Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Голяр І.С. - довіреність № 62 від 01.03.2013 року,

від відповідача: Храмов Я.М. - довіреність № 7 від 02.01.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року

у справі № 910/3341/13 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"Нова",

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова

компанія "Інго Україна",

про стягнення 24 990,00 грн.,

У лютому 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача збитків в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн., заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

ПрАТ "АСК "Інго Україна" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПрАТ "СК "Нова" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року для розгляду справи № 910/3341/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року апеляційну скаргу ПрАТ "СК "Нова" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.06.2013 року.

В судовому засіданні 20.06.2013 року було оголошено перерву до 04.07.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ПрАТ "СК "Нова" задовольнити з підстав викладених вище.

Представник відповідача проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ПрАТ "СК "Нова" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.07.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ПрАТ "СК "Нова" слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року - скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) . Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 20.06.2008 року між позивачем (страховик) та ТОВ "Ілта" (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 4606 (Договір страхування), за яким позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем "Пежо", д/н. АА 6664 СМ (застрахований автомобіль).

Одним із передбачених Договором страхових ризиків є збитки внаслідок ДТП.

05.05.2009 року у м. Києві по б-ру Т.Шевченка, 17 відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Мокрика Дмитра Ярославовича та автомобіля "ЗАЗ, д/н АІ 4784 ВС під керуванням водія Маркіна Олексія Миколайовича.

В результаті вищезазначеної ДТП застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальну шкоду власнику пошкодженого т/з ТОВ "Ілта".

Згідно наряду-замовлення № К6584 від 18.05.2009 року розмір відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля "Пежо", д/н. АА 6664 СМ становить 34 667,57 грн.

Відповідно до висновку спеціаліста № 07/06 від 04.06.2009 року, розмір матеріального збитку завданого власнику пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля "Пежо", д/н. АА 6664 СМ склав 27 034,30 грн.

10.06.2009 року страхувальник звернувся до страховика з заявою, в якій просив страхову компанію виплатити страхове відшкодування згідно наряду-замовлення № К6584 від 18.05.2009 року на р/р, вказаний в заяві.

Позивач, як страховик, виплатив страхувальнику, відповідно до умов укладеного Договору страхування на підставі вищевказаних документів та страхового акту № 2353 від 25.06.2009 року, суму страхового відшкодування в розмірі 33 127,57 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи угодою про проведення взаємних однорідних вимог від 26.06.2009 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 33 127,57 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача, як особи яка виплатила страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право регресної вимоги до особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 03.06.2009 року у справі № 3-3933/09, водія автомобіля "ЗАЗ, д/н АІ 4784 ВС - Маркіна Олексія Миколайовича визнано винним у вчиненні ДТП 05.05.2009 року внаслідок порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "ЗАЗ, д/н АІ 4784 ВС застрахована ПрАТ "АСК "Інго Україна" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5058860 (далі - Поліс), який є діючим на момент ДТП.

Згідно умов зазначеного Полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що особою, відповідальною за завдані власнику пошкодженого автомобіля "Пежо", д/н. АА 6664 СМ збитки, у даному випадку є ПрАТ "АСК "Інго Україна" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" (1961-15) в межах ліміту відповідальності, передбачених Полісом.

Таким чином, позивач стверджує, що до страховика, як особи, яка виплатила страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа - ТОВ "Ілта" мало до ПрАТ "АСК "Інго Україна", як особи, відповідальної за завдані збитки, в межах ліміту відповідальності, передбаченого Полісом в розмірі 24 990,00 грн.

Судом першої інстанції в задоволені позову було відмовлено в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач для звернення до суду з позовом пропустив строк позовної давності передбачений ст. 257 ЦК України, і на застосуванні якого наполягав відповідач у заяві про застосування строків позовної давності від 21.03.2013 року (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Однак, з таким рішенням місцевого господарського суду погодитись не можна, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Частинами 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

При цьому, згідно із ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання страховиком свого зобов'язання з виплати страхувальнику суми страхового відшкодування за Договором страхування.

Як зазначалося вище, позивач, як страховик, виплатив страхувальнику, відповідно до умов укладеного Договору страхування суму страхового відшкодування в розмірі 33 127,57 грн. 26.06.2009 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи угодою про проведення взаємних однорідних вимог від 26.06.2009 року.

З огляду на наведене, перебіг строку позовної давності за стягненням страхового відшкодування в порядку регресу в даній справі для позивача почався з 27.06.2009 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 21.06.2012 року, в межах трирічного строку позовної давності звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до винної в ДТП 05.05.2009 року особи - Маркіна Олексія Миколайовича про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу, в сумі 33 127,57 грн.

В ході розгляду вказаної справи було встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "ЗАЗ, д/н АІ 4784 ВС застрахована ПрАТ "АСК "Інго Україна" та ухвалою суду останнього було залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08.02.2013 року провадження у справі в частині солідарної відповідальності ПрАТ "АСК "Інго Україна" було закрито.

Таким чином, перебіг трирічного строку позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України перервався в момент подання позивачем позовної заяви в порядку цивільного судочинства до одного з боржників - Маркіна Олексія Миколайовича та розпочався заново 21.06.2012 року.

З позовом до Господарського суду міста Києва у даній справі позивач звернувся 18.02.2012 року, що підтверджується відтиском печатки поштового відділення на конверті, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18.12.2012 року у справі № 5017/1935/2012.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки, в межах ліміту відповідальності, передбаченого Полісом в розмірі 24 990,00 грн.

З огляду на викладене, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо сплати позивачу суми матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП не надав, то колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн. є законними, обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що відмовляючи в задоволені позову з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального права, а саме, ЦК України (435-15) , що призвело до прийняття помилкового рішення.

Згідно із пунктами 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року слід скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, а у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, судовий збір за її подання в розмірі 860,25 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 910/3341/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 910/3341/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (04080, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн., 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 860,25 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 910/3341/13 повернути до господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 09.07.2013 року.