910/5478/13 Про стягнення штрафу за порушення встановленого терміну доставки вантажу - 01.07.2013 Прийняття

за позовом публічного акціонерного товариства "Центренерго", в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції, м. Київ,

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця", м. Київ,

про стягнення 37 520,70 грн., -

за участю представників:

від позивача: Желінська Т.М. - представник (дов. №465/22 від 25.12.2012 р.);

від відповідача: Андрощук Є.С. - представник (дов. №4077-НЮ від 18.12.2012р.)

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (надалі - ПАТ "Центренерго") в особі Трипільської теплоелектростанції звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (надалі - ДТГО "Південно-західна залізниця") про стягнення 37 520,70 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №910/5478/13 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову та покласти судові витрати на позивача.

В апеляційній скарзі скаржник порушив питання неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, відсутності обґрунтувань, з яких судом були відхилені доводи відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 01.07.2013 року.

В судовому засіданні представники скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, як такі, що не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

01.07.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом частини 1 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами.

Стаття 307 Господарського кодексу України визначає, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно частини 5 статті 307 цього Кодексу умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні приписи містить стаття 39 Закону України "Про транспорт".

Положеннями п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. № 457 (457-98-п) визначаються обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, а також регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року № 861/5082 (z0861-00) договір перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом на адресу Трипільської теплової електростанції у період з вересня по жовтень 2012 року надійшли вагони №№ 68561620, 67658922, 63418545, 67670414, 65884538, 66932518, 60385622, 68746965, 65755407, 67895615, 64814684, 65293045, 68602770, 66378308, 63871453, 65353252, 68746304, 65535841, 65726978, 60322336, 65734824, 65756413, 60614880, 65300451, 66605304, 66047127, 66186024, 65247488, 67668483, 65698508, 67661447, 65806903, 67895060, 60300951, 65488801, 64427867, 66239070, 60925344, 66490665, 66667940, 65740185, 66241118, 67881748, 65312845, 64646169, 67689737, 69673365 з вугіллям за залізничними накладними №№ 51607463, 519942234, 52273331, 52273406, 52332335, 52379542, 52322294, 52379484, 52379443, 52426244, 52464302, 52512381, 52272267, 52375052, 52409273, 52409695, 52409539, 52409760, 52471018, 52470101, 52519949, 52562725, 52333044, 51608396, 51600153.

Відповідно до п.1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року за №865/5086 (z0865-00) термін доставки вантажу розраховується, виходячи з відстані за яку обчислюється провізна плата.

Згідно п.1.1.1 цих Правил у разі перевезення вантажів вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки обчислюється - 1 доба на кожні повні та неповні 200 км.

У відповідності до п.2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів терміни, які обчислюються згідно з п.1 Правил, збільшуються на 1 добу.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення вагон з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (п.2.10 Правил).

Згідно статті 41 Статуту залізниць України (457-98-п) та пункту 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах календарним штемпелем станції відправлення.

Судом першої інстанції встановлено факт надходження на адресу позивача вагонів із запізненням, що об'єктивно підтверджується відмітками станції призначення на вищевказаних накладних (а.с.11-34).

Згідно частини 1 статті 116 Статуту залізниць України (457-98-п) за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини), зокрема, у розмірі 10% провізної плати - за прострочення на дві доби, 20% - за прострочення на три доби та 30% - за прострочення на чотири і більше діб.

Оскільки затримка прибуття вагонів сталася через прострочення відповідача, позивач, керуючись положеннями Статуту залізниць України (457-98-п) та Правил обчислення термінів доставки вантажів, здійснив нарахування відповідачеві штрафу на загальну суму 37 520, 70 грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, підстав та розміру штрафу за затримку термінів доставки вантажу за накладними № 51607463, 52322294, 52379542, 52426244, 52464302, 52375052, 52409273, 52409695, 52409539, 52471018, 52562725, 52333044, 51608396, 51600153 надав місцевому господарському суду контррозрахунок з зазначенням часу прибуття вагонів (а.с.64-66).

Аналізуючи положення п. 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий скаржником контррозрахунок не є належним та допустимим доказом для встановлення часу прибуття вагонів з огляду на те, що накладні не містять відомостей про час прибуття вагонів.

Згідно статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на неподання відповідачем доказів того, що прострочення сталося не з його вини, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що подані у справі докази свідчать про неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі своєчасної доставки вантажу, а отже, давали позивачу правові підстави для стягнення штрафу.

З матеріалів справи також вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем заявлялось клопотання про зменшення розміру стягуваного штрафу з посиланням на пункт 3 частини 1 статті 83 ГПК України, обґрунтовуючи таке фінансовою кризою та стратегічним значенням підприємства.

За приписами вищевказаної норми господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання у виняткових випадках.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання, вжиття винною стороною заходів для усунення порушення та його наслідків, а також інші обставини.

У відповідності з п. 116 Статуту залізниць України (457-98-п) залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, незалежних від залізниці обставин.

Як зазначалось вище, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від сплати штрафу останній суду не надав.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції правомірно вказав, що віднесення відповідачем до виняткових такої обставини, як фінансова криза, що суттєво вплинула на його платоспроможність, є непереконливим.

Так, позивач і відповідач у справі є державними підприємствами, які знаходяться в однаковому фінансовому становищі, мають стратегічне значення для економіки України, а зменшення розміру штрафу може негативно вплинути на результати фінансово-господарської діяльності позивача.

При цьому, відповідачем не було наведено суду доводів, які б свідчили про поважність причин неналежного виконання з його сторони обов'язку по забезпеченню вчасного прибуття вагонів, вжиття ним заходів для усунення цього порушення, зважаючи на систематичність таких затримок на протязі вересня, жовтня 2012 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відмови у задоволенні судом клопотання про зменшення розміру штрафу судова колегія вважає необґрунтованими.

В апеляційній скарзі відповідач також наголосив на тому, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про залучення до участі у даній справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного підприємства "Донецька залізниця" та державного підприємства "Одеська залізниця". Однак, з такими твердженнями апеляційний господарський суд не погоджується, находить позицію місцевого суду правомірною, зважаючи на те, що рішення у спорі, яким вирішувались спірні правовідносини, які склалися виключно між позивачем і відповідачем, не вплине на права і обов'язки зазначених вище осіб.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №910/5478/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №910/5478/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5478/13 повернути до господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.