5011-1/18108-2012 Про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення - 17.06.2013 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-25" про стягнення 696 924,86 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2013 у справі № 5011-1/18108-2012 в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 у справі № 5011-1/18108-2012 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 № 5011-1/18108-2012 у справі № 5011-1/18108-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 прийнято до розгляду справу № 5011-1/18108-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 17.06.2013 об 11:45.

17.06.2013 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

17.06.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

17.06.2013 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

17.06.2013 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 у справі № 5011-1/18108-2012 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

23.12.1998 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 6068/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався забезпечити відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент, в свою чергу, сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами №65 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України.

Пункт 3.1 договору передбачає, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих за абонентом.

В п. 3.4 договору визначено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом передбаченим п. 21.2 Правил.

Згідно з п.3.6 договору відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення в порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

З аналізу договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги скаржник обґрунтовує тим, що на виконання умов договору належним чином виконав взяти на себе зобов'язання, але в порушення умов договору відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання в зв'язку з чим у нього наявна заборгованість, за період з 01.11.2006 по 30.06.2012 696 924,86 грн., а саме: 215 230,73 грн. - заборгованість за використання питної води та стоків, 424 738,42 грн. - заборгованість за використання питної води та стоків (за кодом № 3-50347), 32 867,79 грн. - інфляційної складової боргу, 21 735, 04 грн. - 3% річних, 2352,88 грн. - пені та судові витрати.

Проте, позовні вимоги скаржника є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з положеннями ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З оскаржуваного рішення вбачається, що підставою у відмові в задоволенні позову в цій частині вимог була заява відповідача про застосування строків позовної давності.

З огляду на зазначене господарський суд міста Києва обґрунтовано задовольнив клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до періоду з листопада 2006 року по листопад 2009 року включно.

Стосовно вимог позивача про стягнення заборгованості за постачання питної води та стоків за період з грудня 2009 року по червень 2012 року по коду 3-347, то з матеріалів справи вбачається, що заборгованість у відповідача за використання питної води та стоків за вказаний період відсутня.

Відсутність боргу за період з грудня 2009 року по червень 2012 року по коду 3-347 підтверджується довідкою ГІОЦ про сплату заборгованості у повному обсязі № 02-46 від 16.01.2013р. (ГІОЦ згідно договору, укладеному з відповідачем, надає послуги по здійсненню сплати та зарахуванню грошових коштів на рахунок ПАТ "АК "Київводоканал"), акти звірок розрахунків, акти зняття показників лічильників, платіжні документи, що свідчать про сплату вартості поставлених послуг.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні вимоги про стягнення 215230,73 грн. боргу за використання холодної води.

Крім того, за період з грудня 2009 року по червень 2012 року позивач, крім холодної води та її стоків, нарахував відповідачу на підставі коду 3-50347 також 424738,42 грн. вартості холодної води, яка постачалась позивачем на теплові пункти АЕК "Київенерго" для підігріву до стану гарячої води та її подачі відповідачу, у вигляді гарячої води, та стоки цієї води.

При цьому, позивачем не подано суду жодних доказів, підтверджуючих обсяги спожитої відповідачем холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти АЕК "Київенерго" для підігріву до стану гарячої води та її подачі відповідачу, у вигляді гарячої води, та обсяги стоків цієї води.

Як вбачається з розрахунку позивача, доданого до матеріалів позовної заяви, відповідачу відкрито додатковий код № 3-50347 для обліку води "питна вода, що йде на підігрів", без укладання іншого договору або внесення відповідних змін до договору.

Таким чином, між сторонами існує договір на підставі якого відповідачу лише присвоєно код абонента № 3-347.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлена до стягнення сума яка нарахована за кодом абонента № 3-50347.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів відмічає, що скаржник в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, та присвоєно код абонента № 3-50347. Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Згідно ст. 1 Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

В ч. 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Статтею 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

В статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" зазначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Відповідно до ст. 22 Закону "Про питну воду та питне водопостачання", одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Згідно до п.п. 1.1. п.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України ( Правила) - визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно з п. 2.1. Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) та "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що умовами договору, укладеного відповідно до Правил, не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для підігріву, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Згідно зі статтею 1 закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) , централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Пунктом 3.13 Правил визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як "питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води".

Даний висновок суду підтверджується також постановами Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі 42/230, від 10.03.11р. у справі № 7/222 та інших.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами на балансі ПАТ "АК "Київводокананл" не знаходиться теплових пунктів (котелень).

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства відповідач не має обов'язку в рамках договору на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі оплачувати питну воду, яка використовується для приготування гарячої води.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Оскільки між позивачем та відповідачем укладений лише договір на постачання питної води, тобто холодної води, то позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, задоволенню не підлягають як безпідставні.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу, 3% річних, пені також не підлягають задоволенню, так-як вони не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком стягнення основного боргу, а тому, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 у справі № 5011-1/18108-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 у справі № 5011-1/18108-2012 - без змін.