимоги немайнового характеру.

Між тим з матеріалів справи вбачається, що дія договору оренди закінчилась, а тому відсутній предмет спору у вигляді розірвання договору оренди.

Відповідно до пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 (v0018600-03) від 26.12.11 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції".

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 частини 1 статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК (1798-12) можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки на час звернення до суду - серпень 2012 р. спірний договір існував, а дія його закінчилась у процесі розгляду справи, судова колегія вважає, що предмет спору відсутній та припиняє провадження у цієї частині позову на підставі пункту 1-1 ст. 80 ГПК України.

Внаслідок припинення провадження у справі на підставі пункту 5 ст.7 Закону України "Про судовий збір" суму судового збору у розмірі 1102,0 грн. необхідно повернути позивачеві.

Клопотання позивача про повернення зайве сплаченого судового збору у сумі 551,0 грн. відхиляється, оскільки ним оскаржується судове рішення у повному обсязі, що витикає з прохальної частини апеляційної скарги. Але зазначена сума враховується судом при розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судова колегія призводить розподіл судових витрат а тому стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру, за подання апеляційної скарги у повному обсязі у загальній сумі 3076,50 грн. за оплату послуг адвоката - 4 000 грн., а загалом 7076, 50 грн.

В решті вимог (сплати нотаріальних послуг) судова колегія відмовляє в їх задоволенні у зв'язку з тим, що вони не надходять до складу судових витрат .

Керуючись ст.99, 101, 103 п.2, 104 ч.1 п.3, 105 господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

- задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2013 р. по справі № 5017/2308/2012- скасувати.

Прийнятті нове рішення у справі.

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 26 322 (двадцять шість тисяч триста двадцять дві) грн. заборгованості з орендної плати, 621 (шістсот двадцять одну) грн. 93 коп. 3% річних, 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 09 коп. - інфляційних витрат, а загалом 27 043 (двадцять сім тисяч сорок три) грн. 02 коп.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати 4000 (чотири тисячі) грн. за оплату послуг адвоката, 3 076 (три тисячі сімдесят шість) грн. 50 коп. судового збору, а загалом 7 076 (сім тисяч сімдесят шість) грн. 50 коп.