1340/3738/18 Про визнання незаконним рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту міської ради про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 24.11.2020 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душек Ігоря Михайловича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи Публічне акціонерне товариство "Енергобанк", ОСОБА_2, про визнання незаконними рішень та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, постановлену у складі головуючого судді Кухар Н.А., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Сапіги В.П., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати незаконним рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душек Ігоря Михайловича №42243196 від 26.07.2018 про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно;

- скасувати запис про право власності №27211468 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна за Державним реєстром прав на нерухоме майно: 456531946191;

- з метою відновлення порушених незаконним рішенням прав та становища, яке існувало до порушення, надати позивачці право власності на майно, що складається з 1/2 (однієї другої) частки приміщення магазину у будинку від АДРЕСА_1 загальною площею 223,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно: 456531946101;

- визнати незаконним і скасувати рішення Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів від 08.08.2018 №1833.

Вимоги обґрунтувала тим, що в порядку спадкування набула право власності на 1/2 частки приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У січні 2018 року їй стало відомо, що на підставі судових рішень на вказане приміщення було накладено арешт, а в подальшому визнано право власності за ПАТ "Енергобанк". Вказує, що спірними рішеннями відповідачів порушено її право на належне їй майно, а саме частину магазину.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, частково задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "Енергобанк" про закриття провадження у справі.

Закрито провадження у справі щодо позовних вимог:

- з метою відновлення порушених незаконним рішення прав та становища, яке існувало до порушення, надати ОСОБА_3 право власності на майно, що складається з 1/2 частки приміщення магазину у будинку під АДРЕСА_1, загальною площею 223, 7 кв., м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно: 4565311946101;

- про визнання незаконним і скасування рішення Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів від 08.08.2018 №1833.

В задоволенні клопотань про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душек Ігоря Михайловича №42243196 від 26.07.2018 про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та про скасування запису про право власності №27211468 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна за Державним реєстром прав на нерухоме майно: 456531946191 - відмовлено.

Суди встановили, що 06.06.2016 позивачка в порядку спадкування набула право власності на 1/2 частки приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У січні 2018 їй стало відомо, що на підставі судових рішень на дане приміщення було накладено арешт, а в подальшому право власності на це приміщення було визнане за ПАТ "Енергобанк".

20.07.2018 державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душек І.М. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності третьої особи - ПАТ "Енергобанк".

08.08.2018 Комітет Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів прийняв рішення №1833, відповідно до якого нежитлове приміщення загальною площею 223,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виставлено на публічні торги як лот F43G31701, з метою погашення заборгованості за кредитом.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідачів, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

В процесі розгляду справи, а саме 7 вересня 2018 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було подано клопотання про закриття провадження у справі у відповідності до ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Дане клопотання обґрунтоване тим, що позивачка у даній справі оскаржує дії та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів запобігання, втрати майна та грошових коштів, формування ліквідаційної маси, організації продажу майна та активів банку тощо, а тому спір не є публічно - правовим.

11 жовтня 2018 року представником ПАТ "Енергобанк" також було подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України. Дане клопотання обґрунтовано тим, що Львівський окружний адміністративний суд не є судом встановленим законом для розгляду спору в межах справи № 1340/3738/18, оскільки спір не є публічно - правовим та не входить до адміністративної юрисдикції. Вказував, що спірні правовідносини пов`язані з набуттям права власності на нерухоме майно на підставі рішення, яке у свою чергу було постановлено за наслідками розгляду судом спору з приводу нерухомого майна, а тому даний спір випливає з приватно-правових правовідносин і має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) . Вказував, що скасування рішення Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів від 08.08.2018 № 1833, є спором щодо цивільних правовідносин і не належить до адміністративної юрисдикції. Крім того, зазначав, що позивачка у позовній заяві оскаржує рішення Фонду не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства, зокрема шляхом виставлення для продажу на аукціоні активів банку.

Частково задовольняючи вказані клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "Енергобанк", суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що вимоги про надання ОСОБА_3 права власності на майно, що складається з 1/2 частки приміщення магазину у будинку під АДРЕСА_1, загальною площею 223,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно: 4565311946101 (з метою відновлення порушених незаконним рішенням прав та становища, яке існувало до порушення) та про скасування рішення Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів від 08.08.2018 №1833 - не належать до розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки є приватно-правовими.

