31/106 Про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню - 12.06.2013 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.04.2013 у справі № 31/106 (суддя Ващенко Т.М.) за заявою публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання наказу господарського суду міста Києва від 07.06.2012 таким, що не підлягає виконанню за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов'язання до виконання певних дій та стягнення заборгованості

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.03.2010 у справі № 31/106 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" задоволено повністю; зобов'язано відповідача погодити та підписати акти та стягнуто 257 759 662 грн. 81 коп. - заборгованості, 25 500 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 у справі № 31/106 рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2010 у справі № 31/106 було змінено; припинено провадження в частині зобов'язання відповідача погодити та підписати акти; в решті - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 у справі № 31/106 залишено без змін.

За результатами розгляду заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 у справі № 31/106 за нововиявленими обставинами, постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 у справі № 31/106 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2012) постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 у справі № 31/106 змінено: припинено провадження в частині зобов'язання відповідача погодити та підписати акти; відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 182 420 611 грн. 01 коп.; в решті постанову залишено без змін.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 у справі № 31/106 позивачу 07.06.2012 видано відповідні накази, зокрема, наказ про стягнення з Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" заборгованості в сумі 75 339 051 грн. 80 коп.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2013 у справі № 31/106 здійснено заміну відповідача Дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на його правонаступника - публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду міста Києва з заявою про визнання наказу господарського суду міста Києва від 07.06.2012 року у справі № 31/106 таким, що не підлягає виконанню.

Крім цього, в поданій заяві відповідач просив суд витребувати у Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України оригінал наказу господарського суду міста Києва від 07.06.2012 року у справі № 31/106 та зупинити стягнення за вказаним наказом.

В процесі розгляду місцевим господарським судом вищезазначеної заяви відповідача, позивачем подано до суду клопотання про призначення по справі економічної експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2013 у справі № 31/106 заяву публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання наказу господарського суду міста Києва від 07.06.2012 у справі № 31/106 таким, що не підлягає виконанню задоволено частково; визнано наказ господарського суду міста Києва від 07.06.2012 у справі № 31/106 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" 72 356 848 грн. 70 коп. боргу; в іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Задовольняючи заяву відповідача, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки грошові кошти в розмірі 72 356 848 грн. 70 коп. перераховано боржником ще до відкриття виконавчого провадження, тобто в добровільному порядку, то зобов'язання з погашення заборгованості в розмірі 72 356 848 грн. 70 коп. є припиненим.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наказ господарського суду міста Києва від 07.06.2012 у справі № 31/106, є таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 72 356 848 грн. 70 коп. заборгованості.

В задоволені вимог за заявою про витребування у Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України оригіналу наказу господарського суду міста Києва від 07.06.2012 року у справі № 31/106 та зупинення стягнення за вказаним наказом місцевим господарським судом відмовлено, оскільки на даний час виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу вже зупинено постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 26.02.2013.

Крім цього, судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення по даній справі економічної експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, оскільки місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відсутні підстави для призначення передбаченої приписами ст. 41 ГПК України судової експертизи.

Також, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено про те, що приписи ст. 41 ГПК України передбачають призначення судової експертизи для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору, тоді як розгляд судом заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не є господарським спором, оскільки справа вже розглянута (господарський спір вирішено) з винесенням відповідного судового рішення.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 09.04.2013 у справі № 31/106 скасувати та відмовити у задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду міста Києва від 07.06.2012 у справі № 31/106 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 72 356 848 грн. 70 коп.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправомірно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про призначення по даній справі економічної експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності з тих підстав, що приписи ст. 41 ГПК України передбачають призначення судової експертизи для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору, проте розгляд судом заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не є господарським спором, оскільки справа вже розглянута (господарський спір вирішено) з винесенням відповідного судового рішення.

Так, апелянт вважає, що розгляд заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є господарським спором, а отже і експертиза документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності в даному випадку може бути призначена.

За таких обставин, позивач вважає, що наказ господарського суду міста Києва від 07.06.2012 року в частині стягнення 72 356 848 грн. 70 коп. заборгованості неправомірно визнано судом таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" у справі № 31/106 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" колегію суддів у складі головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 у справі №31/106 апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 12.06.2013.

Крім цього, товариством з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" подано до апеляційного суду клопотання про призначення по даній справі судової економічної експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності.

Необхідність призначення по даній справі експертизи документів позивач обґрунтовує наявністю декількох судових рішень, якими стягнуто з відповідача заборгованість за Генеральним договором підряду від 26.09.2001 № 3-695, що унеможливлює встановлення тієї обставини, що відповідачем заборгованість в сумі 72 356 848 грн. 70 коп. була сплачена саме на виконання рішення по даній справі.

За таких обставин, позивач вважає, що вирішення даного питання потребує спеціальних знань та просить суд призначити експертизу по справі.

Колегія судів розглянувши клопотання позивача про призначення по даній справі судової економічної експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності дійшла висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.12. № 4 (v0004600-12) судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Так, апелянт зазначає, що наявність декількох судових рішень, якими стягнуто з відповідача заборгованість за Генеральним договором підряду від 26.09.2001 № 3-695 унеможливлює встановлення судом самостійно без спеціальних знань тієї обставини, що відповідачем заборгованість в сумі 72 356 848 грн. 70 коп. була сплачена саме на виконання рішення по даній справі.

