Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

від позивача: Петренко В.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

на рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2013 року

у справі №910/2510/13 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна

страхова компанія "Оранта"

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю

"Гарантія"

про стягнення 22 439,10 грн.

У лютому 2013 року Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про відшкодування шкоди в порядку регрессу в розмірі 22 439,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на підставі договору страхування транспортного засобу № УБ 497900 від 22.04.2010 року внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля "Mitsubishi Colt", реєстраційний номер АХ 0860 СЕ, а тому Приватним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність водія автомобіля "MAN", реєстраційний номер ВІ 6291 АХ, якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія" (страховий поліс № ВЕ/4759311), а тому обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.03.2013 року у справі № 910/2510/13 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, посилається на те, що ДТП, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль "Mitsubishi Colt", реєстраційний номер АХ 0860 СЕ, сталося не в рамках дії договору страхування транспортного засобу, а тому у позивача не було правових підстав сплачувати страхове відшкодування.

Крім того, апелянт не погоджується з розміром виплаченого відшкодування, оскільки відповідно до Звіту від 22.11.2010 року розмір матеріального збитку в результаті пошкодження у вказаній дорожньо-транспортній пригоді складає 20 688, 01 грн.

Позивачем надано відзив до апеляційної скарги, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та Шемяковою Оксаною Олександрівною був укладений договір страхування транспортного засобу № УБ 497900, за умовами якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані із володінням, користуванням, розпорядженням автомобіля "Mitsubishi Colt", реєстраційний номер АХ 0860 СЕ.

За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Встановлено, що 03.11.2010 року по проспекту Московському в м. Харкові, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля "MAN", реєстраційний номер ВІ 6291 АХ, під керуванням Євдокімова Сергія Вікторовича та застрахованого автомобіля під керуванням Шемякової Оксани Олександрівни.

Відповідно до постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.12.2010 року по справі № 3-4528/10, Євдокімова Сергія Вікторовича було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

В силу ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Дана норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".

Як вбачається зі звіту від 22.11.2010 року, розмір матеріального збитку в результаті пошкодження "Mitsubishi Colt", реєстраційний номер АХ 0860 СЕ, складає 20 688, 01 грн.

Однак, відповідно до акту виконаних робіт № 137201 від 09.12.2010 року вартість відновлювального ремонту склала 22 949, 10 грн. (а.с. 33).

Встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" страховими актами № СТО-10-20473/1 від 22.02.2011 року та № СТО-10-20473/2 від 03.03.2011 року визнало нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 22 949, 10 грн., на підставі чого виплатило Шемяковій Оксані Олександрівні майнове відшкодування (за вирахуванням франшизи у розмірі 510 грн.) у розмірі 22 439,10, що підтверджується платіжними дорученнями № 41812 від 22.06.2011 року та № 55573 від 09.08.2011 року (а.с. 20).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія Євдокімова Сергія Вікторовича, який є винним у ДТП, була застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія" (страховий поліс № ВЕ/4759311).

Судова колегія не приймає до уваги не погодження апелянта з розміром виплаченого відшкодування, оскільки відповідно до Звіту від 22.11.2010 року розмір матеріального збитку в результаті пошкодження у вказаній дорожньо-транспортній пригоді складає 20 688, 01 грн., з наступних підстав.

Відповідно до п. 38.1.3. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про те, що після виплати страхового відшкодування за фактичні витрати, а ні розмір матеріального збитку відповідно до звіту, страхувальнику до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" перейшло право вимоги до відповідальної особи.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність Євдокімова Сергія Вікторовича, який є винним у ДТП, була застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія", судова колегія дійшла висновку про те, що відповідальною особою перед Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за відшкодування страхової виплати є Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія".

Матеріали справи свідчать про те, що 14.11.2011 року Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" з заявою № 09-06-06/31332 на виплату страхового відшкодування у розмірі 22 949,10 грн.

Проте, доказів виконання відповідачем зобов'язання по виплаті страхового відшкодування в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 22 949,10 грн. шкоди в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що ДТП, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль "Mitsubishi Colt", реєстраційний номер АХ 0860 СЕ, сталося не в рамках дії договору страхування транспортного засобу, а тому у позивача не було правових підстав сплачувати страхове відшкодування, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.11. договору страхування транспортного засобу № УБ 497900 від 22.04.2010 року строк дії договору з 23.04.2010 року по 22.06.2011 року.

Як вже було встановлено вище, ДТП внаслідок якого було пошкоджено автомобіль "Mitsubishi Colt", реєстраційний номер АХ 0860 СЕ, сталося 03.11.2010 року, тобто, в рамках дії договору страхування транспортного засобу № УБ 497900 від 22.04.2010 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції вірно покладено судовий збір за подання позовної заяви в порядку ст. 49 ГПК України на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2013 року у справі № 910/2510/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/2510/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.