ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 6/6
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі)
Ткаченко Н.Г.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши матеріали ЗАТ “Підприємство теплових мереж”,
касаційної скарги м. Суми
на постанову від 06.11.2003р. господарського суду
Сумської області
у справі № 6/6 господарського суду Сумської
області
за заявою ВАТ “Сумиобленерго”, м. Суми
до ЗАТ “Підприємство теплових мереж”,
м. Суми
про банкрутство
арбітражний керуючий Ковтуненко В.М.
за участю представників сторін:
від боржника – Шатохіна О. І., довір. від 13.01.2004 р. серія
ВВВ № 031716; Іванов Ф.М., довір. від 13.01.2004 р. серія ВВВ
№ 031717;
від ВАТ “Сумигаз” – Ященко В.В., довір. від 05.01.2004 р.
№ 13/04; Курбатов В.В., довір. від 03.11.2003 р. № 13/2178;
від ВАТ “Сумиобленерго” – Рижов С.Є., довір. від 11.07.2003 р.
№ 16-Д/180
В С Т А Н О В И В:
Господарським судом Сумської області ухвалою від 17.01.2003 р. було порушено провадження у справі № 6/6 про банкрутство ЗАТ “Підприємство теплових мереж”.
Ухвалою господарського суду Сумської області за результатами попереднього засідання суду від 04.06.2003р. затверджено реєстр вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Сумської області від 06.11.2003р. ЗАТ “Підприємство теплових мереж” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Постанова мотивована тим, що комітет кредиторів звернуся з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, ЗАТ “Підприємство теплових мереж” звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення щодо продовження процедури розпорядження майном.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судом не враховано наявність дебіторської заборгованості в сумі 6 775 644,83 грн., а також судом застосовано норми ст. 27 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”ERROR (2343-12)
, які втратили чинність.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.06.2003 р. комітетом кредиторів було подано клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, розгляд якого було відкладено. Разом з тим, ухвалою від 11.09.2003 р. господарським судом Сумської області було задоволено клопотання органу, уповноваженого управляти майном боржника, – Голови правління ЗАТ “Підприємство теплових мереж” про продовження процедури розпорядження майном боржника строком на три місяця з метою визначення дійсного фінансово-економічного становища боржника, його інвестиційної діяльності, визначення його реального становища на товарних ринках, а також з тим, щоб вибрати найбільш оптимальні заходи щодо фінансового оздоровлення боржника, та строк процедури розпорядження майном боржника було продовжено судом на три місяці, до 11.12.2003 р.
Проте, незважаючи на мотиви винесення ухвалу від 11.09.2003 р., господарський суд 06.11.2003 р. визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.
Відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”ERROR (2343-12)
(далі – Закон) суб’єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Тому, при винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов’язковому порядку повинен з’ясувати актив і пасив боржника.
Як вбачається з постанови, зазначені обставини справи взагалі не досліджувались господарським судом. У цьому судовому рішенні суд посилається лише на клопотання комітету кредиторів.
Разом з тим, як того вимагає Закон, визнаючи боржника банкрутом, суд повинен встановити його неспроможність для чого необхідно з’ясувати вказані питання.
Відповідно до затвердженого судом, в порядку ст. 15 Закону, реєстру вимог кредиторів визначенню підлягає розмір пасиву боржника.
Відомості про актив боржника мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово - майновий стан божника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури. Фінансово-майновий стан боржника (актив) теж повинен бути предметом розгляду в судовому засіданні.
Так, якщо встановлення пасиву боржника відбувається на попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на знаходження справи у процедурі розпорядження майном боржника.
Тому, завдання підсумкового засідання суду полягає в з’ясуванні ознак банкрутства для визначення наступної судової процедури, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.
Прийняття рішення стосовно доцільності визнання боржника банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів, залишається за господарським судом, як того вимагає ст. 1 Закону.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про неповне з’ясування судом обставин справи при визнанні боржника банкрутом, що виключає правильне застосування норм матеріального права при розгляді справи.
Враховуючи викладене, винесена у справі постанова підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно з’ясувати актив та пасив боржника, а також перевірити їх на предмет можливості застосування до боржника реабілітаційних процедур, і тільки у разі неможливості – застосувати ліквідаційну процедуру. З урахуванням зазначеного та керуючись ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”ERROR (2343-12)
та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ “Підприємство теплових мереж” на постанову господарського суду Сумської області від 06.11.2003р. у справі № 6/6 задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Сумської області від 06.11.2003р. у справі № 6/6 скасувати.
3. Справу № 6/6 передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду.