Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Прокопенко А.Є. -доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

При секретарі судового засідання Лазаренко П.М.

За участю прокурора Пахучин М.Б. прокурор відділу, посвідчення №014722 від 22.04.2013 року.

Представники сторін:

від позивача: Кульбака С.О. представник, довіреність №29 від 14.01.13;

від відповідача: Лаврєнов О.О. представник, довіреність №б/н від 01.02.13;

від третьої особи: Абрамов Д.В. представник, довіреність №4/8-19 від 04.01.13;

розглянувши апеляційну скаргу прокурора м. Дніпропетровська на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2013 року у справі № 904/2242/13

за позовом прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДВВ груп", м. Дніпропетровськ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ

про відшкодування шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України в сумі 145 279 грн. 40 коп.

Прокурор м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ДВВ Групп" на користь державного бюджету України збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в сумі 145279 грн. 40 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2013р.(суддя Манько Г.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, прокурор м. Дніпропетровська звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи прокурора, представників сторін та третьої особи, апеляційний господарський суд, -

13.08.2002р. між позивачем - Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "ДВВ групп" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах договору оренди земельну ділянку площею 1,0534 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Павлова, 26, для фактичного розміщення виробничих та складських будівель і споруд, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 78132009 згідно з планом земельної ділянки.

Вказаний договір оренди було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б, про що зроблено запис в реєстрі від 13.08.2002р. за №185.

У пункті 4.1 договору оренди встановлено, що цільове призначення земельної ділянки: фактичне розміщення виробничо-складських будівель і споруд.

Згідно з пунктами 7.1.1, 7.1.2 та 7.1.3 договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням; дотримання екологічної безпеки землекористування і зберігання родючих ґрунтів, державних норм і правил, проектних рішень, правил забудови; дотримання режиму використання зон санітарної охорони і особливих охоронюваних територій.

У період з 11.10.2011р. по 19.10.2011р. державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області на підставі статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджене наказом Мінприроди від 19.12.2006р. №548 (z0120-07) , вимоги прокуратури м. Дніпропетровська від 29.09.2011р. №3962 вих. 11, наказу заступника Головного державного інспектора Дніпропетровської області від 11.10.2011р. №2225-П, було проведено позапланову цільову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України у сфері поводження з відходами відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "ДВВ групп" за адресою: 49019, м. Дніпропетровськ, вул. Павлова, 26, в присутності головного інженера товариства з обмеженою відповідальністю "ДВВ групп" Правдивого Валерія Петровича.

За наслідками перевірки складено акт №2586 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України, де вказано, що в ході візуального обстеження проммайданчика в місцях тимчасового зберігання відходів біля виробничого корпусу мало місце змішування відходів різного морфологічного стану (ТПВ, відходи поліетилену, пил абразивний, смет); на території, що знаходиться між виробничим корпусом та складом сипких матеріалів, на відкритій земельній ділянці без твердого суцільного покриття та обваловки здійснюється тимчасове зберігання відходів деревини, будівельних відходів та відходів рослинності.

З вказаним актом директор відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ДВВ групп" Гришин Є.В. не погодився, про що на акті зроблено відповідний напис.

В подальшому державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області було обчислено розмір шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "ДВВ групп", яка склала 290 558 грн. 80 коп.

До матеріалів справи позивачем долучено складений держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області розрахунок від 23.11.2011р. розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України товариством з обмеженою відповідальністю "ДВВ групп".

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію за №20-14/11 про відшкодування збитків, заподіяних державі за наслідками порушення природоохоронного законодавства України внаслідок засмічення земельних ресурсів.

На вказану претензію відповідачем надано відповідь за №2512/11-01 від 25.12.2011р., в якій зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю "ДВВ Групп" вважає зазначену претензію безпідставною, а також вказав, що для проведення позапланової перевірки були відсутні правові підстави і шкоду навколишньому середовищу не завдано.

