27-28/17-1720-2011 Про стягнення шкоди, завданої засміченням земельної ділянки - 25.06.2013 Прийняття

У травні 2011 року Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Фірми "Київ" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма "Київ") про стягнення на користь держави 6 188 379,21 грн. шкоди, завданої засміченням земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовувалися посиланнями на норми ст.ст. 20, 67, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 46, 56 Закону України "Про охорону земель", ст.ст. 33, 42, 43, 44 Закону України "Про відходи" та положення "Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171 (z0285-98) із змінами, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. № 149 (z0422-07) (далі - Методика № 171).

Фірма "Київ" заперечувала проти позову посилаючись на те, що виявлені позивачем під час проведення перевірки будівельні відходи не знаходилися на земельній ділянці відповідача, йому не належали, не були сміттям та не призвели до забруднення та заподіяння шкоди, акт перевірки складений з порушенням законодавства, законом не передбачено відшкодування шкоди заподіяної у результаті засмічення земельної ділянки, розрахунок шкоди є помилковим.

У вересні 2012 року Фірма "Київ" звернулася до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом, в якому просила господарський суд заборонити Державній екологічній інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря подавати позовні заяви до Фірми "Київ" про стягнення шкоди за порушення екологічного законодавства.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовувалися тим, що такі дії відповідача завдають шкоду Фірмі "Київ", оскільки вона позбавлена можливості здійснювати нормальну господарську діяльність на орендованих земельних ділянках.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2012 року в порядку ст. 25 ГПК України здійснено процесуальну заміну позивача Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря на її правонаступника - Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.02.2013 року зустрічну позовну заяву Фірми "Київ" залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України у зв'язку з неподанням позивачем за зустрічним позовом без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для її розгляду по суті.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.02.2013 року (головуючий суддя Невінгловська Ю.М., судді Горячук Н.О., Панченко О.Л) первісний позов задоволено повністю, стягнуто з Фірми "Київ" у вигляді ТОВ на користь Держави заподіяні збитки у сумі 6 188 379 грн. 21 коп.

Рішення суду мотивовано доведеністю порушення відповідачем вимог ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33 Закону України "Про відходи" внаслідок засмічення орендованої земельної ділянки будівельними відходами, що має наслідком відшкодування завданої шкоди. При цьому, судом установлено, що розрахунок розміру шкоди, який складає 6 188 379,21 грн., здійснений позивачем з урахуванням та у відповідності з приписами Методики № 171.

Фірма "Київ" у поданих до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі та уточненнях до неї просить зазначене рішення господарського суду першої інстанції скасувати та стягнути з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга з урахуванням її змісту обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

В судовому засіданні 25.06.2013 року представником відповідача було заявлено клопотання про призначення інженерно - технічної експертизи з посиланням на те, що позивачем не надано будь - яких доказів того, що його розрахунки розміру завданої шкоди проведені фахівцями у галузі топографії, геодезії або технічного огляду, у зв'язку з чим, на думку заявника, призначення експертизи є обов'язковим для винесення законного рішення.

Вказане клопотання визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що відповідно до п.п. 5.1 п. 5 Методики № 171 (z0285-98) розмірі шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 21.11.2005 року між Новодофінівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області (орендодавець) та Фірмою "Київ" у вигляді ТОВ (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки рекреаційного призначення загальною площею 2,800 га, яка знаходиться в с. Нова Дофіновка Комінтернівського району Одеської області, по вул. Морській, під розміщення протизсувних та берегоукріплювальних споруд, строком на 49 років.

У жовтні 2008 року Новодофінівська сільська рада звернулася до Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря з листом № 500 від 09.10.2008р., в якому повідомила, що невідомими особами в межах орендованої земельної ділянки Фірмою "Київ" вздовж морського узбережжя в с. Ново Дофінівка самовільно, без належного на те дозволу, робочого проекту та правовстановлюючих документів на землю, проводяться гідротехнічні та будівельні роботи, у зв'язку з чим виклала прохання вжити необхідних заходів щодо припинення незаконно розпочатих гідротехнічних та будівельних робіт.