Крім того, суди дійшли висновків, що решта позовних вимог (про визнання незаконним рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душек Ігоря Михайловича №42243196 від 26.07.2018 про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та про скасування запису про право власності №27211468 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна за Державним реєстром прав на нерухоме майно: 456531946191) - підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивачка не погодилася із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подала касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні клопотань в повному обсязі.

Зазначає, що дана справа є справою про оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, внаслідок яких позивачка була позбавлена права власності на 1/2 частину спірного майна, яке у вересні 2018 року на відкритих торгах Банк перепродав за понад 20 (двадцять) мільйонів гривень. Згідно доводів позивачки очевидним є втручання відповідачів у здійснення нею права власності на її майно під час виконання покладених на них правовими актами функцій: Душек І.М. діяв як державний реєстратор, а Комітет - як орган, якому Фонд делегував свою функцію з організації відчуження майна Банку, а тому предметом судового контролю у цій справі є лише відповідність оскаржуваних рішень вимогам закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

У поданих поясненнях Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Енергобанк" просить вийти за межі касаційної скарги та скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні клопотань про закриття провадження у справі та в цій частині ухвалити нову постанову про закриття провадження.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Щодо вимог про надання (визнання за) ОСОБА_3 права власності на майно, що складається з 1/2 частки приміщення магазину у будинку під АДРЕСА_1, загальною площею 223,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно: 4565311946101 (з метою відновлення порушених незаконним рішенням прав та становища, яке існувало до порушення), а також вимог про визнання незаконним рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душек Ігоря Михайловича №42243196 від 26.07.2018 про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та про скасування запису про право власності №27211468 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна за Державним реєстром прав на нерухоме майно: 456531946191, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 березня 2014 року між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_5 було укладено договір про строковий банківський вклад з виплатою відсотків у кінці строку, а 26 травня 2014 року було укладено додаткову угоду до указаного договору.

18 вересня 2014 року у забезпечення виконання зобов`язань за договором від 13 березня 2014 року між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого предметом іпотеки є приміщення магазина за адресою: АДРЕСА_1 .

28 травня 2014 року між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_5 було укладено договір про строковий банківський вклад з щомісячною сплатою процентів. 30 жовтня 2014 року між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_5 було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 18 вересня 2014 року, відповідно до умов якого сторони домовились викласти термін "Депозитний договір" у наступній редакції: договір про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою процентів від 28 травня 2014 року. Таким чином, було змінено основне зобов`язання, на забезпечення якого іпотекодавець передав іпотекодержателю нерухоме майно.

Крім того, договір про строковий банківський вклад з щомісячною сплатою процентів від 28 травня 2014 року за заявою ОСОБА_5 було розірвано 03 лютого 2015 року. Таким чином, у зв`язку із розірванням указаного договору припинив свою дію договір іпотеки від 18 вересня 2014 року.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року у справі №461/728/16-ц визнано недійсним договір іпотеки, укладений 18 вересня 2014 року між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_5 . Однак, на підставі застереження, що міститься у договорі іпотеки від 18 вересня 2014 року, ОСОБА_5 у позасудовому порядку звернуто стягнення на нерухоме майно - приміщення магазина за адресою: АДРЕСА_1, та 04 квітня2015 року було зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості за ОСОБА_5 . Після цього, 23 квітня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу вказаного приміщення магазина і 23 квітня 2015 року право власності на указане нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

06 червня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С. було видано ОСОБА_3 (позивачці по справі), яка є дочкою ОСОБА_6, свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину майна, а саме - приміщення магазина за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року у справі №461/2371/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2018 року, позов ПАТ "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" задоволено.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_7 (матері позивачки у даній справі) та ОСОБА_3 нерухоме майно на користь ПАТ "Енергобанк". Визнано за ПАТ "Енергобанк" право власності на нерухоме майно - приміщення магазина, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 456531946101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Державним реєстратором рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно прийнято 26.07.2018 саме на підставі вказаних вище судових рішень.

Крім того, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 червня 2019 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2018 року скасовано в частині визнання права власності ПАТ "Енергобанк" та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині судові рішення залишено без змін.

