Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача

суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Можейко Є.Ф., довіреність №74 від 13.03.13;

від відповідача: Довгий Г.І., довіреність №157 від 21.11.12.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросервіс Т.О.В." на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 року

у справі № 904/3069/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросервіс Т.О.В.", м. Сквира Сквирського району Київської області

до Державного підприємства "Дослідне Господарство "Дніпро" Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України", с. Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про стягнення 400 864,01 грн., -

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 року у справі № 904/3069/13 (суддя Золотарьова Я.С.) позовні вимоги задоволенні частково.

Стягнуто з державного підприємства "Дослідне Господарство "Дніпро" Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросервіс Т.О.В." основний борг в розмірі 163 650,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3273,00 грн.

В решті позовних вимог відмолено.

Рішення мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 01 КНСЮ від 06.02.2012 року відповідач здійснив лише частковий розрахунок за поставлений товар, в порушення умов п. 5.1 договору; залишок суми в розмірі 163 650 грн. відповідач не перерахував на рахунок позивача; в судовому засіданні відповідач визнав суму основного боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення суми пені, штрафу та процентів, нарахованих на суму основного боргу, то господарський суд зауважив, що в матеріалах справи міститься висновок Торгово - промислової палати України № 1058/05-4 від 29.05.2013 року, що підтверджує невиконання відповідачем умов укладеного договору саме через форс - мажорні обставини та з урахуванням положень ст. 617 ЦК України в цій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись із рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся позивач із апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що відповідачем не було вжито жодних заходів для своєчасного повідомлення позивача про стан урожаю, через непереборну силу, оскільки договір поставки укладений до 06.02.2012 року, а висновок ТПП України від 29.05.2013 року був складений на підставі даних агрометеорологічних даних за період з 25.01.2012 року по 20.02.2012 року. Відповідач на час укладання договору вже знав про стан урожаю.

Також позивач зазначає, що господарський суд дійшов хибного висновку, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені, штрафу та процентів, посилаючись на висновок ТПП України, оскільки відповідач зобов'язаний був сплатити грошові кошти, а не передати врожай, який відсутній внаслідок загибелі посівів. Крім того, відповідач на власний ризик веде господарську діяльністю, а з урахуванням положень ст.ст. 617, 218 ЦК України, не вважається обставинами непереборної сили відсутність у відповідача необхідних грошових коштів.

Позивач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 року в частині відмови в задоволенні стягнення з відповідача суми пені - 10 588,76 грн., штрафу - 98 190 грн. та процентів - 128 965, 25 грн.; позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2013 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.

В матеріалах справи відсутній відзив представника відповідача на апеляційну скаргу, в силу ч. 2 ст. 96 ГПК України, відсутність останнього не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

10.07.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив позовні вимоги задовольнити, рішення скасувати.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросервіс Т.О.В." на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 01 КНСЮ від 06.02.2012 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором та Специфікаціями до нього, поставити та передати у власність відповідача насіннєвий матеріал, а відповідач зобов'язується прийняти товар для власних та виробничих потреб, та сплатити ціну товару (п. 1.1 Договору).

На виконання умов п. 4.2. Договору сторонами підписано Специфікацію №1 від 06.02.2012 року, якою передбачалась поставка товару на загальну суму 327 300 грн.

Згідно п. 5.1 Договору відповідач зобов'язаний оплатити позивачу товар у строки та в розмірах, що визначені в специфікаціях.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, авансовий платіж в розмірі 50% - 163 650 грн. перераховується відповідачем у строк до 10.04.2012 року включно, а другий платіж в розмірі 50% - 163 650 грн. в строк до 25.10.2012 року, включно (п.3 Специфікації).

Відповідач в силу умов договору та положень ст.ст. 526, 692, 712 ЦК України провів розрахунок з позивачем в сумі 163 650 грн., 50% загальної суми вартості товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ході судового розгляду справи відповідачем визнано суму основного боргу в розмірі другого платежу 50% - 163 650 грн., тобто висновок господарського суду в частині невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки щодо неоплати товару та порушення своїх грошових зобов'язань є вірним та підтвердженим матеріалами справи.

На підставі умов п.п. 7.1.5 та 7.1.8. Договору позивачем було нарахована на основну суму боргу пеня, штраф та проценти, а саме: 10 558, 76 грн., 98 190 грн. та 128 465 грн. відповідно.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 536, ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 ЦК України загальна сума боргу відповідача ставить 400 864,01 грн.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Стаття 617 ЦК України передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В матеріалах справи містяться висновки Торгівельно - промислової палати України № 2714/05-4 від 22.11.2012 року та № 1058/05-4 від 19.05.2013 року (а.с. 40, 48), згідно яких за даними Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології в період з 25.01. по 20.02. 2012 року, та у весняно - літній період 2012 року на території Дніпропетровської області утримувалась аномальна погода; ТПП України підтверджує несприятливі погодні умови, які спричинили пошкодження і загибель посівів станом на 19.04.2012 року, 11.06.2012 року, 18.06.2012 року, 17.07.2012 року, і є форс - мажорними обставинами.

Листом від 11.02.2013 року відповідач повідомив позивача про настання форс - мажорних обставин після укладання договору поставки (а.с. 39).

Відповідач зауважує, що внаслідок загибелі озимих культур, Кабінет Міністрів України планував надати фінансову допомогу підприємству, за рахунок якої відповідач планував здійснити другий платіж в сумі 163 650 грн.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені, штрафу та процентів, дав належну оцінку висновку ТПП України про форс - мажорні обставини, оскільки несвоєчасне повідомлення, як вважає позивач, про настання форс - мажорних обставин не є підставою для неврахування таких обставин, оскільки вони тривали в часі з січня по лютий 2012 року і далі, що унеможливило отримання доходу і проведення розрахунку з позивачем.

Іншою суттєвою причиною для звільнення відповідача від відповідальності є неотримання від Кабінету Міністрів України компенсаційних виплат, що знаходиться у причинному зв'язку з не проведенням розрахунку за поставлений товар з позивачем.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ходів перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак і підстави для скасування судового рішення відсутні.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросервіс Т.О.В." на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 року у справі № 904/3069/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 року у справі № 904/3069/13 залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 11.07.2013 року.