Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю" Транскарпатбуд" від 07.06.2013 р.

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 04.06.2013 р.

про розстрочення виконання рішення суду від 26.06.2012 р.

у справі №5008/433/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транскарпатбуд", с. Ляхівці, Ужгородський район

до відповідача публічного акціонерного товариства "Готельно - туристичний комплекс "Інтурист - Закарпаття", м. Ужгород

за участю третьої особи без самостійних вимог публічного акціонерного товариства "Закарпатгаз", м. Ужгород

про стягнення 97 642,67 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача - не з"явився

від відповідача - не з"явився

Сторони в судове засідання не з"явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 1706.2013р. та повідомленнями про вручення поштових відправлень, отриманих сторонами 19.06.2013р. та 22.06.2013р.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 04.06.2013р. у справі №5008/433/2012 (суддя Кривка В.) заяву публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород про розстрочку виконання рішення суду від 26.06.2012 у справі №5008/433/2012 задоволено частково. Розстрочено виконання рішення від 26.06.2012 у справі №5008/433/2012 на 3 роки (тридцять шість місяців) рівними частинами (згідно графіку).

ТОВ "Транскарпатбуд" подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, розглянути справу по суті та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення, посилаючись на те, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, при неповному з"ясуванні всіх обставин, що призвело до невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом безпідставно відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів, що підтверджують вину відповідача у виникненні спору та невиконанні протягом року судового рішення, а також безпідставно відмовлено у залученні в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Державної виконавчої служби, яка веде зведене виконавче провадження до якого входить і виконання рішення суду у даній справі.

Також, скаржник зазначає, що судом прийнято рішення про надання розстрочки виконання рішення строком на 3 роки у строк, що в 12 разів перевищує строк здійснення виконавчого провадження, визначений Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) без дослідження реальної можливості виконання кредиторських зобов"язань відповідача перед позивачем.

Окрім того, на думку скаржника, при винесенні оскаржуваної ухвали про розстрочку виконання рішення суду порушено права та інтереси позивача на розпорядження власними коштами, оскільки фактично позбавив позивача можливості користуватися і розпоряджатися належними йому на праві власності грошовими коштами на 3 роки та захищати таке право в порядку ст. 16 ЦК України, чим нанесено шкоду майновим інтересам позивача.

ПАТ "Готельно - туристичний комплекс "Інтурист - Закарпаття" у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що скаржником не мотивовано в чому полягає неповний та необ"єктивний розгляд всіх обставин справи, які призвели до невідповідності висновків суду реальним обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду області від 26.06.2012 року у справі № 5008/433/2012 позовні вимоги ТОВ "Транскарпатбуд" задоволено повністю та стягнуто з ПАТ "Готельно - туристичний комплекс "Інтурист - Закарпаття" на користь ТОВ"Транскарпатбуд" 97 642,67грн. боргу та 1 952 85 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 року зазначене рішення залишено без змін.

На виконання вказаних судових актів господарським судом видано наказ №5008/433/2012 від 14.11.2012 про примусове виконання рішення.

