58/157-40/440-34/511-2012 Про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді - 10.07.2013 Прийняття

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року у справі №58/157-40/440-34/511-2012 та прийняти нове рішення, яким стягнути з ЖБК "Локомотив-10" заборгованість за спожиту теплову енергію сумою 86 609,75 грн., 5 941,94 грн. інфляційної складової боргу, 2 276,01 грн. 3% річних, 948,28 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року апеляційну скаргу ТОВ "Центр інфотехнологій" прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 15.05.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

Розпорядженнями Секретаря судової палати від 15.05.2013 року та від 10.07.2013 року у даній справі змінювався склад колегії суддів у зв'язку з перебуванням суддів Лобаня О.І. та Авдеєва П.В. у відпустці, у результаті чого розгляд справи остаточно визначено здійснити колегії суддів у складі: головуючого судді - Федорчука Р.В., суддів Лобаня О.І., Майданевича А.Г.

Представник позивача у судових засіданнях надавав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях надавав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 10.07.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.06.1999 року між ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" (правонаступником якого є ТОВ "Центр інфотехнологій", далі - енергопостачальна організація) та ЖБК "Локомотив-10" (далі - покупець) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №450080 (далі - договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води, а покупець зобов'язується прийняти теплову енергію та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору (п. 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п. 6.4. та п. 6.5. договору покупець щомісячно з 12-го по 14-е число отримує у енергопостачальній організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Як підтверджується матеріалами справи, облік спожитої теплової енергії виконувався згідно показників приладів обліку, встановлених на межі балансової належності покупця в порядку п. 5.1. договору, відповідно до яких покупцем спожито теплову енергію у кількості 6 517,96108 Гкал, з яких 20,0000 Гкал - наповнення мережною водою та 6 497,96108 Гкал - спожита теплова енергія у вигляді гарячої води на опалення та гаряче водопостачання.

Тобто, позивач належним чином виконав взяті на себе обов'язки щодо постачання теплової енергії у вигляді гарячої води відповідачу відповідно до умов договору, що підтверджується обліковими картками та відомостями фактичного споживання теплової енергії.

Проте, ЖБК "Локомотив-10" не виконувало свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії за періоди з 01.04.2008 року по 01.11.2008 рік та з 01.12.2008 року по 01.03.2011 рік, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість (враховуючи часткову сплату боргу в розмірі 751 862,49 грн.) на загальну суму 86 609,75 грн.

При цьому, слід зазначити, що вартість спожитої теплової енергії розраховувалась відповідно до тарифів, встановлених законодавством у спірний період, застосування яких було узгоджено між сторонами угодами про зміни і доповнення договору на постачання теплової енергії (т. 2, а.с. 46-51).

Як вбачається з матеріалів справи, при розрахунку суми боргу застосовувалися тарифи встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) від 31.01.2007 року №86 (raa086017-07) , від 29.04.2009 року №519 (ra0519017-09) , 520 (ra0520017-09) , від 31.08.2009 року №981 (ra0981017-09) , від 30.09.2009 року №1141 (ra1141017-09) , від 15.10.2009 року №1192 (ra1192017-09) , від 31.05.2010 року №392 (ra0392017-10) та від 14.12.2010 року №1726 (v1726227-10) .

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправомірно обраховано суму боргу на підставі вказаних вище розпоряджень КМДА, оскільки вони не пройшли реєстрацію у відповідних органах Міністерства юстиції України (Головному управлянню юстиції у м. Києві) і відповідно не набули чинності, тому застосовуватись до спірних правовідносин не можуть.

Таким чином, місцевий господарський суд встановив, що позивачем не доведено встановлення відповідно до вимог закону цін (тарифів), за якими належить здійснити відповідачу розрахунок за послуги надані в спірний період.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачу (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з ст. 20 зазначеного закону тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обгрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування та повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Вартість теплової енергії, яка є грошовим виразом витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових визначається тарифом, що забезпечує відшкодування всіх економічно обгрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги видані відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" (401-14) , Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , тобто, такі розпорядження є актами органу місцевого самоврядування. Указом Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" №493/92 від 03.10.1992 року (493/92) визначено, що державній реєстрації підлягають виключно нормативно-правові акти органів виконавчої влади. Державна реєстрація актів органів місцевого самоврядування чинним законодавством не передбачалась.

Державна реєстрація нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стала обов'язковою після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №833 від 01.08.2011 року (833-2011-п) , згідно якої Київську міську державну адміністрацію зобов'язано забезпечити подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, виданих нею як місцевим органом виконавчої влади та як виконавчим органом Київської міської ради. Документ набрав чинності з 11.08.2011 року.

Отже, розпорядження КМДА про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які застосовані позивачем при розрахунку суми оплати за спожиту відповідачем теплову енергію (розпорядження КМДА, прийняті у періоди з 01.04.2008 року по 01.11.2008 рік та з 01.12.2008 року по 01.03.2011 рік), не потребували державної реєстрації.

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постановах від 24.04.2013 року у справі 42/168, від 19.03.2013 року у справі №64/409-16/220-2012 та від 06.06.2013 року у справі №27/372.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 86 609,75 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 941,94 грн. інфляційної складової боргу та 2 276,01 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати використаної теплової енергії, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5 941,94 грн. інфляційної складової боргу та 2 276,01 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, здійснені позивачем, та встановлено їх арифметичну правильність.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково та прийняти нове рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року у справі №58/157-40/440-34/511-2012 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року у справі №58/157-40/440-34/511-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року у справі №58/157-40/440-34/511-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі №58/157-40/440-34/511-2012, яким позов задовольнити повністю. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-10" (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 11 Г, код 22883046) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 22, код 32531966) 86 609,75 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 5 941,94 грн. збитків від інфляції, 2 276,01 грн. 3% річних, 948,28 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 948,28 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Справу №58/157-40/440-34/511-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

5. постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.