Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача - Туранський О.С., Кудрявцев Г.А.

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради, вих.№485/09-15/в від 28.03.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.03.2013 року (підписане 22.03.2013 року), суддя Фанда О.М.

у справі № 909/93/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськ-Авто", м.Івано-Франківськ

до відповідача Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ

про визнання недійсним договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м.Івано-Франківську №54/04-13 від 10.04.2012 року

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.03.2013 року по справі №909/93/13-г позов ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" задоволено, визнано недійсним договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м.Івано-Франківську №54/04-13 від 10.04.2012 року, укладений між ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" та Івано-Франківською міською радою.

Суд у рішенні посилається на положення ст.ст. 15, 16, 97, 99, 202, 203, 207, 215, 237, 627 ЦК України, статут позивача в редакції від 06.04.2012 року, яка діяла на момент укладення договору №54/04-13 від 10.04.2012 року, Положення про дирекцію ПАТ "Івано-Франківськ-Авто", затверджене Загальними зборами акціонерів, протокол засідання дирекції позивача від 24.03.2012 року та вказуючи, що оскаржуваний договір підписано зі сторони позивача одноособово генеральним директором без підпису члена дирекції - головного бухгалтера та без згоди Наглядової ради, що оформляється протокольним рішенням, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання недійсним спірного договору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Івано-Франківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.03.2013 року по справі №909/93/13-г, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник вказує на те, що 31.10.2006 року сторонами укладався договір оренди землі, предметом якого була земельна ділянка площею 1,1166 га для обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів по вул.Тисменицькій,210 в м.Івано-Франківську, предметом оскаржуваного договору від 10.04.2012 року є та ж земельна ділянка. Одночасно, звертає увагу суду на ст.ст. 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", вказуючи, що обмеження повноваження керівника юридичної особи щодо представництва юридичної особи є відомостями, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, якщо такі не внесені у реєстр вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою (крім випадків, коли ця особа знала про ці відомості), і в такому випадку ці обмеження не мають юридичної сили у відносинах із третіми особами, проте позивачем не додано до матеріалів справи виписки з Єдиного державного реєстру, в якому б були зазначені обмеження щодо представництва юридичної особи. Поряд з цим, посилаючись на ст.ст. 92, 202, 207, 241, 509, 626, 627, 638 ЦК України, ч.3 ст. 180 ГК України зазначає про прийняття позивачем до виконання оскаржуваного договору, оскільки станом на момент укладення оспорюваного договору останній користувався земельною ділянкою. Апелянт вказує на відсутність підстав для визнання недійсним договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м.Івано-Франківську №54/04-13 від 10.04.2012 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2013 року по даній справі прийнято вказану вище апеляційну скаргу, справу признаяено до розгляду на 20.05.2013 року та за клопотанням скаржника (відповідача) відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення по справі №909/93/13-г.

В судовому засіданні 20.05.2013 року відповідачем подано суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 573,50 грн., згідно платіжного доручення №359 від 19.03.2013 року. Розгляд справи 20.05.2013 року відкладено до 10.06.2013 року.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, проте був присутній в попередньому судовому засіданні - 20.05.2013 року, в якому вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, з підстав наведених у запереченнях на апеляційну скаргу. Зокрема, вказували на те, що оскаржуваний правочин укладено генеральним директором ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" з перевищенням повноважень та, що Товариством не вчинялись дії на виконання правочину. Поряд з цим, зазначали, що про обмеження повноважень представника позивача відповідачу було відомо.

Оскільки явка представника відповідача (скаржника) не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 10.04.2012 року між ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" та Івано-Франківською міською радою укладено договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у місті Івано-Франківську № 54/04-13, відповідно до умов якого, а саме п.1 позивач користується земельною ділянкою для обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів площею 1,1166 га, яка знаходиться в м.Івано-Франківськ, вул. Тисменицька, 210.

Відповідно до п. 2 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 9652537,03 грн. Договір укладено на період з 04.04.2010 року до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Положеннями п. 3 договору передбачено, що відшкодування здійснюється у грошовій формі. Розмір відшкодування прирівнюється до розміру орендної плати за земельну ділянку і складає 505369,82 грн., в подальшому за місяць 24131,34 грн.

У преамбулі вказаного договору зазначено, що такий укладено на підставі рішення XXV сесії Івано-Франківської міської ради четвертого демократичного скликання від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м.Івано-Франківську".

Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб. Зі сторони позивача договір підписано - генеральним директором Хованець Т.М. та з боку відповідача - Анушкевичус В.А.

Суд першої інстанції беручи до уваги положення статуту позивача в редакції від 06.04.2012 року, яка діяла на момент укладення договору №54/04-13 від 10.04.2012 року, Положення про дирекцію ПАТ "Івано-Франківськ-Авто", затверджене Загальними зборами акціонерів, протокол засідання дирекції позивача від 24.03.2012 року, вказуючи на те, що оскаржуваний договір підписано зі сторони позивача одноособово генеральним директором без підпису члена дирекції - головного бухгалтера та без згоди Наглядової ради, що оформляється протокольним рішенням, вказує про наявність підстав для задоволення позову.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на нижченаведене:

За змістом ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину згідно із ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою і п'ятою статті 203 цього Кодексу: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що договір №54/04-13 від 10.04.2012 року підписаний від імені позивача генеральним директором - Хованець Т.М., який діяв на підставі статуту (нова редакція) зареєстрованого 17.03.2010 року (арк. справи 9 зворот, пункт "реквізити сторін").

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів чинного законодавства, у тому числі ст. 82 ГК України, ст. 154 ЦК України установчим документом акціонерного товариства є статут.

Пунктом 9.1. статуту ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" в редакції від 06.04.12 року, яка як зазначає позивач, діяла на момент укладення спірного договору, органами управління товариства є: Загальні збори акціонерів, Наглядова Рада, Дирекція, Ревізійна комісія.

Згідно п.12.1 статуту виконавчим органом товариства, який здійснює управління поточною діяльністю товариства, є Дирекція, до складу якої входять 2 особи: Генеральний директор та член Дирекції - головний бухгалтер, які обираються Наглядовою Радою (п.12.2 Статуту). Дирекція підзвітна Загальним зборам Акціонерів і Наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Члени Дирекції діють від імені товариства у межах, встановлених даним Статутом, Положенням про Дирекцію товариства та чинним законодавством України (п.12.3 Статуту).

Відповідно до п.2.1 Положення про дирекцію публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськ-Авто" затвердженого Загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськ-Авто" 24.03.2011 року Дирекція є колегіальним виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю та організовує виконання рішень Загальних зборів акціонерів та Наглядової ради товариства.

Протоколом засідання Дирекції публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськ-Авто" від 24.03.2012 року визначено повноваження генерального директора та члена Дирекції - головного бухгалтера на вчинення дій на прийняття рішення, віднесених до компетенції Дирекції товариства (а.с. 44-45). Відповідно до п.3 вищезазначеного протоколу, генерального директора Хованця Т.М. уповноважено на прийняття рішень з наступних питань та вчинення наступних дій на весь строк його повноважень, а саме укладення договорів (контрактів) та додаткових угод до них з урахуванням обмежень, встановлених статутом та підписання зазначених правочинів від імені товариства, у тому числі на виконання відповідного рішення Наглядової Ради або Загальних зборів акціонерів, на праві першого підпису. Пунктом 1 протоколу засідання Дирекції від 24.-3.2012 року, уповноважено члена Дирекції - головного бухгалтера Малоглову Н.Д. на підписання від імені публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськ-Авто" на праві другого підпису наступних документів на весь строк його повноважень, а саме договорів (контрактів) та додаткових угод до них, у тому числі на виконання відповідного рішення Генерального директора, Наглядової Ради або Загальних зборів акціонерів.

Поряд з цим, пунктом 12.6.2 статуту позивача передбачено, що правочини, прийняття рішення про укладення яких не віднесено згідно з цим Статутом до компетенції Загальних зборів або Наглядової Ради, та правочини на виконання відповідного рішення Наглядової Ради або Загальних зборів Акціонерів, прийнятого у межах компетенції укладаються генеральний директор разом із членом Дирекції - головним бухгалтером, а підпунктом 5 п.12.8 Статуту товариства передбачено, що генеральний директор, член Дирекції - головний бухгалтер товариства не мають права без попереднього письмового рішення Загальних Зборів Акціонерів/Наглядової Ради, оформленого протоколом, відповідно до вимог п.10.42/п.11.27-11.28 Статуту, відповідно здійснювати дії, віднесенні цим Статутом до компетенції Загальних Зборів Акціонерів або Наглядової Ради.

