914/794/13-г Про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - 01.07.2013 Прийняття

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року у складі колегії: головуючого-судді Мельник Г.І., суддів: Михалюк О.В. та Краєвська М.В. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" №1560/6-06 від 08.05.2013 року призначено до розгляду на 17.06.2013 року. У зв'язку з перебуванням судді Краєвської М.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 року в склад колегії по розгляду даної справи введено суддю Галушко Н.А. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 року у складі колегії суддів: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Михалюк О.В. та Галушко Н.А. розгляд справи № 914/794/13-г відкладено на 01.07.2013р. У зв'язку з перебуванням судді Михалюк О.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 року в склад колегії по розгляду даної справи введено суддю Данко Л.С.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.04.2013 року у справі № 914/794/13-г позовні вимоги задоволено повністю. З Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) "Укртрансгаз" стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця (надалі - ФОП) ОСОБА_4 220500грн. 00коп. основного боргу, 1460грн. 00коп. 3% річних, 686грн. 00коп. інфляційних втрат, 11132грн. 00коп. витрат по сплаті адвокатських послуг та 4452грн. 92коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач порушив свої зобов'язання, не оплативши отриманих послуг. Враховуючи відсутність доказів повної чи часткової сплати заборгованості відповідачем, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 220 500грн. 00коп. та вимога про стягнення з відповідача 3% річних, які відповідно до поданого розрахунку за період з 23.11.2012р. по 20.02.2013р. складають 1460грн. 46коп. та інфляційні втрати за період з грудня 2012р. по січень 2013р. в розмірі 686грн. 00коп. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вимогу позивача про стягнення з відповідача 11132грн. 00коп. витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг такою, що відповідає принципам співрозмірності і розумної необхідності витрат та усталеній практиці розміру таких витрат.

Не погодившись з даним рішенням суду, Відповідач - ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №1560/6-06 від 08.05.2013 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2013 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Позивача залишити без задоволення, оскільки вважає дане рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та покликається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення залишено поза увагою той факт, що позивач не навів обґрунтованого розрахунку ціни позову, що в позовній заяві послуги адвоката зазначені як збитки, а не як судові витрати, і такі витрати в предметі позову не були віднесені до судових витрат, і тому вважає, що така складова позовної заяви як ціна позову чітко не визначена.

Також скаржник посилається на те, що в укладеному між сторонами договорі №27/04 від 13.05.2011 року про надання послуг не зазначено про заміну назви сторони, оскільки позивач внаслідок шлюбу змінила прізвище.

Крім цього, апелянт зазначає, що прийняте рішення також викликає сумнів в частині стягнення коштів за надання юридичної допомоги адвоката, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують сплату відповідних послуг.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України,ФОП ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2013 року у справі №914/794/13-г залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити, покликаючись на те, що твердження скаржника, які зазначені в апеляційній скарзі не відповідають дійсності, оскільки оплата послуг адвоката відноситься до судових витрат по справі, тому і не враховується при розрахунку ціни позову.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 року.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, а також висловили свої міркування з питань які виникли в ході судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2013 року у справі № 914/794/13-г слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Управлінням магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (замовник, відповідач), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець, позивач) 13.05.2011р. укладено договір №27/04 про надання послуг, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язувався надати "Інженерні послуги (Розроблення ПЛАС на ОПН Рівненського, Кам'янка-Бузького, Бібрського ЛВУМГ та ПНО Кременецького ВПРГ)" згідно до вимог НПАОП 0.00-1.33-99 "Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій", а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити якісно надані послуги.

Відповідно, до п. 2.1. договору вартість усіх послуг, які доручаються виконавцю надати за даним договором визначається кошторисами по кожному структурному підрозділу філії окремо, які є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з п. 2.2. договору, ціна договору становить 416500грн. 00коп.

Пунктом 5.1. договору передбачено, зокрема, обов'язок замовника прийняти надані послуги згідно з приймально-здавальним актом та здійснити оплату на умовах цього договору.

В п. 6.1. договору сторони передбачили, що розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування замовником належної до оплати суми на банківський рахунок виконавця протягом 120 банківських днів з моменту підписання приймально-здавальних актів замовником.

На виконання умов договору сторони підписали приймально-здавальні акти до договору про надання послуг №27/04 від 13.05.2011р.: приймально-здавальний акт №1 від 08.12.2011р., яким засвідчено, що замовнику надано інженерні послуги загальною вартістю 98000грн. 00коп.; приймально-здавальний акт №2 від 30.01.2012р., яким засвідчено, що замовнику надано інженерні послуги загальною вартістю 24500грн. 00коп.; приймально-здавальний акт №3 від 30.03.2012р., яким засвідчено, що замовнику надано інженерні послуги загальною вартістю 73500грн. 00коп.; приймально-здавальний акт №4 від 05.06.2012р., яким засвідчено, що замовнику надано інженерні послуги загальною вартістю 122500грн. 00коп. та приймально-здавальний акт №5 від 26.06.2012р., яким засвідчено, що замовнику надано інженерні послуги загальною вартістю 98000грн. 00коп.

