910/3826/13 Про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої ДТП - 08.07.2013 Прийняття

У лютому 2013 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в особі Товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-Ріск Україна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до: 1) Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", 2) Комунального підприємства "Київпастранс" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 69 939, 84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" відповідно до Договору страхування транспортних засобів АМ № 031004 від 21.12.2011 року внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля "Renault Duster", державний реєстраційний номер АА 9958 ІХ, а тому Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність водія автомобіля "Богдан А 144", державний реєстраційний номер АА 3668 АС, що належить Комунальному підприємству "Київпастранс" та якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" (страховий поліс № АВ/1221914), а тому обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.04.2013 року у справі № 910/3826/13 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" 49 500,00 грн. страхового відшкодування та 860,25 грн. судового збору.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскільки його Страхувальником, а саме Комунальним підприємством "Київпастранс", не було його повідомлено про настання страхової події, ним було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачу.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Комунальним підприємством "Київпастранс" не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного повідомлення Комунального підприємства "Київпастранс" про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 08606670.

За приписами ч. 1 ст. 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та Грабінським Валерієм Станіславовичем (далі -Страхувальник) укладено Договір страхування транспортних засобів № АМ № 031004, згідно з умовами якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному закону, пов'язані із володінням, користуванням, розпорядженням автомобіля "Renault Duster", державний реєстраційний номер АА 9958 ІХ.

За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Встановлено, що 22.02.2012 року в м. Києві на вул. Довженка, 7, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля "Богдан А 144", державний реєстраційний номер АА 3668 АС, що належить Комунальному підприємству "Київпастранс", під керуванням Мусієнка Геннадія Сергійовича та Застрахованого автомобіля під керуванням Грабінського Валерія Станіславовича.

Відповідно до Постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 12.03.2012 року по справі № 2610/4985/2012, Мусієнка Геннадія Сергійовича було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

В силу ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Дана норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".

Як свідчать матеріали справи, а саме звіт № 2321/12 від 21.03.2012 року, вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, власнику автомобіля "Renault Duster", державний реєстраційний номер АА 9958 ІХ, складає 63 867,10 грн.

Відповідно до Акту виконаних робіт № АМНЗ001475 від 03.04.2012 р. та рахунку № АМСС001475 від 26.03.2012 р. вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 70 689,84 грн.

Встановлено, що на підставі Страхового акту UA2012022200019/L01/03 від 10.04.2012 року Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було виплачено страхове відшкодування в розмірі 45 645,89 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1574 від 11.04.2012 р. та проведено акт взаємозаліку на недоотриману від страхувальника страхову премію в розмірі 3 087,00 грн..

Крім того, на підставі Страхового акту № UA2012022200019/L01/03 від 24.05.2012 року Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було визнано нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 69 939,84 грн. та частково виплатило вартість ремонту в розмірі 21 206,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2771 від 25.05.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія Мусієнка Геннадія Сергійовича, який є винним у ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" (страховий поліс № № АВ/1221914).

Відповідно до п. 38.1.3. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про те, що після виплати страхового відшкодування Страхувальнику до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" перейшло право вимоги до відповідальної особи.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 28.08.2012 року про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 06.12.2011 року у справі № 23/279.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність Мусієнка Геннадія Сергійовича, який є винним у ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія", судова колегія дійшла висновку про те, що відповідальною особою перед Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" за відшкодування страхової виплати є Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія".

Матеріали справи свідчать про те, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" заявою № 709/2012-10/ИР від 02.10.2012 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 69 939,84 грн. звернулося до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

Проте, на зазначену вище заяву позивача відповідач надіслав лист № 5271 від 21.12.2012 р. про відмову у виплаті страхового відшкодування.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 36 884,43 грн. шкоди в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Встановлено, що за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/1221914) передбачено, що франшиза становить 500,00 грн.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні законні підстави для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" - 500,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом № АВ/1221914.

За таких обставин, враховуючи визначені полісом № АВ/1221914 розміри лімітів відповідальності та франшизи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" зобов'язано відшкодувати позивачу витрати в розмірі 49 500,00 грн. (50 000,00 грн. - 500,00 грн. франшиза за полісом № АВ/1221914), а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що оскільки його Страхувальником, а саме Комунальним підприємством "Київпастранс", не було його повідомлено про настання страхової події, ним було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачу, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп.33.1.4 п.33.1 ст. 33 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент вчинення ДТП) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Таким чином, норми ст. 33 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не поширюються на позивача, який не є страхувальником в розумінні цього Закону.

Крім того, судова колегія зважає на те, що відповідно до пп. 38.1.1 п.38.1 ст. 38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп.33.1.4 п.33.1 ст. 33 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" суми завданої майнової шкоди, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

Встановлено, що транспортний засіб "Богдан А 144", державний реєстраційний номер АА 3668 АС, належить на праві власності Комунальному підприємству "КИЇВПАСТРАНС".

Як встановлено вище, Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм автомобіля "Богдан А 144", державний реєстраційний номер АА 3668 АС, Мусієнко Геннадієм Сергійовичем вимог Правил дорожнього руху України під час виконання своїх трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.

Враховуючи те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена страховою компанією згідно норм діючого законодавства є недостатньо для покриття фактичних затрат, позивач не позбавлений можливості звернутись до особи, винної у ДТП з позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як передбачено абз. 2 п. 12.1 ст. 12 та п. 37.5 ст. 37 Закону № 1961-IV, компенсувати позивачу суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що Комунальне підприємство "КИЇВПАСТРАНС" зобов'язано відшкодувати позивачу витрати в розмірі 20 439,84 грн. (різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, та франшиза), у зв'язку з чим зазначена позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.