911/649/13-г Про визнання недійсним рішення виконавчого комітету міської ради та визнання права власності на майновий комплекс - 10.07.2013 Прийняття

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Вишгородського районного споживчого товариства (далі - позивач 1) та Дочірнього підприємства Вишгородського РайСТ "Сузір'я" (далі - позивач 2) до Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі - відповідач 1) та Виконавчого комітету Вишгородської міської ради (далі - відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" (далі - третя особа) про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №311 від 20.12.2012 та визнання права власності на майновий комплекс Вишгородського ринку за позивачем-1, а саме: літера А - нежитлова будівля (ринок), Літера Б - туалет, № 1,2 - бетоновані та асфальтовані торгові площадки, № 3-7 - огорожа, № 8-9 - водопровід та каналізація.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Вишгородське районне споживче товариство та Дочірнє підприємство Вишгородського РайСТ "Сузір'я" звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2013 у справі №911/649/13-г та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 для розгляду справи №911/649/13-г сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та ЧорноїЛ.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 апеляційну скаргу Вишгородського районного споживчого товариства та Дочірнього підприємства Вишгородського РайСТ "Сузір'я" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.07.2013.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 у зв'язку з великою завантаженістю судді Гончарова С.А. було доручено здійснити розгляд справи №911/649/13-г колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів ТищенкоО.В. та Чорної Л.В.

В судове засідання 10.07.2013 з'явились представники позивачів та відповідача 1.

Через відділ документального забезпечення від представника позивача 2 надійшло клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 10.07.2013 здійснено фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідач 2 та третя особа були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями, проте не забезпечили явку в судове засідання своїх представників.

Представники позивачів в судовому засіданні 10.07.2013 заперечили проти розгляду справи за відсутності представників відповідача 1 та третьої особи, просили розгляд справи відкласти.

Згідно з пунктом 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач 2 та третя особа не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22, 27 ГПК України (1798-12) , та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача 2 та третьої особи.

В судовому засіданні представником позивача 1 заявлено усне клопотання про витребування додаткових документів.

Відповідно до статті 38 ГПК України Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про неможливість задоволення клопотання позивача 1 з огляду на його необґрунтованість.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В судовому засіданні представник позивача 1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача 2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду - без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Пунктом 36 рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 20.12.2012 №311 вирішено оформити Київській регіональній спілці споживчої кооперації право власності на цілісний майновий комплекс Вишгородського ринку, який розташований за адресою: Київська обл., м.Вишгород, вул. Шолуденка, 15.

За твердженнями позивачів, зазначене рішення є незаконним, оскільки ним порушується право власності позивача-1 на вищевказаний комплекс Вишгородського ринку.

Документами, що на думку позивачів підтверджують право власності позивача-1 на спірне майно є: свідоцтво про право власності на приміщення ринку від 15.05.2002, акти прийняття майна в експлуатацію робочої комісії на правах державної №421 від 28.12.1989 та від 05.07.1990; платіжні доручення №63 від 25.03.1990, №84 від 03.05.1990, №280 від 28.12.1990, лист НВО "Прип'ять" від 30.05.1994 №05/266 "Про передачу критого ринку РСТ", в якому зазначено, що ринок був переданий у власність Вишгородського РСТ.

Також, на думку позивачів, наявність саме у позивача-1 та відсутність відповідного права власності у відповідача-1 на спірне майно вже встановлена постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.03.2010 у справі №18/115-09, яка залишена у силі постановою Вищого господарського суду від 01.07.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, Вишгородський колгоспний ринок було побудовано підрядною організацією - Управлінням будівництва Чорнобильської АЕС Голов-ВРУ Міненерго СРСР БВМО "Укренергобуд" на замовлення Мінатоменерго СРСР.

В експлуатацію спірний ринок було введено в дві черги: згідно акту робочої комісії на правах державної №421 від 28.12.1989 та остаточно в другу чергу згідно акту цієї ж комісії від 05.07.1990.

Разом з цим, у зв'язку з відсутністю коштів в місцевому бюджеті Виконкомом Вишгородської районної Ради народних депутатів (рішення №129 від 23.05.1989) вирішено за узгодженням з облспоживспілкою затвердити дольову участь облспоживспілки в будівництві під'їздної дороги до ринку в сумі 100 тис. руб. і на виконання цього рішення Київською облспоживспілкою було перераховано кошти для здійснення фінансування капітального будівництва платіжними дорученнями від 22.03.1990 на суму 100000 крб. та від 16.03.1990 на суму 100000 крб. Дані платіжні доручення свідчать про фінансування саме будівництва, оскільки кошти перераховані, до прийняття ринку в експлуатацію за актом від 05.07.1990 (копії містяться в матеріалах справи).

