5011-51/14238-2012 Про стягнення заборгованості з оплати поставленого товару згідно договору поставки - 12.06.2013 Прийняття

В жовтні 2012 року ТОВ "Авто Стандарт Україна" (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ "Пан-Таксі" (далі - відповідач) про стягнення 2796,55 грн., а саме 2535,81 грн. основного боргу, 187,58 грн. пені, 73,16 грн. - 3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості перед ним згідно договору поставки №471 від 23.08.2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2013 року у справі №5011-51/14238-2012 в позові відмовлено. При прийнятті вказаного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту поставки товару відповідачеві.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Авто Стандарт Україна" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі №5011-51/14238-2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що ним було поставлено товар відповідачеві згідно видаткової накладної від 03.10.2011 року №4874, яка, на переконання позивача, є належним доказом такої поставки. Також, на думку скаржника, судом першої інстанції не досліджено наданих позивачем доказів, зокрема, податкових накладнх, рахунків на оплату, оборотно-сальдову відомість по рахунку №361 з ТОВ "Пан-Таксі" тощо.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року у справі №5011-51/14238-2012 апеляційну скаргу апеляційну скаргу ТОВ "Авто Стандарт Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі №5011-51/14238-2012 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 29.05.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року розгляд справи №5011-51/14238-2012 відкладався на 12.06.2013 року.

В судовому засіданні 12.06.2013 року представник відповідача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін. Представники позивача в судове засідання 12.06.2013 року не з'явились, позивач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Також, від позивача 11.06.2013 року надійшло клопотання про розгляд справи №5011-51/14238-2012 за відсутності його представників, яке судом розглянуто в засіданні 12.06.2013 року та задоволено. Ухвалено розглянути справу №5011-51/14238-2012 за відсутності представників позивача.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 23.08.2011 року між ТОВ "Авто Стандарт Україна" (продавець) та ТОВ "Пан-Таксі" (покупець) було укладено договір поставки №471 (далі - договір), згідно умов якого позивач в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність відповідачу, а відповідач в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити оливи моторні, охолоджуючі рідини, акумулятори, автозапчастини та інші автотовари за ціною, яка визначається згідно видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.1.2. договору позивач зобов'язаний передавати товар у власність відповідача згідно видаткових накладних на кожну партію товару.

Згідно п. 2.2.1. договору відповідач зобов'язаний прийняти товар від позивача за видатковою накладною, переглянути товар на предмет відповідності якості та кількості і поставити особистий підпис відповідальної особи за отриманий товар.

Відповідач зобов'язаний оплатити отриману конкретну партію товару протягом 7 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної (п. 3.2. договору).

Як стверджує позивач, ним було поставлено відповідачеві товару на загальну суму 3535,81 грн. згідно з видатковою накладною від 03.10.2011 року №4874 (т. 1, а.с. 11), а відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 1000,00 грн. згідно банківською випискою (т. 1, а.с. 15).

Отже, на переконання позивача, у відповідача наявна заборгованість перед ним у розмірі 2535,81 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача 73,16 грн. 3% річних та 187,58 грн. пені.

Разом з цим, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно вказав суд першої інстанції, видаткова накладна від 03.10.2011 року №4874 не містить відомостей про місце її складання, посад та прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Також, ТОВ "Пан-Таксі" у своїх поясненнях заперечує факт отримання будь якого товару за видатковою накладною від 03.10.2011 року №4874 та взагалі її підписання.

За таких обставин, видаткова накладна від 03.10.2011 року №4874 не може вважатись належним доказом передачі позивачем відповідачеві товару в розумінні ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України

При цьому, позивачем не надано суду жодних інших доказів на підтвердження факту передачу товару відповідачеві, зокрема, товарно-транспортних накладних, доказів перевезення, відправки товару тощо

До цього, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що згідно п. 2 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року (z0293-96) , сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п. 15 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року (z0293-96) відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Позивачем не надано суду будь-якої довіреності, виданої представникові ТОВ "Пан-Таксі" на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача.

Окрім наведеного, на переконання колегії суддів, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено посилання позивача на часткову оплату відповідачем поставленого товару, оскільки згідно банківської виписки по рахунку позивача оплата ТОВ "Пан-Таксі" в розмірі 1000,00 грн. проводилась за моторне масло згідно рахунку №445 від 14.09.2011 року й на іншу суму, а позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на несплату відповідачем за товар, поставлений пізніше - 03.10.2011 року, тоді як умовами укладеного між сторонами спору не передбачено попередньої оплати товару.

Одночасно, враховуючи відсутність у відповідача грошового зобов'язання перед ТОВ "Авто Стандарт Україна", то у позивача не має права вимоги до відповідача щодо стягнення пені та 3% річних за прострочення відсутнього зобов'язання.

Посилання позивача на те, що судом першої інстанції не досліджено наданих позивачем доказів, зокрема, податкових накладних, рахунків на оплату, оборотно-сальдову відомість по рахунку №361 з ТОВ "Пан-Таксі" тощо, колегією суддів відхиляться, оскільки вказані документи не є доказами здійснення господарських операцій в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі №5011-51/14238-2012.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандарт Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі №5011-51/14238-2012 залишити без задоволення.