910/2469/13 Про визнання договору оренди земельної ділянки неукладеним - 09.07.2013 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП" (далі - відповідач 1) та Київської міської ради (далі - відповідач 2) про відновлення процесуального строку звернення до суду та визнання договору оренди земельної ділянки від 14.07.2005р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за №506 неукладеним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. у справі №910/2469/13 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" строк позовної давності. В задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. у справі №910/2469/13 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт зазначає, що саме йому належать торгівельний комплекс, що знаходиться на вул. Андрія Малишка, 5 у Дніпровському районі м. Києва, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р. у справі №910/4142/13, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Представники відповідачів в засідання Київського апеляційного господарського суду 09.07.2013р. не з'явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (v_482600-08) ).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідачі не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 09.07.2013р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалам справи, 27.05.2004 р. рішенням Київської міської ради від № 281/1491 (ra0281023-04) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" було затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ "Сапсан-СП" для будівництва, експлуатації та обслуговування торгівельного комплексу по вул. А. Малишко, 5 у Дніпровському районі м. Києва та передано ТОВ "Сапсан-СП", за умови виконання п. 12.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку для експлуатації та обслуговування торгівельного комплексу по вул. А. Малишко,5 у Дніпровському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (0,30 га) та за рахунок земель міської забудови (0,20 га).

14.07.2005р. між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ТОВ "Сапсан-СП" передано в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 4922 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Андрія Малишка, 5. Зазначений Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований 21.07.2005 в реєстрі за № 506 та зареєстрований в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис в книзі державної реєстрації договорів.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що надання TOB "Сапсан-СП" спірної земельної ділянки в оренду було здійснено з порушенням встановленого ст.ст. 19, 31 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) порядку вилучення земельних ділянок, які перебувають у користуванні інших осіб.

Позивач, зазначає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012р. у справі №2а-8035/12/2670 розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва №453 від 28.05.1998 р. визнано протиправним та скасовано з моменту його прийняття, у зв'язку з чим, акт індивідуальної дії, на підставі якого позивача позбавлено права володіння земельною ділянкою визнано протиправним.

Позивач, мотивуючи позовні вимоги стверджує, що договір оренди земельної ділянки від 14.07.2005р. в встановленому порядку не зареєстрований.

Таким чином, нездійснення державної реєстрації договору оренди землі у встановленому порядку на момент підписання договору свідчить, що спірний договір є не укладений, у зв'язку з чим, не породжує взаємних прав та обов'язків за ним, а TOB "Сапсан-СП", в порушення вимог ст. 125 ЗК України, використовує спірну земельну ділянку у власній господарській діяльності, на підставі спірного договору набуває права на торгівельний комплекс, який збудовано позивачем.

Крім того, позивач, в позовній заяві просив суд першої інстанції поновити строк позовної давності, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 21.12.2009 р. у справі №25/343-6/97-32/529 було визнано недійсними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" від 02.02.1998р. про виключення зі складу учасників товариства та рішення загальних зборів TOB "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" від 15.01.1999р. про ліквідацію товариства.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-13294/09/2670 від 13.10.2010р. визнано дії Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо скасування 17.05.1999р. державної реєстрації позивача неправомірними; скасовано запис про державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" та зобов'язано внести до державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення позивача.

Таким чином, тільки відновлення юридичного статусу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан", а саме з моменту внесення до ЄДР відомостей про скасування ліквідації TOB КВВФ "Сапсан" - 30.11.2011 р., надало можливість для захисту порушеного права щодо користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності для захисту порушеного права встановлено тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем визначені поважні причини пропуску строку для звернення з позовом, а тому, відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України суд першої інстанції правомірно відновив позивачу строк на звернення до суду.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Так, Розпорядженням Представника Президента України №559 від 24.06.1994 р. позивачу було дозволено установити торговельний комплекс із павільйонів, терміном на три роки, на території, прилеглий до універмагу "Дитячий світ".

Рішенням Дніпровської районної ради народних депутатів №296 від 15.05.1995 р. "Про надання КВВФ "Сапсан" земельної ділянки для впорядкування місць розташування павільйонів і кіосків (установку торгівельного комплексу із павільйонів) на вул. А. Малииіко, 3 затверджено проект відведення земельної ділянки КВВФ "Сапсан" для впорядкування місць розташування павільйонів і кіосків (установку торгівельного комплексу із павільйонів) на території, прилеглій до універмагу "Дитячий світ" по вул. А. Малишко, 3 та надано КВВФ "Сапсан" в тимчасове користування (оренду) земельну ділянку площею до 0,53 га терміном на три роки.

Листом Головного Управління Капітального Будівництва № 027-372 від 02.03.1995 р. про тимчасове використання земельної ділянки по вул. А. Малишка під встановлення малих архітектурних форм, надано дозвіл на тимчасове використання ділянки по вул. Малишка, 1-7 для встановлення малих архітектурних форм, без будівництва капітальних споруд.

Архітектурно-планувальним завданням на розробку "торгівельного комплексу із збірно-розбірних павільйонів", передбачено проектування торгівельного комплексу із збірно- розбірних павільйонів.