Також, підтвердженням будівництва, ремонту та реконструкції Вишгородського ринку за рахунок коштів Київської облспоживспілки є платіжні доручення від 08.05.1990 №231 на суму 50000 крб. та від 13.12.1990 №700 на суму 200000 крб.

Після прийняття в експлуатацію вказаний ринок перебував у державній власності в тій частині, в якій його було побудовано за рахунок коштів Міненерго СРСР. Разом з цим, даний об'єкт було повністю передано на баланс Вишгородської райспоживспілки.

Баланс підприємства не визначає підстав знаходження майна у власності, володінні, оскільки є формою бухгалтерського обліку. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача у володіння майна безпосередньо власником, тощо.

Отже, місцевим господарським судом вірно встановлено, що передача Вишгородського ринку Вишгородській райспоживспілці власником (Міненерго СРСР) є підставою лише для відображення цього майна на балансі, що ніяким чином не свідчить про перехід права власності.

Крім того, зазначені обставини встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2003 у справі №102/19-02 за позовом Київської облспоживспілки до Вишгородської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження №151 від 13.05.2002.

Згідно п. 1.1 Статуту Вишгородського ринку Київської облспоживспілки зареєстрованого Вишгородською райдержадміністрацією 12.05.1999, Вишгородський ринок Київської облспоживспілки є власним підприємством Київської облспоживспілки і знаходиться в її підпорядкуванні.

Відповідно до п. 5.2 цього Статуту, передані на баланс ринку обігові кошти, фонди, будівлі, приміщення, обладнання устаткування та інші види основних засобів є власністю облспоживспілки і передані в тимчасове користування підприємству на умовах оперативної оренди для здійснення господарської діяльності.

Колегією суддів встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2003 у справі №102/19-02 було визнано недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №151 від 13.05.2002 "Про оформлення права власності на ринок в м.Вишгород", яким право колективної власності на приміщення ринку по вул. Шолуденко, 15 в м.Вишгород було оформлено за Вишгородським районним споживчим товариством.

Відповідно до постанови правління Київської обласної спілки споживчих товариств №151 від 18.09.1997 та акту приймання-передачі Вишгородського ринку від 31.03.1999 Вишгородський ринок було повернуто з підпорядкування Вишгородської райспоживспілки та передано до Київського обласного об'єднання ринків Київської облспоживспілки.

При цьому, судом не береться до уваги, як належний доказ, наданий позивачами лист НВО "Прип'ять" від 30.05.1994 №05/266, в якому зазначено, що ринок був переданий у власність Вишгородському РСТ, оскільки такий лист не відноситься до переліку правовстановлюючих документів визначених Тимчасовим положенням про порядок оформлення права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002року №7/5 (z0157-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445 (z0157-02) .

Крім того, посилання позивачів на платіжні доручення №63 від 25.03.1990, №84 від 03.05.1990, №280 від 28.12.1990, які нібито свідчать про проведення оплати на будівництво ринку, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки такі платіжні доручення відсутні в оригіналі, а надані суду копії не містять обов'язкових реквізитів, зокрема, відмітки уповноваженого банку та його посадової особи.

Також, суд не приймає до уваги посилання позивачів на положення їх статутів щодо спірного майна, оскільки статут є локальним нормативним актом, що визначає правове становище, завдання, структуру, функції, статутний капітал і назву юридичної особи та її місцезнаходження, найменування посади керівника, який її очолює, а також інші необхідні умови діяльності юридичної особи, проте не може за своєю правовою природою свідчити про набуття юридичною особою певних прав на майно.

постановами правління Київської обласної спілки споживчих товариств (протокол засідання № 5, п.1) від 12.03.2002 та (протокол засідання №6, п.1) від 20.05.2003 прийнято рішення про передачу до статутного фонду Київської регіональної спілки споживчої кооперації цілісного майнового комплексу Вишгородського ринку, розміщеного за адресою: м. Вишгород, Київська область, вул.Шолуденка, 15.

Вищезазначений цілісний майновий комплекс був переданий до статутного фонду Київської регіонспоживспілки згідно акту передачі - приймання від 08.07.2003 № 8.

Відповідно до абз. 3 п.п. "а" п. 8.1. Тимчасового положення "Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (z0157-02) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 № 1692/5 (z0582-10) ) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2010 року за № 582/17877 (z0582-10) оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).

Згідно п. 2 Постанови Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987 №124 (v0124699-87) "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків" всі ринки із системи Міністерства торгівлі УРСР були передані в установленому порядку споживчій кооперації на безоплатній основі. На виконання постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26.07.1987 №265 "Про заходи по поліпшенню колгоспних ринків" та Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987 №124 (v0124699-87) відповідно до рішення виконкому Київської обласної ради народних депутатів від 05.05.1987 №143 у підпорядкування Київської облспоживспілки було передано обласну об'єднану дирекцію колгоспних ринків, в тому числі і Вишгородський ринок.

