904/1782/13-г Про стягнення заборгованості по збору за зберігання вантажів у вагонах - 10.07.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2013р. у справі №904/1782/13-г

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця",

м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-

збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 19 319,16 грн

У лютому 2013 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" плати за зберігання вантажу у сумі 19 319,16 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2013р. (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" плату за зберігання вантажу - 19319,16 грн та витрати по сплаті судового збору - 1 720,50 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, прийняти нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що був готовий прийняти на свою під`їзну колію спірні вагони, затримані згідно наказу №281 від 31.08.2012р. Крім того, Позивачем не доведено, що усі колії станції Рядова у зазначені періоди були зайняті з вини Відповідача. Зазначив, що згідно п. 8 Правил зберігання вантажу збір за зберігання вантажу у вагонах сплачується у разі затримки їх з вини одержувача, таким чином Позивач безпідставно нарахував збір, не довівши вину Відповідача у затримці вагонів.

Позивач проти скарги заперечив, посилаючись на те, що факт затримки вагонів на станції Терни з вини Відповідача засвідчені в актах загальної форми ГУ-23 №№ 2437/2419, 2475/2474, 2489/2436, 2490/1230, 2499/2454, 2492/2469, 2604/2390, 2478/2477, 2484/2483, 2488/2483, 2494/2474. Затримка вагонів сталася внаслідок того, що колії №№ 1,4,5,6,7,8 були зайняті вагонами, що несвоєчасно забиралися Відповідачем. Даний факт був зафіксований відповідними актами форми ГУ-23, які були підписані Відповідачем без зауважень. Зазначив на неможливості зайняття всіх колій, оскільки на станції повинні бути вільними колії як для обгону локомотива, так і для проведення маневрових робіт, своєчасного приймання поїздів. Вважає, що правомірно нарахував плату за зберігання вантажу. Просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 12.04.2007р. між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (надалі - Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (в подальшому ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат") - власник колії (надалі - Відповідач), було укладено Тимчасову угоду про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відповідача, яка примикає до станції Терни і Рядова Придніпровської залізниці №ПР/М-07-2/14НЮдч (надалі -Договір), а також додаткова угода №1 від 10.10.2007р. та додаткова угода №16 від 14.06.2012р., якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2012р.

Відповідно до п. 1 Договору із посиланням на Статут залізниць України, враховуючи Правила перевезення вантажів, сторони домовилися про експлуатацію під`їзної колії, яка належить Відповідачу та примикає до станції Терни Придніпровської залізниці стрілочними переводами №№2,4,6 до продовження колій №5 та №8, а також до станції Рядова стрілочними переводами №8 до колії №6. Під`їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Пунктами 5, 6 Договору передбачено, що передача вагонів на під`їзну колію здійснюється за повідомленнями з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2, які передає прийомоздавальник Позивача прийомоздавальнику Відповідача не пізніше, як за 2,0 години до фактичного здавання вагонів. Вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну із колій №№ 1,2,3,4,5,6,7,8,13 станції Терни Придніпровської залізниці (ті, що прибули на станцію Рядова - на одну з колій №№ 4,5,6,7,8,9,10 станції Рядова) за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

За накладними №№42034868, 42011775, 42025221, 42018432 (а.с 13,15,17,19) вантаж (глина бентонітова), був прийнятий Позивачем до перевезення на адресу одержувача (Відповідача).

На шляху прямування на станції Жовті Води-1 відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. №113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458 (z0165-99) , дані вагони були затримані по наказу №281 від 31.08.2012р. (а.с. 55) через зайнятість колій на станції призначення Терни, у зв'язку з неприйняттям вантажу Відповідачем на свою під'їзну колію.

За цим фактом станцією затримки Жовті Води-1 у порядку, передбаченому п. 9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №5 від 31.08.2012 р., акт загальної форми ГУ-23 №5 від 31.08.2012 року.

На підставі цих актів позивачем нараховано збір за зберігання вантажу у сумі 19 319,16 грн та ця сума включена до накопичувальних карток ф. ФДУ-92 №13099018 та № 06099009, які відповідач підписав із запереченнями, що був готовий прийняти вагони з вантажем на під`їзну колію, що і стало підставою позову.

Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими акта ми та правилами, що видаються відповідно до них. Стаття 46 Статуту залізниць України (457-98-п) встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Статтею 42 Статуту (457-98-п) передбачено, що залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Факт повідомлення вантажовласника про затримку вантажів підтверджується виписками із Книги повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження (а.с. 41-54), копією повідомлення про затримку вагонів №13 (а.с.56), яке підписано відповідачем із зауваженнями.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах в разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станціях призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях, тощо). Відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання вантажів, в тому числі при затримці вагонів на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які брали участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Відтак, позивач правомірно нарахував відповідачу збір за зберігання вантажу в сумі 19 319,16 грн, яка не оспорюється відповідачем.

Щодо доводів відповідача про відсутність його вини в затримці вагонів колегія суддів зазначає наступне.

В силу ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини в затримці вагонів на станціях підходу, у запереченнях до накопичувальних карток не зазначено, на яку конкретно колію міг бути прийнятий вантаж (яка була вільна на час затримки).

Натомість, позивачем на підтвердження зайнятості колій на станції Терни з вини вантажоодержувача надано акти ф. ГУ-23 № 2437/2419 від 29.08.2012р, № 2475/2474 від 02.09.2012р., № 2489/2436 від 04.09.2012р., № 2490/1230 від 04.09.2012р., № 2499/2454 від 05.09.2012р., № 2492/2469 від 04.09.2012р., № 2478/2477 від 03.09.2012р., № 2484/2483 від 04.09.2012р., № 2488/2423 від 04.09.2012р., № 2494/2474 від 04.09.2012р., №2604/2390 від 12.09.2012р., які підписані Відповідачем без зауважень, та Положення зайнятості колій по станції Терни на момент прийняття наказу №281 від 31.08.2012р.

Як вбачається з цього Положення, на станції Терни були 2 вільні колії (№ 2 для обгону локомотивів та №3, на якій проходили операції з виставлення, обробки, накопичення і підготовки поїздів, проведення маневрових робіт), інші колії №№1,4,5,6,7,8 зайняті вагонами, які були затримані з вини одержувача вантажу, тобто відповідача. З причини несвоєчасного забирання відповідачем вагонів, які надійшли на його адресу була знижена пропускна спроможність не тільки станції Терни, а й на підходах до неї. З огляду на це, посилання відповідача на наявність на станції примикання вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, суд вважає безпідставними.

Зайнятість прийомовідправних колій по станції примикання згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції, тощо.

Відтак, несвоєчасне забирання з колій станції Відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажів та ст. ст. 46,47 Статуту залізниць України (457-98-п) , якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВГСУ від 20.10.10р. по справі №35/27-10.

З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги Державного підприємства "Придніпровська залізниця", стягнувши з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - 19 319,16 грн збору за зберігання вантажу. Доводи скаржника колегією суддів відхиляються, оскільки позовні вимоги Позивача, як і обставини справи, підтверджуються належними доказами.

За викладених обставин рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2013р. у справі №904/1782/13-г залишити без змін.

постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.