910/6806/13 Про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням умов договору поставки - 11.07.2013 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврогаз" на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року

у справі № 910/6806/13 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврогаз"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 156 614,15 грн., -

У квітні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача 156 614,15 грн. збитків у зв'язку із неналежним виконанням останнім умов договору поставки № 1116112295 від 26.07.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року (повний текст рішення підписано 29.05.2013 року) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Укрєврогаз" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

ДП "НАЕК "Енергоатом" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ "Укрєврогаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року для розгляду справи № 910/6806/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 11.07.2013 року.

Представники позивача в судове засідання 11.07.2013 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник відповідача проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ТОВ "Укрєврогаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.07.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Укрєврогаз" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) . Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.07.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 1116112295 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язувався поставити повітронагрівачі ПНВ для ремонту ВП "Рівненська АЕС" та ВП "Южно-Українська АЕС", а покупець зобов'язався прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до акта приймання передачі ТМЦ № 04-235 продукція, яка призначена для ремонту ВП "Южно-Українська АЕС", згідно з специфікацією № 2 до Договору, була передана покупцю 28.08.2012 року.

Крім того, продукція, що була призначена для ремонту ВП "Рівненська АЕС" та деталізована в специфікації № 1 до Договору, була поставлена покупцю в повному обсязі згідно з видатковою накладною № РН-0000004 від 03.09.2012 року.

Загальна вартість поставленого товару складає 1 980 812,40 грн.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата продукції за специфікацією № 1 та специфікацією № 2 до Договору повинна була бути здійснена протягом 30 або більше робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі партії поставленої продукції.

За таких обставин, перебіг тридцятиденного строку закінчився 15.10.2012 року за специфікацією № 1 та 28.08.2012 року за специфікацією № 2.

Покупець виконав своє зобов'язання 15.02.2013 року, що підтверджується випискою з особового рахунку за 15.02.2013 року, прострочивши термін оплати на 134 дні за специфікацією № 2 (вартість поставленого товару складає 245 545,30 грн.); на 128 дні (перша частина) та 14 днів (друга частина) за специфікацією № 1 (вартість поставленого товару складає 1 735 267,10 гривен).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що завдані збитки стягуються у повному обсязі, додатково до штрафних санкцій. Сплата штрафних санкцій та відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання договірних зобов'язань в натурі, якщо інше прямо не передбачено чинним в Україні законодавством.

За твердженням позивача, йому завдано збитків у розмірі 156 614,15 грн. у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, з огляду на наступне.

31.07.2012 року між ТОВ "Інтерсейс" (позикодавець) та ТОВ "Укрєврогаз" (позичальник) укладено договір позики, відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику безпроцентну зворотну допомогу (безоплатну позику) в сумі до 1 455 000,00 грн. без ПДВ, а позичальник зобов'язується повернути дані грошові кошти позикодавцю в термін не пізніше 31.01.2013 року включно.

05.03.2013 року позивач перерахував ТОВ "Інтерсейс" 156 614,15 грн. штрафних санкцій за несвоєчасне повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання за Договором та необхідністю укладення договору позики № 31/07-01 від 31.07.2012 року і як наслідок спричинення позивачу збитків в розмірі 156 614,15 грн.

Зокрема, як зі змісту Договору, так і зі змісту договору позики № 31/07-01 від 31.07.2012 року не вбачається пов'язаність дій відповідача з необхідністю укладення позивачем будь-яких договорів.

Також, позивачем не доведено, що кошти, які ним було отримано за договором позики, йому були необхідні для здійснення поставки продукції за Договором.

За таких обставин, вірним є висновок місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність у діях відповідача всіх елементів, необхідних для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, то відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача 156 614,15 грн. збитків, а відтак в задоволені позову слід відмовити.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврогаз" на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року у справі № 910/6806/13 залишити без задоволення.