Підпунктом 39 пункту 11.4 Статуту товариства визначено, що прийняття рішення з питань погіршення (зменшення), поліпшення прав товариства щодо землекористування, а також внесення змін у документацію щодо цих прав належить до виключної компетенції наглядової Ради товариства.

Окрім того, підпунктом 4 п.12.8 Статуту товариства визначено обмеження Генерального директор та члена Дирекції - головного бухгалтера товариства без попереднього письмового рішення Загальних Зборів Акціонерів/Наглядової Ради, оформленого протоколом, у відповідності до вимог п.10.42/ п.11.27.-11.28. цього Статуту, укладати угоди (договори), сума внеску (витрат) товариства при виконанні яких, або загальна сума (ціна) договору становить або перевищує 100 000 (сто тисяч) гривень з одним контрагентом.

Частиною другою статті 207 ГК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

У п.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 (v0011600-13) "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено, Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його до виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Слід зазначити, що сторонами вчинялись дії на виконання спірного договору.

Судом встановлено, що 31.10.2006 року сторонами укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивачу передавалась в оренду земельна ділянка загальною площею 1,1166 га, відповідно до плану схеми розташування для станції обслуговування автомобілів. Даний договір укладено строком на 3 роки.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 10.04.2012 року між ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" та Івано-Франківською міською радою укладено договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у місті Івано-Франківську № 54/04-13, відповідно до умов якого, а саме п.1 позивач користується земельною ділянкою для обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів площею 1,1166 га, яка знаходиться в м.Івано-Франківськ, вул. Тисменицька, 210. Зазначений договір укладено на період з 04.04.2010 року до моменту державної реєстрації поновленого договору оренди земельної ділянки.

Позивачем не заперечується користування земельною ділянкою в період на момент дії спірного договору.

29.12.2011 року сторонами укладено договір оренди землі №353, згідно умов якого в оренду передається земельна ділянка зазначена у вказаних вище договорах. Договір від 29.12.2011 року зареєстрований в управлінні Держкомзему у м.Івано-Франківську, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.05.2012 року за №261010004000513.

Розташування, цільове призначення земельної ділянки по вул.Тисменицькій,210 в м.Івано-Франківську, у зв'язку з укладенням оскаржуваного договору не змінилось, погіршення (зменшення) чи поліпшення прав ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" щодо користування вказаною земельною ділянкою не відбулось.

Одночасно, судом відзначено, що у п.2 договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м.Івано-Франківську №54/04-13 від 10.04.2012 року зазначено, що такий укладено на період з 04.04.2010 року (дати закінчення попереднього договору оренди землі) до моменту державної реєстрації поновленого договору оренди земельної ділянки. Як уже зазначено вище, державну реєстрацію договору оренди землі №353 від 29.12.2011 року проведено позивачем - 30.05.2013 року, що також підтверджує прийняття до виконання оскаржуваного договору.

Крім того, до матеріалів справи долучено лист Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області від 01.11.2011 року №10-06/799 (арк. справи 85-86), в якому зазначено про проведення позапланової перевірки з приводу дотримання вимог земельного законодавства ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" при використанні земельної ділянки в м.Івано-Франківську по вул.Тисменицька,219 площею 1,1166 га для обслуговування станції технічного обслуговування та автостоянки, за результатами якого встановлено використання вказаним Товариством зазначеної земельної ділянки без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою.

Поряд з цим, відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання та ідентифікаційні номери фізичних осіб, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Згідно із ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачу не було відомо про внесення таких відомостей.

До матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 19.03.2013 року серія АА №179994 (арк. справи 87 - 89), де зазначено, що у генерального директора ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" відсутні будь-які обмеження в тому числі і щодо укладення відповідних договорів.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення позову про визнання недійсним договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м.Івано-Франківська №54/04-13 від 10.04.2012 року

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.03.2013 року по справі №909/93/13-г слід скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Поряд з цим, враховуючи положення ст.ст. 44, 49 ГПК України, з позивача на користь відповідача-3 слід стягнути 573,50 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, суд,

Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради задоволити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області 19.03.2013 року по справі №909/93/13-г скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськ-Авто" (Івано-Франківська область, с.Микитинці, вул.Юності,41 А, код ЄДРПОУ 05495466) на користь Івано-Франківської міської ради (м.Івано-Франківськ, вул.Грушевського,21, код ЄДРПОУ 33644700) - 573,50 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.