Отже, Київська обласна спілка споживчих товариств будучи належним власником майнового комплексу Вишгородського ринку правомірно розпорядилась ним на користь відповідача-1, внаслідок чого останній набув право на звернення до відповідача-2 щодо оформлення за собою права власності на спірне нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2005 у справі №38/501 за позовом Вишгородського районного споживчого товариства до Київської обласної спілки споживчих товариств та Київської регіональної спілки споживчої кооперації про визнання недійсними постанов та зобов'язання вчинити дії, відмовлено у позові Вишгородському районному споживчому товариству.

Так, предметом розгляду даної справи були позовні вимоги Вишгородського районного споживчого товариства про зобов`язання Київської регіональної спілки споживчої кооперації повернути на баланс Київської обласної спілки споживчих товариств усе майно відповідно до додатку № 1 до постанови правління № 5 п.1 від 12.03.2002, передане їй Київською обласною спілкою споживчих товариств безоплатно у власність.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2005 у справі №38/501, встановлено, що постанова правління Київської обласної спілки споживчих товариств (протокол засідання № 5, п.1) від 12.03.2002 не порушує прав Вишгородського районного споживчого товариства, оскільки була прийнята в межах повноважень Київської обласної спілки споживчих товариств та виключно щодо майна останньої.

Вказане рішення залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2006. При перегляді рішення від 25.11.2005 в касаційній інстанції, Вищий господарський суд зазначив, що Київська облспоживспілка розпорядилася виключно власним майном, створеним та придбаним за рахунок господарської діяльності.

Так, у відповідності до постанови правління Київської обласної спілки споживчих товариств (протокол засідання № 5) від 12.03.2002 було вирішено передати станом на 31.03.2002 Київській регіональній спілці споживчої кооперації у власність безоплатно з правом володіння, користування і розпорядження, як членський внесок до статутного фонду Київської регіональної спілки споживчої кооперації в обмін на корпоративні права наявні кошти та власне майно Київської обласної спілки споживчих товариства по залишковій вартості.

Згідно наданого до постанови переліку майна (додаток №1), від 08.07.2003 на баланс Київської регіонспілки передано цілісний майновий комплекс розташований за адресою: м. Вишгород, вул. Шолуденка,15 (Вишгородський ринок).

Таким чином, судами встановлено, що передача на підставі постанови правління Київської обласної спілки споживчих товариств (протокол засідання № 5) від 12.03.2002 майна, здійснена правомірно та в порядку встановленому ЗУ "Про споживчу кооперацію" (2265-12) .

Разом з цим, суд не приймає до уваги посилання позивачів на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.03.2010 у справі №18/115-09 за позовом Київської регіональної спілки споживчої кооперації до Вишгородської міської ради Київської області про визнання права власності на цілісний майновий комплекс Вишгородського ринку, яка була залишена в силі постановою Вищого господарського суду від 01.07.2010, з огляду на наступне:

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі №18/115-09, яким було задоволено позов Київської регіональної спілки споживчої кооперації до Вишгородської міської ради про визнання права власності на цілісний майновий комплекс Вишгородського ринку, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, з яким погодився Вищий господарський суд України, виходив виключно з того, що між сторонами відсутній спір про право власності.

При цьому, господарські суди під час розгляду справи №18/115-09 у апеляційній та касаційній інстанціях не оцінювали наявність чи відсутність у Київської регіональної спілки споживчої кооперації права власності на спірне майно, а виходили виключно з того, що Вишгородська міська рада є неналежним відповідачем за таким позовом, оскільки остання не оспорює право власності.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, законодавство України саме на позивача покладає обов'язок належними та допустимими доказами довести правомірність набуття ним права власності на певне нерухоме майно.

Враховуючи те, що позивачі не надали суду доказів набуття будь-ким з них права власності на спірне нерухоме майно, вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 20.12.2012 №311 та визнання за позивачем-1 права власності на цілісний майновий комплекс Вишгородського ринку а саме: літера А - нежитлова будівля (ринок), Літера Б - туалет, № 1,2 - бетоновані та асфальтовані торгові площадки, № 3-7 - огорожа, № 8-9 - водопровід та каналізація, до задоволення не підлягають.

З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що позивачами не надано належних доказів на підтвердження апеляційної скарги, тому не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області у даній справі, у зв'язку з чим апеляційна скарга Вишгородського районного споживчого товариства та Дочірнього підприємства Вишгородського РайСТ "Сузір'я" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Вишгородського районного споживчого товариства та Дочірнього підприємства Вишгородського РайСТ "Сузір'я" на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2013 у справі №911/649/13-г залишити без задоволення.