Також господарським судом встановлено, що у провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходилась справа №16/5005/3926/2012. Рішенням від 11.07.12р. у вказаній справі позов задоволено частково та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ДВВ Групп" на користь держави в особі Дніпропетровської міської ради (до міського бюджету) 145 279 грн. 40 коп. шкоди, що становить 50% від 290 558 грн. 80 коп. - шкоди, завданої навколишньому природному середовищу. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. у справі №16/5005/3926/2012 рішення господарського суду від 11.07.12р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2012р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2012р. у справі №16/5005/3926/2012 змінено. В частині другій резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2012р. після слів "на користь" слова "держави в особі" замінено на слова "спеціального фонду місцевого бюджету". В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд послався на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2013р. у справі №200/1846/13-ц, що набрало законної сили, та яким встановлено відповідні факти, які є обов'язковими для господарського суду і мають значення для вирішення спору.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновками господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог враховуючи наступне.

При розгляді справи №16/5005/3926/2012 господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлені певні обставини справи та зроблено висновки, з якими погодився і Вищий господарський суд України.

Так, судами було встановлено, що відповідач допустив засмічення на відкритій земельній ділянці без твердого суцільного покриття та обваловки, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

При цьому Вищим господарським судом зазначено, що доводи відповідача щодо необхідності для покладення на особу відповідальності встановити факт забруднення земель, тобто виявити негативні кількісні та якісні зміни в ґрунті, не є обґрунтованими.

Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171, умовою кваліфікації такого правопорушення як засмічення земель, є факт виявлення сміття на відкритому ґрунті без дозволів, що призвело чи могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Тобто достатньою умовою визначено не забруднення землі, а можливість забруднення навколишнього природного середовища. Розміщення такого типу відходів як будівельні не дає підстав сумніватись у тому, що вказані відходи можуть завдати шкоди навколишньому природному середовищу.

Приписами статті 1 Закону України "Про охорону земель" визначено, що земля - це поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею, а ґрунт - це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості.

Цим законом регламентується здійснення господарської діяльності яка негативно впливає на природний стан землі, та покладається обов'язок проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель (зокрема стаття 35). Тому таке правопорушення як засмічення земель без дозволів, тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно статті 68 вказаного Закону відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (стаття 1 Закону України "Про відходи").

Згідно статті 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах, відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Статтею 33 названого Закону передбачено, що зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Відповідно до п.3.2 Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

При розгляді справи №16/5005/3926/2012 досліджено і надано оцінку доводам відповідача щодо укладення договорів на вивіз сміття та зроблено висновок, що усунення наслідків правопорушення та усунення засмічення є обов'язком правопорушника і не звільняє особу від відшкодування заподіяної ним шкоди.

В судове засідання 09.07.2013р. прокуратурою Дніпропетровської області подано клопотання про долучення до матеріалів справи рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.06.2013р., в якому, зокрема, зазначено, що встановлені Бабушкінським районним судом в рішенні від 13.03.2013р. факти, на підставі яких районний суд прийшов до висновку про задоволення позову Мазур Л.І. про визнання незаконним наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, вже були предметом розгляду господарськими судами Дніпропетровської області та Вищого господарського суду України, та їм дана правова оцінка в рішеннях цих судів.

Наведене стало підставою для зміни рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2013р. в частині мотивів та правової підстави задоволення позову.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області скасуванню.

Керуючись ст.ст. 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційну скаргу прокурора м. Дніпропетровська задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2013р. у справі № 904/2242/13 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДВВ групп", м. Дніпропетровськ на користь державного бюджету України та обласного бюджету Дніпропетровської області збитки, заподіяні державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в сумі 145 279 грн. 40 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДВВ групп", м. Дніпропетровськ в дохід державного бюджету України 2 905 грн. 59 коп. судового збору.

Видати накази.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДВВ групп", м. Дніпропетровськ в дохід державного бюджету України 1452 грн. 79 коп. судового збору по апеляційній скарзі.

Видати наказ.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

постанова складена 10.07.2013р.