24.04.2013 року ПАТ "Готельно - туристичний комплекс "Інтурист - Закарпаття", звернулося до суду з письмовою заявою про розстрочку виконання рішення суду від 26.06.2012 року, строком на 7 років.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що впродовж останнього часу він є об'єктом спроб протиправного захоплення, яке направлене на заволодіння майном підприємства, шляхом визнання його банкрутом, на підтвердження наведених обставин додав до заяви судові акти по справах №5008/1483/2011, №5008/977/2012, у межах яких розглядалося питання банкрутства ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття". У зв'язку з цим вказує, що підприємство тривалий час здійснювало свою діяльність в режимі дії мораторію, арешту майна та коштів, що унеможливлює проведення повноцінної господарської діяльності та отримання прибутку. Проте провадження у даних справах були припинені, з огляду на платоспроможність підприємства. При цьому зазначає, що переважна більшість заборгованості товариства, в тому числі стягнута судом у даній справі була отримана стягувачами на підставі договорів про відступлення права вимоги в інших кредиторів, і їх зверненню до суду про стягнення заборгованостей передувало безпідставне їх накопичення попереднім керівництвом товариства, що підтверджується кримінальною справою проти колишнього директора ПАТ ГТК "Інтурист - Закарпаття". Тому розстрочка виконання рішення - це єдиний можливий варіант розрахунку, з огляду на наявність у боржника ряду фактично штучно накопиченої заборгованості та необхідності поступового виконання зобов'язань перед усіма кредиторами. З цією метою новим керівництвом ПАТ розроблено фінансовий план, згідно з яким, як стверджує заявник, наявна заборгованість перед кредиторами становить 7 453 тис. грн., чистий прибуток підприємства на місяць становить 113 тис. грн. з яких 89 тис. товариство зможе використовувати для погашення заборгованості на протязі 7 років, що надасть реальну можливість погасити наявні борги і зберегти підприємство від банкрутства.

Згідно із ст. 124 Конституції України та ст. 4- 5 ГПК України судові рішення є обов"язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч.5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов"язки можуть виникати з рішення суду.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов"язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) ( ст. 115 ГПК України).

Судове рішення містить остаточний висновок відносно прав і обов"язків сторін, приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того, судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання в примусовому порядку судового рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 (v0009600-12) "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно із вимогами ст. 121 ГПК України до заяви мають бути додані, зокрема, докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві, зокрема, неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Такими обставинами стосовно юридичної особи, можуть бути, зокрема, наявна загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З огляду на подані заявником документи, доводи та заперечення сторін в сукупності, виходячи з правових позицій, викладених Вищим господарським судом України у Постанові №9 від 17 жовтня 2012 року (v0009600-12) , наявності дійсної загрози банкрутства боржника, що підтверджено поданими сторонами судовими актами у справах №5008/1483/2011, №907/274/13, №907/343/13 та №5008/977/2012, які свідчать про неодноразове звернення до суду для визнання боржника банкрутом (однак, у межах цих справ визнано відсутність таких підстав та платоспроможність боржника), а також приймаючи до уваги тривалу дію мораторію для виконання боржником своїх зобов'язань, у зв'язку з неодноразовими зверненнями до суду з метою визнання його банкрутом, наведені заявником обставини щодо виникнення значного боргу, в т.ч. по даній справі (постанова Ужгородського міськрайонного суду від 22.05.2013 року у кримінальній справі щодо колишнього директора ПАТ ГТК "Інтурист - Закарпаття"), відсутність на даний час фінансової можливості одночасно погасити дійсну заборгованість, судом першої інстанції правомірно враховано викладені у заяві доводи, винятковість даного випадку та наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення господарського суду області від 26.06.2012 року по справі №5008/433/2012 і доцільність часткового задоволення заяви, шляхом розстрочення виконання рішення строком на 3 роки.

Визначаючи термін розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції також правомірно взяв до уваги інтереси стягувача, подані обома сторонами докази і наведені аргументи щодо поточного фінансового стану боржника та доводи заявника про можливість його покращення, охоронюване законом право стягувача на ефективний судовий захист, а також матеріальні інтереси обох сторін.

Окрім того, суд першої інстанції правомірно зазначив. що присуджена до стягнення по даній справі заборгованість була набута стягувачем як новим кредитором, згідно оплатних договорів відступлення права вимоги, що загалом вказує на його належний фінансовий стан.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абз.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції в забезпечення принципу змагальності сторін не створив необхідні умови для реалізації права скаржника на повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, не береться судом до уваги, оскільки скаржник не був позбавлений права в ході розгляду заяви про розстрочку рішення та до прийняття ухвали судом, а також при поданні апеляційної скарги, подати додаткові заперечення та докази в їх підтвердження у разі наявності таких.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 04.06.2013р. у справі №5008/433/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.07.2013р.