Відповідно до п.6.2. договору, основним документом, який підтверджує обсяги наданих послуг згідно договору є "Акти здачі-приймання наданих послуг"

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг належним чином не виконав, частково сплативши заборгованість в сумі 24500грн. 00коп., 98000грн. 00коп., 73500грн. 00коп., згідно приймально-здавальних актів № 2 від 30.01.2012 р.; № 1 від 08.12.2011р. та 23.05.2012р. ; №3 від 30.03.2012р., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача за 20.03.2012р., 11.05.2012р. та 23.05.2012р. відповідно.

Станом на час звернення з позовом до суду загальна сума основного боргу відповідача становить 220500грн. 00коп, оскільки неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 122500грн. 00коп. відповідно до приймально-здавального акту №4 від 05.06.2012р. та в розмірі 98000грн. 00коп. відповідно до приймально-здавального акту №4 від 05.06.2012р.

У зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги у повному обсязі не виконав, 22.02.2013 року ФОП ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" 220500грн. 00коп. основного боргу, 1460грн. 00коп. 3% річних, 686грн. 00коп. інфляційних втрат. Також, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, а також 11132грн. 00коп. витрат по сплаті адвокатських послуг.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ФОП ОСОБА_4 220500грн. 00коп. основного боргу, 1460грн. 00коп. 3% річних, 686грн. 00коп. інфляційних втрат з огляду на таке.

Згідно із вимогами ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч.2 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за отримані послуги згідно договору №27/04 від 13.05.2011 року про надання послуг у розмірі 220 500грн. 00коп і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за надані послуги підставними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 220500грн. 00коп. суми основного боргу.

З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу обгрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних в період з 23.11.2012 року по 20.02.2013 року, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача 1460, 46 грн. 3% річних та 686,00 грн. . інфляційних за вказаний вище період.

Поруч з тим, покликання апелянта на той факт, що договір № 27/04 укладено між ним та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, а відтак на те, що між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" та позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 відсутні будь-які зобов'язання, судом до уваги не беруться з огляду на наступне.

Позивачем додано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 06.10.2012р. ОСОБА_4 після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4. Також на підтвердження даного факту позивачем надано суду копію паспорта громадянина України, картки платника податків та виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних - осіб підприємців стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 652 ЦК України також передбачено, що договір може бути змінено у випадку суттєвої зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладання договору.

Згідно із ст. 188 ГК України сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона, яка одержала пропозицію про зміну договору, у 20-денний термін після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Колегія суддів вважає, що при зміні прізвища фізичної особи-підприємця, а в даному випадку при державній реєстрації шлюбу, суттєва зміна обставин, передбачена ст. 652 ЦК України, відсутня. Фізична особа підприємець змінила лише прізвище. Ніяких змін в реквізитах, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не відбулося, крім заміни прізвища. Таким чином, не вбачається обов'язковості внесення змін у договір у зв'язку із зміною найменування однієї із сторін цього договору. Внесення до договору змін у такому випадку здійснюється суто за добровільним бажанням сторін. А відтак така обставина, як зміна прізвища позивача, внаслідок державної реєстрації шлюбу не звільняє апелянта від виконання зобов'язань, згідно укладеного між ними договору про надання послуг.

Звернувшись з апеляційною скаргою відповідач фактично не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відшкодування позивачу витрат на послуги адвоката в сумі 11 132,00 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в цій частині колегія виходить з наступного.

За змістом ст.ст. 44 і 48 ГПК України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (2887-12) .

Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 (va007600-13) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у Законі України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) ", якою визначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Матеріали справи свідчать, що 7 лютого 2013 року між позивачем (клієнтом) та адвокатом ОСОБА_2, що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 30.04.2004 року укладено договір про надання правової допомоги (далі - Договір), згідно якого адвокат зобов'язується надати Замовнику адвокатську юридичну (правову) допомогу у справі про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1 суму заборгованості в розмірі 222 646 грн. 46 коп. та надати інші види правової допомоги клієнту, що вказані в цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а замовник зобов'язується оплатити на користь Виконавця 11 132,00 грн.

Як встановлено з письмових доказів, наявних у справі, на виконання вказаного договору Позивачем 13.03.2013 року було перераховано адвокату ОСОБА_2 11 132грн. (а.с.51), що спростовує доводи апелянта в тій частині, що доказів виконання договору №07-02/13 від 17.02.2013 року у справі немає.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази про надання правової допомоги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом позову в частині відшкодування 11 132,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, оскільки такі є співрозмірними та такими, які становлять розумну необхідність судових витрат для даної справи, у відповідності до вимог, викладених в роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 (v5_78800-98) "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " та листі Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" (v_973600-07) . Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги в цій частині вимог, колегія вважає, що такі не спростовують висновку Господарського суду Львівської області та не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Поряд з цим, судова колегія не бере до уваги посилання апелянта на те, що позивачем не було наведено обґрунтованого розрахунку ціни позову, оскільки згідно норм чинного законодавства, а саме статті 44 Господарського процесуального кодексу України, витрати на адвокатські послуги не входять в ціну позову, а належать до судових витрат. Таким чином, колегія вважає, що висновок господарського суду в цій частині є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст. 33 ГПК України).

Нормою ст. 43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2013 року у справі № 914/794/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" №1560/6-06 від 08.05.2013 року - без задоволення.