5027/459/2012 Про відшкодування збитків внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів - 25.06.2013 Прийняття

рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.03.2013 року позовні вимоги прокурора міста Чернівці в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області задоволено та стягнено з ТОВ "Буденецький завод мінеральних вод" 32568,00 грн. збитків у зв'язку з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не надано доказів наявності в нього в спірному періоді спеціального дозволу на користування надрами, а отже відповідач не мав права видобувати корисні копалини державного значення (мінеральну воду) без наявності спеціального дозволу на користування надрами.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення місцевого суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що відповідачу дозвіл на використання надр не потрібний, оскільки ТОВ "Буденецький завод мінеральних вод" не проводив жодних робіт, що стосуються розвідки, геологічного вивчення та розробки Буденецького родовища мінеральних вод.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не взято до уваги той факт, що позивачем розраховані збитки, завдані державі при самовільному, без наявності дозволу на спеціальне водокористування. Однак дозвіл на спеціальне водокористування в спірний період був у відповідача і є в матеріалах справи, отже жодних порушень з сторони відповідача не було.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що відповідач використовує корисні копалини загальнодержавного значення, а отже відповідно до ст.15 кодексу України "Про надра" перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше.

У запереченні на апеляційну скаргу третя особа просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи, що посилання відповідача на те, що він, видобуваючи мінеральну воду не користується надрами, спростовується визначенням надр, даного в ст. 1 Кодексу України "Про надра". Адже корисні копалини є частиною надр, та відповідно, видобувати корисні копалини, не користуючись надрами, неможливо.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду у склад колегії для розгляду справи №5027/459/2012 введено замість судді Костів Т.С. - суддю Бонк Т.Б., з підстав, зазначених у розпорядженні.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, з їх участю у судовому засіданні, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що ТзОВ "Буденецький завод мінеральних вод", маючи на балансі свердловину для видобутку корисних копалин-мінеральної води, яка знаходиться в с. Будинець, Сторожинецького району, в порушення вимог п.5 ст. 9 Закону України "Про ліцензування" ст.ст. 4, 56 Кодексу України "Про надра", п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 року № 608 (608-2009-п) "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами", з метою отримання незаконного прибутку товариством, у період з листопада 2009 року по лютий 2011 року здійснило незаконне видобування корисних копалин - мінеральної води з родовища, що розташоване в с. Буденець, Сторожинецького району та наступне її розливання в тару під торговою маркою мінеральної води "Буковинська" і її реалізації на території України.

При цьому, як встановлено перевіркою ТОВ "Буденецький завод мінеральних вод" без наявності ліцензії у період з листопада 2009 року по лютий 2011 року незаконно видобуто корисних копалин загальнодержавного значення - мінеральної води в кількості 690 м.куб. Вказані обставини підтверджуються також матеріалами кримінальної справи, порушеної прокуратурою Чернівецької області відносно директора товариства ОСОБА_3

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.11.09 за № 623 (додаток 3) анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами ТзОВ "Буденецький завод мінеральних вод" за неодноразове порушення вимог умов дозволу та угоди про умови користування ділянкою надр (а.с. 129,130).

Державною геологічною службою відповідно до листа від 15.12.2009р. за №25/09-10-1735 було офіційно повідомлено відповідача про анулювання спеціального дозволу №603 від 08.08.1996р. наданого ТзОВ "Буденецький завод мінеральних вод" на видобування мінеральної води Буденецького родовища відповідно до наказу Мінприроди від 20.11.2009р. №623, у зв'язку з неодноразовим порушенням надрокористувачем умов дозволу або угоди про умови користування ділянкою надр, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу 24.12.2009р. (а.с. 15).

На підставі наведеного, позивачем розраховано збитки, завдані внаслідок самовільного видобування підземної води, без наявності дозвільних документів, згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 за № 389 (z0767-09) , розмір яких становить 32 568 грн. та які задоволені місцевим господарським судом.

Однак, висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам по справі.

Відповідно до статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: "1" якщо відпала потреба у користуванні надрами; "2" закінчення встановленого строку користування надрами; "3" припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; "4" користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; "5" використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; "6" якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; "7" вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку.

У разі відсутності спору, Мінприроди має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 7 частини першої статті 26 Кодексу, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, це право припиняється у судовому порядку.

Таким чином, об'єднуючою ознакою цих випадків є неналежне використання права, зокрема, використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, тощо.

Нормативними актами можуть встановлюватися додаткові підстави для припинення користування надрами, оскільки таке право надано частиною третьою статті 26 Кодексу про надра, але вони не можуть змінювати правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами за неналежне користування ними здійснюється припинення такого права у судовому порядку.

У зв'язку з тим, що ліцензію відповідача на користування надрами анульовано на підставі використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр, то таке припинення повинно було відбуватися у судовому порядку.

Оскільки судом першої інстанції не проведено правового аналізу законності процедури анулювання дозволу на користування надрами за відсутності якого позивач просить стягнути спірну суму, а тому при відсутності законної підстави дана сума позову не підлягала задоволенню.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення сума збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування відповідачем, розрахована позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 (z0767-09) та зареєстрованою в Мін'юсті України 14.08.2009р. за № 767/16783 (надалі - Методика) та складає 35586,00 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що на спірні правовідносини дія вказаної Методики не поширюється з огляду на наступне.

Пунктом 1.2. Методики в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод та обумовлені, зокрема, самовільним використанням водних ресурсів.

При цьому, пунктом 9.1 розділу ІХ Методики передбачений розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористуваннята порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20м), який здійснюється за формулою:

3 сам = 100 *W * Тар,

де, W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, м3.

Тар норматив збору за спеціальне водокористування, грн./куб.м., що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту пунктів 1.2 та 9.1 Методики обов'язковими передумовами для застосування позивачем цієї Методики при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільного використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.

Водночас, згідно з п. 4.1 Методики факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не встановлено факту забруднення відповідачем підземних вод внаслідок самовільного водокористування, що виключає можливість розрахунку збитків за формулою 23, визначеною пунктом 9.1 Методики.

Згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст. 49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 860,25 грн. судового збору за апеляційне провадження, а судовий збір у розмірі 1720,50 грн. за розгляд справи судом першої інстанції слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 103- 105 ГПК України, суд,

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Буденецький завод мінеральних вод" №11 від 27.03.13р.- задоволити.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 12.03.2013 року в справі №5027/459/2012 - скасувати.

Прийняти нове рішення: відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора міста Чернівці в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної служби геології та надр України до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Буденецький завод мінеральних вод" про відшкодування збитків внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, на суму 32568,00 грн.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області (58003, м.Чернівці, вул.Шевченка,71а код ЄДРПОУ 37978189) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Буденецький завод мінеральних вод" (59030, Чернівецька область, Сторожинецький район, с.Буденець, код ЄДРПОУ 05510817) 860,25 грн. (вісімсот шістдесят гривень двадцять п'ять копійок ) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області (58003, м.Чернівці, вул.Шевченка,71а код ЄДРПОУ 37978189) в дохід Державного бюджету України 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.