Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддів

           за  участю  повноважних  представників

від  позивача

від  відповідачів

розглянувши  у відкритому  ВАТ "Л"

засіданні касаційну скаргу

на  постанову              від 20 квітня 2004 року Львівського

                           апеляційного господарського суду

у справі   за    позовом   ВАТ "Л"

до                         ПП "Д", ЗАТ "НР"

третя особа                Регіональне   відділення   ФДМУ    у

                           Львівській області

про                        визнання недійсним тимчасового

                           свідоцтва,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2003 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача про визнання недійсним Тимчасового свідоцтва на право власності на іменні цінні папери та скасування реєстрації.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.12.2003- 08.01.2004 року визнано недійсним Тимчасове свідоцтво на право власності на іменні цінні папери № 393 від 17.08.2001 року в частині володіння акціями в кількості 540 319 штук. Зобов'язано ЗАТ "НР" переоформити право власності на пакет акцій в кількості 540 319 штук з особового рахунку ПП "Д" на особовий рахунок РВ ФДМУ у Львівській області.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2004 року рішення господарського суду скасовано. В позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Д" просить в її задоволенні відмовити, оскільки вважає, що постанова апеляційної інстанції прийнята у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено апеляційним господарським судом, господарський суд Львівської області дійшов помилкового висновку про те, що розпорядження ФДМУ № 274-РРА від 17.07.2001 року є передавальним розпорядженням, оскільки таке розпорядження є документом, який у відповідності до "Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів", затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України № 60 від 26.05.1998 року, є підставою для внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів, в той час як передавальне розпорядження дійсно виконує суто технічну функцію та передається разом з іншими документами при проведенні реєстратором інших операцій, передбачених розділом VII вказаного Положення.

Вищезазначене розпорядження є діючим.

З матеріалів справи, також видно, що продаж пакету акцій здійснювався на виконання наказу ФДМУ № 347 від 21.02.2000 року, тобто пакет акцій був виставлений до продажу Фондом держмайна України, а не регіональним відділенням, що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2002 року у справі № 20/34.

Відповідно до ст. 35 ГПК України (1798-12) , факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи і мають преюдиційне значення при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що при вирішенні даного спору і прийняття рішення у справі, господарський суд не звернув уваги на ту обставину, що рішенням господарського суду Львівської області від 25.09.2003 року у справі № 4/182-13/17 було відмовлено ВАТ "Львівське АТП 24654" в поверненні пакету акцій в кількості 540 319 штук, та перереєстрації цього пакета на ВАТ "Л", а також у визнанні недійсним Тимчасового свідоцтва на право власності на іменні цінні папери № 393 від 17.08.2001 року.

При цьому, слід відмітити, що в зазначеному свідоцтві враховано також акції в кількості 540319 шт., на які видано тимчасове свідоцтво № 389 від 2 серпня 2001 року, що оспорюється позивачем. Вказане рішення на момент розгляду справи у суді першої інстанції було чинним, тому факти, встановлені в ньому, доказування не потребували.

Враховуючи викладене, суд вважає, що суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову позивачеві в позові.

Апеляційний господарський суд повно та всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним по справі доказам і прийняв законну і обґрунтовану постанову, яка відповідає матеріалам справи та вимогам закону, що регулює дані правовідносини, тому її необхідно залишити без змін.

Доводи, викладені в касаційній скарзі позивачем, суд вважає не обґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними в справі доказами і не відповідають нормам діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Л" - без задоволення.