904/1590/13-г Про стягнення збору за користування вагонами - 10.07.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013р. у справі №904/1590/13-г

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця",

м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-

збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 10 428,00 грн

По справі оголошувалася перерва з 26.06.2013р. по 10.07.2013р.

20.02.2013р. Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою користь 10 428,00 грн збору за користування вагонами та понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013р. у справі №904/1590/13-г (суддя Юзіков С.Г.) позовні вимоги задоволені, стягнуто з Публічного акціонерного товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 10 428,00 грн плати за користування вагонами та 1720,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, прийняти нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що був готовий прийняти на свою під`їзну колію спірні вагони, які були затримані залізницею на підходах до ст. Рядова згідно наказу №263 від 30.08.2012р., а затримка спірних вагонів сталася з вини Позивача. Вважає, що вагони були затримані з причин, що не залежать від нього, крім того, Позивачем не надано доказів зайнятості усіх колій, окрім вільної колії для обгону локомотивів. Зазначив, що підстави для нарахування плати за користування вагонами відсутні, оскільки Позивачем не доведено вину Відповідача у затримці вагонів.

Ухвалою суду від 26.06.2013р. на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 25.06.2013р. апеляційна скарга прийнята до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив з огляду на те, що затримка вагонів на станціях підходу сталася з вини Відповідача, оскільки на станції Рядова (станція призначення) з вини відповідача були зайняті колії, про що були складені акти про затримку. Вказує на порушення відповідачем вимог п.33 Правил видачі вантажів та ст.ст. 46,47 Статуту залізниць України (457-98-п) . Вважає, що плата за користування вагонами нарахована правомірно, а отже підстави для скасування рішення суду відсутні. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 12.04.2007р. між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" - залізниця (надалі - Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - власник колії, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - Відповідач) було укладено тимчасову угоду №ПР/М-07-2/14НЮдч про експлуатацію залізничної під`їзної колії Відповідача, яка примикає до станцій Терни і Рядова Придніпровської залізниці. Зазначена тимчасова угода регулює взаємовідносини Позивача та Відповідача щодо подачі та забирання вагонів.

За накладною №47191291 (а.с 34) порожні вагони власності ДП "Трансгарант-Україна" були прийняті Позивачем до перевезення на адресу одержувача (Відповідача).

На шляху прямування на станції Приворот відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. №113 (z0165-99) , дані вагони були затримані за наказом №263 від 30.08.2012р. (а.с. 30) через зайнятість колій на станції призначення Рядова, у зв'язку з неприйняттям вантажів Відповідачем на свою під'їзну колію.

Про затримку цих вагонів вантажоодержувачу були вручені належні повідомлення, про що наявні відмітки в книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження №4 та №5 із підписами представників відповідача (а.с. 39-64), що останнім не заперечується.

За цим фактом станцією затримки Приворот, у порядку передбаченому п.9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №16 від 30.08.2012р. та акт загальної форми ГУ-23 №16 від 30.08.2012р. (а.с. 32, 33).

На підставі зазначених актів позивачем розраховано плату за користування вагонами, яка включена до відомостей ф. ГУ- 46 №№02099379, 06099402 у загальній сумі 10 428,00 грн. Відомості плати за користування вагонами підписано представниками відповідача із запереченням "З нарахованою сумою не згодні. ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" могло прийняти вагони на під`їзну колію", що і стало підставою позову.

Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими акта ми та правилами, що видаються відповідно до них. Стаття 46 Статуту залізниць України (457-98-п) встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу.

Згідно зі статтею 119 Статуту (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Відповідно до п. 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України (457-98-п) , зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1.

Порожні вагони, що прибули на адресу відповідача, мали статус вантажу, та відповідач повинен був прийняти їх на свої під'їзні колії в установлені Статутом та договором строки.

В силу ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини в затримці вагонів на станціях підходу, у запереченнях до відомостей плати за користування вагонами не зазначено, на яку конкретно колію міг бути прийнятий вантаж (яка була вільна на час затримки).

Натомість, позивачем на підтвердження зайнятості колій на станції Рядова з вини вантажоодержувача додано до матеріалів справи акти загальної форми станції Рядова про віднесення на відповідальність вантажовласника, які підписано представниками відповідача без заперечень, - №№ 2176, 2181/2171, 2183/2173, 2184/2169, 2186/2179, 2187/2177, 2191, 2192, 2193, 2199, 2200/214, 2202, 2203, 2212/2211, 2223/2213, 2230/2214, 2232/2214, 2258/2209, 2357, (а.с. 65-83).

Як вбачається з Положення зайнятості колій по станції Рядова (а.с. 22) на момент видачі наказу №263 від 30.08.2012р. про затримку вагонів на станції Рядова були вільна лише колія №3 для обгону локомотивів, інші колії зайняті. Колії №№ 5,6,7,8 зайняті вагонами, які були затримані з вини одержувача вантажу, тобто відповідача. Решта колій, № І, ІІ, 4, 9,10 - під технологічними операціями з вагонами, передбаченими ЕТП (роботи під`їзної колії та станція Рядова). З причини несвоєчасного забирання відповідачем вагонів, які надійшли на його адресу, була знижена пропускна спроможність не тільки станції Рядова, а й на підходах до неї. З огляду на це, посилання відповідача на наявність на станції примикання вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, суд вважає безпідставними.

Зайнятість прийомовідправних колій по станції примикання згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції, тощо.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що підготовка залізницею на коліях станції порожніх власних вагонів під навантаження - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України (457-98-п) , положеннями Тимчасової угоди та ЄТП. У той час як несвоєчасне забирання з колій станції Відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажів та ст. ст. 46,47 Статуту залізниць України (457-98-п) , якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВГСУ від 20.10.2010р. по справі №35/27-10.

За викладених обставин рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013р. у справі №904/1590/13-г залишити без змін.

постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.