Згідно з наказом Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 27.10.2008р. № 379 та посвідченням (направленням) на проведення заходу (перевірки) від 27.10.2008р. № 100481 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря у період з 28.10.2008р. по 01.11.2008р. проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства України на території ТОВ Фірми "Київ", яка знаходиться на території Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, за результатами якої складено відповідні Акти перевірки від 28.10.2008р. та від 31.10.2008р.

В даних актах перевірки зазначено, що на земельній ділянці, яку за договором оренди від 21.11.2005р. орендує відповідач і на якій ним розпочато проведення протизсувних та берегоукріплювальних робіт, встановлено факт засмічення земельних ділянок безпосередньо на ґрунті будівельними відходами. Розміри засмічених земельних ділянок складають: перша ділянка - 5,1х29,2м., висотою у трьох точках: 1,4м., 0,74м., 0,4м.; друга ділянка - 2,6х7,55м., висотою у трьох точках: 0,72м., 1,3м., 0,86м., що є порушенням ст.ст. 17, 33 Закону України "Про відходи", ст. ст. 91, 96 Земельного кодексу України.

Присутній під час проведення перевірки головний спеціаліст Фірми "Київ" Рушковський Й.С., призначений наказом № 7-ОК від 01.08.2008р. відповідальним за проведення будівельних протизсувних та берегоукріплювальних робіт в с. Нова Дофінівка Комінтернівського району Одеської області, підписав Акт перевірки без будь - яких зауважень.

За фактом засмічення земельної ділянки складено протокол про адміністративне правопорушення № 103010 від 31.10.2008р. та винесено постанову від 03.11.2008р. № 102933 про накладення на головного спеціаліста ТОВ "Фірми "Київ" гр. Рушковського Й.С. адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за правопорушення, передбачене ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У вказаному протоколі міститься пояснення головного спеціаліста Фірми "Київ" Рушковського Й.С., написане власноручно, що "будівельне сміття самовільно висипала на нашу ділянку СООГ "Анастасія".

У встановлений строк штраф добровільно сплачено не було, у зв'язку з чим Державна екологічна інспекція 13.01.2009 року направила Другому відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі матеріали щодо примусового виконання постанови від 03.11.2008р. № 102933.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Згідно з частинами 4 та 5 наведеної статті, зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини (ч. 7 ст. 33 Закону України "Про відходи").

Недопущення зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах віднесено п. з) ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" до обов'язків суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами.

Пунктом "а" ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відходи" передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть цивільну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Стаття 43 Закону України "Про відходи" закріплює, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природно-ресурсного, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки необхідна наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю), шкодою та виною відповідача.

Судом встановлено, що заподіяна відповідачем навколишньому природному середовищу шкода підтверджується належними доказами, наявними в справі, а саме: актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України, протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про накладення адміністративного стягнення, яким суд дав належну оцінку.

Безпредметні посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень про недоведеність засмічення земельної ділянки саме ним, а не сторонніми особами, судом правомірно не прийняті до уваги, оскільки статтею 35 Закону України "Про охорону земель" саме власників і землекористувачів, в тому числі орендарів, земельних ділянок зобов'язано при здійсненні господарської діяльності проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель від забруднення, уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу. Відповідно, під час розгляду даної справи відповідачем не спростовано факт засмічення земельної ділянки, яка, як встановлено судом, знаходиться у нього в оренді згідно з договором оренди від 21.11.2005р.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про відходи", відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними. Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів визначається Кабінетом Міністрів України. Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено відходи, що не належать їм,зобов'язані у п'ятиденний строк повідомити про них місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, які зобов'язані вжити заходів до визначення власника відходів, класу їх небезпеки, обліку та прийняття рішення щодо поводження з ними.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Разом з тим, господарським судом установлено, що такий дозвіл спеціально уповноваженого органу на розміщення відходів у відповідача відсутній. Також, в матеріалах справи відсутні будь - які дані про те, що відповідач, виявивши на земельній ділянці, яка знаходиться у нього в оренді, будівельні відходи, повідомив про них місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування.