Касаційний суд виходив з того, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Вирішуючи питання щодо належності спору у цій справі до розгляду в порядку адміністартивного судочинства, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Статтею 27 цього Закону передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, рішення суду. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Отже, якби не наявність судового рішення про витребування із чужого незаконного володіння, зокрема, позивачки нерухомого майна на користь його власника - ПАТ "Енергобанк", державний реєстратор не вніс би запис про державну реєстрацію прав та не зареєстрував би його за третьою особою.

Спірні правовідносини у справі виникли, зокрема між особами, які вважають себе належними власниками одного й того ж майна: третя особа ПАТ "Енергобанк", як власник, правомірність набуття яким власності встановлена судовим рішенням у справі №461/2371/17, а позивачка - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Тобто, у спірних правовідносинах реєстратор, маючи повноваження на вчинення реєстраційних дій, лише реалізовував волю третьої особи, яка встановлена судовим рішенням та вважала себе власником нерухомого майна.

Відтак, незважаючи на те, що позивачка доводить неправомірність дій реєстратора, питання встановлення дійсного власника частини магазину та правомірності підстави проведення державної реєстрації речового права, обов`язково постане перед судом, який вирішуватиме цей спір.

У зв`язку з цим слід зазначити, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 19 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (абзац 2 частини першої статті 19 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 7 ч. 1 статті 4 КАС України визначено терміни, згідно з якими адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1); публічно-правовим спором є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2); а суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.

Належним відповідачем у таких справах є особа, зареєстроване право на майно якої чи зареєстроване обтяження права, встановленого в інтересах якої оспорюється; участь у справі державного реєстратора (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює характеру цього спору на адміністративний.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 у справі № 757/1660/17-ц.

За наведених вище обставин, вимоги про надання (визнання за) ОСОБА_3 права власності на майно, а також вимоги про визнання незаконним рішення державного реєстратора №42243196 від 26.07.2018 про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та про скасування запису про право власності №27211468, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Щодо вимоги про визнання незаконним і скасувати рішення Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів від 08.08.2018 №1833, то колегія суддів погоджується з висновками судів, що такі не належать до розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною 2 статі 4 вказаного Закону, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до частин 1-2 статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об`єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.

За приписами частин 1-7 статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об`єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об`єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації.

Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом.

З метою отримання доходу Фонд має право укладати договори про передачу окремого майна (активів) неплатоспроможного банку в оренду до реалізації цього майна в установленому порядку.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб:

1) на відкритих торгах (аукціоні);

2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про:

1) затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу;

2) об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів;

3) строки та заходи передпродажної підготовки майна;

4) затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу;

5) обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів;

6) проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.

Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається.

Також необхідно вказати, що відповідно до положень частини 5 статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до повноважень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб входить утворення колегіальних органів з питань консолідації та продажу активів різних банків та затвердження положення про них.

На виконання зазначених повноважень Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2017 №2837 (було чинним на момент виникнення спірних правовідносин) було утворено Комітет Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів, а також затверджено Положення про цей Комітет (надалі також - Положення).

Пунктом 2 Положення передбачено, що Комітет є постійно діючим колегіальним органом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), якому виконавча дирекція Фонду делегувала окремі повноваження щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються.

За приписами пункту 8 Положення рішення Комітету, прийняті в межах його компетенції, є обов`язковими для виконання структурними підрозділами Фонду та уповноваженими особами Фонду на ліквідацію банку.

З огляду на вищенаведене в сукупності, оскаржуване рішення є формою реалізації функцій забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, в тому числі, визначення порядку реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури.

Водночас, Фонд у спірних правовідносинах не діє як суб`єкт владних повноважень і не здійснює жодних управлінських функцій щодо позивачки.

Враховуючи, що наслідком прийняття оскаржуваного рішення позивачка вважає порушення своїх прав, то за суб`єктним складом сторін та характером спірних відносин цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, у зв?язку з чим підлягає розгляду та вирішенню в порядку цивільного судочинства.

За наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі врахували, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а тому має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивачки іншою особою.

Відповідно до статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись статтями 343, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року - скасувати в частині відмови в задоволенні клопотань про закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання незаконним рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душек Ігоря Михайловича №42243196 від 26.07.2018 про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та скасування запису про право власності №27211468 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна за Державним реєстром прав на нерухоме майно: 456531946191.

Провадження у справі №1340/3738/18 у вказаній частині позовних вимог закрити.

В решті ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року - залишити без змін.

Роз`яснити ОСОБА_1, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, а також право протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови на звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.