910/1580/13 Про стягнення неустойки та річних за прострочку розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу - 20.06.2013 Прийняття

В січні 2013р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" )далі-відповідач) інфляційних втрат у розмірі 123 294,57 грн., 3% річних у розмірі 47 479,68 грн., пені у розмірі 181 220,65 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2013р. у справі №910/1580/13 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні втрати в розмірі 52 534, 43 грн., 3% річних у сумі 47 479,68 грн., пеню в розмірі 92 145,74 грн., 3 843,20 грн. - судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 29.03.2013р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин місцевим господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз", як продавцем, та Публічним акціонерним товариством "Київгаз", як покупцем, був укладений Договір № 14/2623/11 купівлі-продажу природного газу (далі-Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Згідно із п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 413 485,0 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Відповідно до п.п. 7.1,7.2 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

До Договору № 14/2623/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року укладено Додаткову угоду № 1 від 30.09.2011 року, відповідно до якої сторонами погоджено ціну природного газу.

Так, на виконання умов Договору позивач в жовтні - грудні 2011 року та січні-лютому 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ обсягом 130952,989 тис.куб.м. на загальну суму 79726624,27 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2011 року, від 21.12.2011 року, від 31.12.2011 року, від 29.02.2012 року.

Заборгованість відповідача за основним зобов'язанням по Договору № 14/2623/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року відсутня.

Відповідно до даних, відображених у довідці про операції по підприємству "ПАТ "Київгаз" з 01.01.2011 року по 30.11.2012 року, реєстру прийнятих платежів на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від ПАТ "Київгаз" за період з 31.01.2011 по 20.12.2012 року та виписок по особовому рахунку ПАТ "НАК "Нафтогаз України", відповідач невчасно виконував умови Договору щодо оплати отриманого природного газу.

Оскільки, відповідач невчасно виконав умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляційних процесів з 11 листопада 2011 року по 29.03.2012 року в розмірі 123 294,57 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 47 479,68 грн. та пеню в сумі 181220,65 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що до правовідносин, які склалися між сторонами, неможна застосовувати види відповідальності передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач посилається на відсутність вини у простроченні виконання зобов'язань.

Також, відповідач стверджує, що за умови, коли основна заборгованість погашена стягнення збитків в наслідок інфляції та 3% річних є неправомірним.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору купівлі-продажу природного газу між сторонами згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосувати положення Господарського кодексу України (436-15) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Договір № 14/2623/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Кодексу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, відповідачем не проведено своєчасну оплату згідно умов Договору, за таких обставин судова колегія дійшла висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказані норми ЦК (435-15) , тобто ним не належно виконні зобов'язання.

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Крім того, положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання незалежно від наявності вини у його діях (постанова Вищого господарського суду України від 05.08.2010 N 4/719).

Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 посилаючись на судову практику та рекомендації ВСУ № 62-97 р від 03.04.1997 року (v2-97700-97) роз'яснює, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідно місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього м'ясця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням одного місяця.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, сума боргу відповідача перед позивачем змінювалась протягом періоду з середини місяця по середину наступного місяця майже кожного дня, в деякі періоди борг у відповідача був відсутній, проте позивачем не врахований зазначений факт при проведенні розрахунку інфляційних втрат.

Судова колегія перевіривши розрахунок суду першої інстанції встановила, що розмір втрат від інфляції складає 52 534,43 грн., тому вимога позивача щодо стягнення суми інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі 52 534,43 грн.

Вимога позивача щодо стягнення 3% річних від простроченої суми в розмірі 47 479,68 грн. визнається судовою колегією законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 та 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій за Договором № 14/2623/11 від 30.09.2011 року станом на 20.12.2012 року, позивач проводить нарахування пені за зобов'язаннями грудня 2011 року (Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 року) в розмірі 89 074,92 грн., за зобов'язаннями січня 2012 року (Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року) в розмірі 92 145,74 грн. та за зобов'язаннями лютого 2012 року (Акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2012 року) в розмірі 130 581,50 грн. Загальний розмір пені за зобов'язаннями грудня 2011 року, січня та лютого 2012 року становить 311 802,16 грн..

При цьому, позивач просить стягнути пеню в розмірі 181220,65 грн., що відповідає розрахунку штрафних санкцій за зобов'язаннями грудня 2011 року (Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 року) в розмірі 89 074,92 грн. та за зобов'язаннями січня 2012 року (Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року) в розмірі 92 145,74 грн., тому судова колегія розглядає вимогу позивача щодо стягнення пені в розмірі заявленої позовної вимоги.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт приймання-передачі природного газу підписано 31.12.2011 року.

Відповідно до п. 6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

У відповідності до п. 6.1 Договору відповідач повинен був повністю розрахуватись за переданий природний газ по акту у строк до 10.01.2012 року.

Оскільки, відповідач вартість спожитого приданого газу за Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 року періодично сплачував, позивач вірно нараховував пеню за зазначений в розрахунку період в розмірі 89 074,92 грн..

25.02.2013 року представником відповідача подано клопотання про застосування строку позовної давності, відповідно до якого просить відмовити позивачу в стягненні пені за зобов'язаннями грудня 2011 року.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, позивач повинен був звернутись до суду за стягненням суми пені за 10.01.2012 року до 11.01.2013 року, за 11.01.2012 р. - 12.01.2013 р., 12.01.2012 р. - 13.01.2013 р., за період з 13.01.2012 року по 15.01.2012 року до 14.01.2013 року, за 16.01.2012 р. до 17.01.2013 р., 17.01.2012 р. до 18.01.2013 р., 19.01.2012 р. до 20.01.2013 р., за період з 20.01.2013 р. по 22.01.2012 р. до 21.01.2013 р., 23.01.2012 р. до 24.01.2013 р., 24.01.2012 року до 25.01.2013 р., 25.01.2012 р. до 26.01.2013 р., 26.01.2012 р. до 27.01.2013 р..

Позовну заяву позивач подав до відділу діловодства суду першої інстанції лише 28.01.2013 року.

Таким чином, судова колегія приймаючи до уваги зазначене вище погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач пропустив річний строк звернення, тому позовні вимоги в частині стягнення суми пені в розмірі 89 074,92 грн. за зобов'язаннями грудня 2011 року (Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 року) є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем вірно проведено нарахування пені за зобов'язаннями січня 2012 року (Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року) в розмірі 92145,74 грн. та заявлено в межах строку позовної давності, тому в цій частині позовні вимоги є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.