Як визначено п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464 (z0018-09) , акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 31.10.2008 року ніким не оскаржувався та є чинним.

У спірних правовідносинах для визначення розміру заподіяної шкоди підлягає застосуванню Методика № 171 (z0285-98) , пункт 2 якої визначає засмічення земель як наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів. Відповідно до підпункту 1.2 п. 1 Методики № 171 (z0285-98) визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, за якою позивачем обчислено розрахунок заявленої до стягнення шкоди, визначено, що ця Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

Згідно з п.п. 3.1.-3.3 Методики № 171 (z0285-98) , землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Згідно пп. 5.1 п. 5 Методики № 171 (z0285-98) , розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою № 6, наведеній в п. 5.5. п. 5 цієї Методики. При цьому, основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, коефіцієнт небезпеки відходів, коефіцієнт еколого - господарського значення земель.

Довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (пункти 5.2., 5.6 Методики).

Згідно з листом відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області Головного управління Держкомзему у Одеській області від 18.11.2008р. № 13-13-02/437 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, загальною площею 28 000 кв.м., наданої в оренду Фірмі "Київ", станом на 01.01.2008р. складає за 1м2 - 487,32 грн.

При цьому, судом першої інстанції правильно встановлено, що визначення розміру заподіяної шкоди проведене позивачем в порядку передбаченому Методикою № 171 (z0285-98) .

Належних доказів, які б свідчили про відсутність своєї вини у заподіянні шкоди, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 6 188 379,21 грн. шкоди, завданої засміченням земельної ділянки.

Колегією суддів не приймаються до уваги безпредметні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на відсутність у позивача права проводити перевірку ділянки відповідача. Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 06 грудня 2006р. N 528 (z0040-07) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2007р. за N 40/13307 (z0040-07) , що було чинним на момент проведення перевірки, Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (далі - Інспекція) є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Мінприроди) та входить до сфери його управління.

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки (п. 1).

Згідно з п.п. 1 п. 4 цього Положення, основними завданнями Інспекції є, зокрема,: здійснення державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.

Пунктом 7 Положення визначено, що діяльність Інспекції поширюється, зокрема, на територію від початку української частини річки Дунай до її гирла, що обмежується урізом води річки Дунай, і далі від гирлової її частини на територію завширшки сто метрів від урізу води вздовж Чорного моря, навколо його заток та лиманів, до адміністративної межі території Автономної Республіки Крим з Херсонською областю (Каланчацький район); усі об'єкти, розташовані в зоні діяльності Інспекції.

Разом з тим, як вбачається з робочого проекту протизсувних та берегоукріплювальних заходів на землях ТОВ "Київ" в с. Нова Дофінівка Комінтернівського району Одеської області, розробленого Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом "Укрпівдендіпроводгосп" у 2006 році, висновків по цьому проекту Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 28.03.2006р. № 867/03-06-09 та Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря від 21.08.2006р. № 1720/05, комплексного експертного висновку Одеської обласної служби Української державної інвестиційної експертизи "Укрінвестекспертиза" № 132 від 01.09.2006р., орендована відповідачем земельна ділянка розташована в межах Причорноморської низовини, на вододільній ділянці між Великим та Малим Аджаликським лиманами с. Нова Дофінівка Комінтернівського району Одеської області, має площу 2.8 га, обмежена: з півночі - територія ТОВ "Київ"; зі сходу - ПП "Фенікс"; з заходу - територія бази відпочинку "Анастасія"; з півдня - на відстані 20 м уріз Чорного моря.

Додані відповідачем до своєї уточненої апеляційної скарги листи різних підприємств, установ та організацій на обґрунтування заперечень проти позову судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки спростування даних проведеної Інспекцією перевірки, викладених в акті перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства України, протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення, здійснюються у визначеному законом порядку, що відповідачем з листопада 2008 року по даний час зроблено не було. Зазначене листування відповідача, датоване лютим - квітнем 2013 року, не є тими документами, які спростовують виявлені і зафіксовані належним чином порушення вимог природоохоронного законодавства, що мали місце у жовтні 2008 року.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.