Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Желіка М. Б. Кузя В. Л.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Хайнус В.О.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" від 22.05.2013 р. за № 22/05/13-07

на рішення господарського суду Львівської області від 29.04.2013 року

у справі № 914/1143/13-г

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранова компанія "Спецтехсервіс", м.Сколе Львівської області

про стягнення 10000,00грн.

рішенням господарського суду Львівської області від 29.04.2013 року у справі 914/1143/13-г в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранова компанія "Спецтехсервіс" про стягнення 10000,00грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит", подав апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати та постановити нове рішення, яким їхні позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранова компанія "Спецтехсервіс" про стягнення 10000,00грн. задоволити повністю.При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що він помилково перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" кошти у сумі 10 000, 00 грн. Окрім того, представник апелянта вказав, що відповідач не надав суду, жодних доказів, які б підтверджували укладення договору купівлі-продажу чи направлення пропозиції укладення такого договору.

На адресу Львівського апеляційного господарського суду, від позивача, надійшла заява про розгляд справи без участі їхнього представника.

В свою чергу, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій вказав, що вважає рішення господарського суду Львівської області від 29.04.2013 року у справі 914/1143/13-г законним і обґрунтованим, яке прийняте у повній відповідності норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення. Окрім того, вказав, що 13.04.2013 року був складений та надісланий позивачу договір №ГЛК-1203281 та додаток № 1 до договору між ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс"(Виконавець), ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит"(Замовник) та ТОВ "МЖК-1"(Користувач).

В судовому засіданні представник відповідача, навів доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" перераховано на рахунок ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" 10000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №3821173 від 17.04.2012р.

Вважаючи такі кошти помилково сплаченими, позивач звернувся до відповідача з листом вих.№14/08/12-01 від 14.08.2012р. про їх повернення. Вказану кореспонденцію останній отримав 21.08.2012р., про що свідчить копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

ТОВ "Кранова техніка "Спецтехсервіс" вимогу ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" залишило без відповіді та задоволення, що й зумовило звернення останнього з позовом до суду про стягнення 10000,00грн., безпідставно набутих коштів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема інші юридичні факти.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України (435-15) .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які в сукупності є підставою для його виникнення: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" 13.04.2012р. виписано ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" рахунок-фактуру №К-1203281 на суму 240000,00грн. для оплати за краново-маніпуляційну установку РК10000 в.с.10,1м з монтажем, згідно додатку №1 до договору №ГЛК-1203281 від 13.04.2013р. Позивач здійснив часткову оплату згідно вказаного рахунку в розмірі 10000,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення №3821173 від 17.04.2012р. В графі призначення платежу зазначено: "Оплата за краново-маніпул. установку, згідно рах.№К-1203281 від 13.04.2012р.". Зарахування вказаних коштів на рахунок відповідача підтверджується копією банківської виписки за здійсненими операціями (платежами) товариства за 17.04.2012р. На оплачену суму ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" як продавець виписало покупцю - ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" 17.04.2012р. податкову накладну №1, у якій також зазначено, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу №ГЛК-1203281 від 13.04.2012р., однак такий договір, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції надано не було.

В матеріалах справи міститься лист №1904/1 від 19.04.2012р., яким відповідач повідомив позивача, що КМУ РК10000, згідно рахунку-фактури №К-1203281 від 13.04.2012р. буде готовий до відвантаження 11.06.2012р. та просив здійснити оплату за товар не пізніше вказаної дати.

04.06.2012р. ТзОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" придбала відповідну краново-маніпуляторну установку у ТОВ "Спецтехсервіс", про що свідчить підписана представниками товариств видаткова накладна №РН-000024. Після цього відповідач листом №0506/1 від 05.06.2012р. повідомив позивача про те, що товар готовий до відвантаження та просив здійснити оплату за нього в розмірі 230000,00грн. протягом п'яти днів.

Окрім того, як вірно встановив суд першої інстанції, відповіді на вказані листи ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" не отримано, вказаний товар, а саме - краново-маніпуляторну установку позивачем не прийнято. Проте, 14.08.2012 року позивач звернувся з вимогою повернути помилково перераховані кошти.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається, шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено ч.2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Договір, згідно з ч.1 ст. 639 ЦК України, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Як визначено ч.1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч.1 ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як визначено ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Зокрема в ч.1 ст. 693 ЦК України зазначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" - відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 29.04.2013 року у справі 914/1143/13-г залишити без змін.

3. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 09.07.2013 р.