В Паспорті павільйону КВВФ "Сапсан" встановленого в Дніпровському районі м. Києва по вул. А. Малишко зліва від універмагу "Дитячий світ", зазначено, що архітектури павільйонів комплексу формуватись, головним чином основним структурним блоком - металевими павільйонними конструкціями серії П-30, конструкції фундаментів - стрічкові, збірні з застосуванням вставок з монолітного залізобетону, перекриття - монолітні по металевим балкам.

Відповідно до Акту приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту, будинку, споруди від 13.05.1997 р. щодо будівництва торгівельного комплексу в Дніпровському районі м. Києва (вул. А. Малишко 3), перша черга, в результаті будівництва в експлуатацію було введено торгівельний комплекс із павільйонів та лотків загальною площею 1 828 кв.м., що здійснене на земельній ділянці виділеній фірмі "Сапсан".

Будівельно-монтажні роботи були виконані фірмою "Сапсан" та фірмою "Поділля" (п. 2 Акта).

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011р. мала архітектурна форма - невелика споруда декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об'єктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель, їх комплексів. До малих архітектурних форм належать, зокрема павільйони.

Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Враховуючи вищевикладене згідно Акту приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту, будинку, споруди від 13.05.1997 р. суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що мова йде виключно про комплекс малих архітектурних форм та про прийняття в експлуатацію торгівельного комплексу із павільйонів та лотків загальною площею 1828 кв. м.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилкового посилання позивача на те, що на спірній земельній ділянці Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" здійснено будівництво торгівельного комплексу.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що матеріали справи не містять правовстановлюючих документів, а також будь-яких інших належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують приналежність позивачеві торгівельного комплексу, що знаходиться на вул. Андрія Малишка, 5 у Дніпровському районі м. Києва.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що саме позивачеві належать торгівельний комплекс, що знаходиться на вул. Андрія Малишка, 5 у Дніпровському районі м. Києва.

Крім того, колегія судді не приймає як належне посилання скаржника на висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертизи №192 від 27.01.1997 р. щодо вартості об'єктів закінчених будівництвом та які знаходяться в стадії будівництва, що належать фірмі "Сапсан", оскільки даний висновок не є правовстановлюючим документом, який підтверджує приналежність позивачеві вказаного вище торгівельного комплексу.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Дніпровської районної ради народних депутатів №296 від 15.05.1995 р. "Про надання КВВФ "Сапсан" земельної ділянки для впорядкування місць розташування павільйонів і кіосків (установку торгівельного комплексу із павільйонів) на вул. А. Малииіко, 3" затверджено проект відведення земельної ділянки КВВФ "Сапсан" для впорядкування місць розташування павільйонів і кіосків (установку торгівельного комплексу із павільйонів) на території, прилеглій до універмагу "Дитячий світ" по вул. А. Малишко, 3 та надано КВВФ "Сапсан" в тимчасове користування (оренду) земельну ділянку площею до 0,53 га терміном на три роки.

Тобто, відповідно до вказаного рішення Дніпровської районної ради народних депутатів №296 від 15.05.1995 р. позивачу надано в тимчасове користування спірну земельну ділянку терміном на 3 роки, до 1998 року.

Позивач, в підтвердження своїх позовних вимог не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" здійснювалось користування земельною ділянкою розташованою по вул. Андрія Малишка, 5 (3) у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:172:0002), сплачувались орендні платежі, вчинялись дії щодо продовження терміну користування вказаною земельною ділянкою чи поновлення договору оренди такої ділянки, у відповідності до Земельного кодексу України від 18.12.1990р (561-12) . (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), а торгівельний комплекс із павільйонів та лотків, що прийнятий Актом приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту, будинку, споруди від 13.05.1997 р. знаходиться в користуванні та обслуговуванні ТОВ "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан".

Доводи скаржника щодо визнання протиправним та скасування згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2012 р. та постановою Київського апеляційного суду 15.07.2012 р. у справі №2а-8035/122670 пункту 2 розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва №453 від 28.05.1998 р., відповідно до якого вирішено переоформити дозвіл на користування торгівельним комплексом малих архітектурних форм та ринком з відповідним статусом, що знаходяться по вулиці А. Малишка, 3 з Комерційної виробничо-впроваджувальної фірми "Сапсан" на фірму "Сапсан СП" та надати їй в орендне користування земельну ділянку під комплексом та ринком терміном на три роки з моменту прийняття цього розпорядження, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2013 р. вказані судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо необґрунтованості тверджень позивача про те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 14.07.2005р. укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 506 порушує права позивача на користування земельною ділянкою, що розташована на вул. А. Малишко, 5 у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Проте, позовна вимога про визнання неукладеними договору оренди земельної ділянки від 14.07.2005р. не відповідає способам захисту цивільних прав, передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України, та способам захисту прав суб'єктів господарювання, передбаченим статтею 20 Господарського кодексу України, оскільки така вимога є фактично вимогою про встановлення обставини, яка має доводитись у спорі, спрямованому на захист права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. у справі №910/2469/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" - задоволенню не підлягає.