Проте, дані доводи позивача спростовуються матеріалами справи, зокрема, платіжними дорученнями про сплату відповідачем заборгованості за Генеральним договором підряду від 26.09.2001 № 3-695 на загальну суму 72 356 848 грн. 70 коп. (т.6, а.с. 154-157).

З даних платіжних доручень вбачається, що перерахування грошових коштів відповідачем здійснювалось саме за договором від 26.09.2001 № 3-695.

Крім цього, в призначенні платежу міститься посилання на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 по даній справі № 31/106.

Тобто, відповідачем заборгованість в сумі 72 356 848 грн. 70 коп. була сплачена саме на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду по даній справі, якою її було присуджено до стягнення.

Будь-яких доказів, які б спростовували наведене зарахування сплачених коштів, апелянтом не надано.

За таких обставин, встановлення вищенаведеного факту не потребує спеціальних знань.

Отже, підстави для призначення експертизи по даній справі відсутні.

Також, слід зазначити, що приписи ст. 41 ГПК України передбачають призначення судової експертизи для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Господарський спір у даній справі вже розглянуто по суті з винесенням судового рішення, яке набрало законної сили.

Виходячи зі змісту вказаної норми відсутня процесуальна можливість призначення судової експертизи при розгляді заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на вищевикладене у клопотанні позивача про призначення по даній справі судової економічної експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності слід відмовити.

Позивачем також подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника апелянта, який брав участь у всіх судових засіданнях по даній справі, бути присутнім у даному судовому засіданні.

При цьому, в клопотанні зазначається про те, що інші представники позивача досконало не ознайомлені з матеріалами справи.

За наведених обставин, позивач просить суд відкласти розгляд справи.

Клопотання про відкладення розгляду справи судом відхиляється з огляду на присутність в судовому засіданні представників апелянта та можливість надання останніми пояснень по суті заявлених вимог за скаргою.

До того ж присутні в судовому засіданні представники апелянта надавали пояснення, які свідчать про детальне володіння ними інформацією стосовно матеріалів справи.

Слід також зазначити, що не ознайомленість представників апелянта з матеріалами справи не є поважною причиною для відкладення розгляду апеляційної скарги.

У будь-якому разі відкладення розгляду справи не можливе через сплив 15-ти денного строку, встановленого ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційних скарг на ухвали господарського суду.

В судовому засіданні 12.06.2013 року представники апелянта - позивача у справі, підтримали вимоги за апеляційною скаргою та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вже було зазначено вище, на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 у справі № 31/106 позивачу видано наказ від 07.06.2012.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 13.02.2013 відкрито виконавче провадження № 36542121 з примусового виконання наказу по справі № 31/106 від 07.06.2012.

Крім цього, в поданій заяві відповідач просив суд витребувати у Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби оригінал наказу господарського суду міста Києва від 07.06.2012 року у справі № 31/106 та зупинити стягнення за вказаним наказом.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання наказу господарського суду міста Києва від 07.06.2012 у справі № 31/106 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" 72 356 848 грн. 70 коп. боргу, з наступних підстав.

Згідно з п. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 (v0009600-12) "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Так, відповідачем сплачено позивачу частину заборгованості в загальному розмірі 72 356 848 грн. 70 коп., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 9073 від 28.02.2011 на суму 3 156 450 грн. 12 коп., № 9070 від 28.02.2011 на суму 526 200 грн. 00 коп., № 9071 від 28.02.2011 на суму 44 335 006 грн. 39 коп., № 9072 від 28.02.2011 на суму 7 356 500 грн. 00 коп., № 201 від 30.03.2011 на суму 13 545 099 грн. 19 коп., № 225 від 31.03.2011 на суму 3 437 593 грн. 00 коп. (т.6, а.с. 154-157).

Як вбачається з даних платіжних доручень, відповідачем перерахування грошових коштів позивачу було здійснено ще до видачі судом наказу від 07.06.2012 у справі № 31/106 та винесення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2013.

За таких обставин, відповідач виконав рішення суду в добровільному порядку.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, на сторону, яку допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені ст. ст. 611, 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем перераховано позивачу грошові кошти в розмірі 72 356 848 грн. 70 коп., то зобов'язання публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в частині сплати заборгованості в вищенаведеній сумі припинилось після її сплати.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання наказу господарського суду міста Києва від 07.06.2012 у справі № 31/106 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" заборгованості в розмірі 72 356 848 грн. 70 коп.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені вимог за заявою відповідача про витребування у Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України оригіналу наказу господарського суду міста Києва від 07.06.2012 року у справі № 31/106 та зупинення стягнення за вказаним наказом місцевим господарським судом відмовлено, оскільки на даний час виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу вже зупинено постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 26.02.2013.

Слід також зазначити, що витребування судом у органів Державної виконавчої служби України оригіналів виконавчих документів є процесуально неможливим.

Доводи апелянта про неправомірність відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання позивача про призначення по даній справі судової експертизи документів не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки відповідачем належними засобами доказування підтверджено виконання в добровільному порядку постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 саме по даній справі.

Отже, підстави для призначення експертизи, у суду першої інстанції були відсутні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32- 34, 43, 49, 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 09.04.2013 у справі №31/106 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи №31/106 повернути до господарського суду міста Києва.

4. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) порядку та строки.