5017/783/2012 Про відмову задовольнити скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції щодо звільнення земельної ділянки та приведенням її у попередній стан шляхом знесення самовільно збудованих диспетчерського пункту та добудови спостережного посту - 05.06.2013 Прийняття

за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області м. Одеса

у справі № 5017/783/2012

за позовом прокурора Суворовського району м. Одеси в особі Одеської міської ради м. Одеса

до відповідача Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", Одеська область, Коміетернівський район, с. Мирний

про звільнення та повернення земельної ділянки -

прокурора: не з'явився

представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

від Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області -

Козюк О. М. - за довір.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р. прийнята до провадження та призначена до розгляду апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.05.2013 р. по справі № 5017/783/2012 (суддя Брагіна Я. В.).

Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.06.2013 р. на 12:00 год.

Про час та місце розгляду справи учасники судового процесу були повідомлені належним чином, про що свідчить долучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Апеляційна скарга розглянута в межах строку, встановленого ст. 102 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2013 р. по справі № 5017/783/2012 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 м. Одеса відмовлено у задоволенні скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, які були пов'язані зі звільненням земельної ділянки площею 1,02 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та приведенням її у попередній стан шляхом знесення самовільно збудованих диспетчерського пункту та добудови спостережного посту № 2.

Ухвала суду мотивована тим, що дії органу державної виконавчої служби відповідали вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) і були спрямовані на забезпечення виконання положень ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України.

Відмовляючи фізичній особі - підприємцю у задоволенні скарги в частині поновлення його прав шляхом повернення майна, вивезеного 28.12.2012 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області Козюком О. М., місцевий господарський суд виходив з того, що останнім неправильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав та взагалі не доведено факту їх порушення.

Не погодившись з висновками місцевого господарського суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій наполягає на скасуванні ухвали Господарського суду Одеської області від 13.05.2013 р. по справі № 5017/783/2012, як такої, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, місцевим господарським судом не прийнято до уваги, що в силу приписів п. 4 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є заходи, передбачені рішенням.

Резолютивною частиною рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2012 р. по справі № 5017/783/2012 обов'язок щодо звільнення земельної ділянки та знесення самочинного будівництва покладено на відповідача, тому державний виконавець не мав права здійснювати дії, спрямовані на знесення частини автомобільної стоянки "Відродження", споруд спостережного посту та диспетчерської.

Щодо знесених будівель спостережного посту та диспетчерської фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на Технічний паспорт на автомобільну стоянку легкових автомобілів "Відродження", наполягає на тому, що наявність цих об'єктів на території стоянки документально не підтверджена. Ця обставина унеможливила добровільне виконання судового рішення фізичною особою - підприємцем, і викликала у останнього питання, яким чином державний виконавець під час здійснення виконавчих дій ідентифікував ці будівлі.

Не знайшли належної оцінки суду і доводи фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про безпідставне залучення за усним розпорядження державного виконавця працівників Управління капітального будівництва Одеської міської ради для здійснення робіт зі знищення автомобільної стоянки, споруд диспетчерської та спостережного посту № 2. Вказані дії державного виконавця суперечать п. п. 2.1, 2.5 - 2.7, 2.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5.

Безпідставно не прийняті до уваги місцевим господарським судом доводи фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про знищення в ході виконавчих дій його майна, а також вивезення (викрадення) документації та коштовного майна Приватного підприємства "Відродження", які свого часу були передані фізичною особою - підприємцем до статного фонду підприємства.

Фізична особа - підприємець наполягає також на тому, що в силу існування ухвали Господарського суду Одеської області від 21.12.2009 р. по справі № 28/223-09-6347, якою в порядку ст. 66 ГПК України заборонено будь - яким особам вчиняти дії щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, державний виконавець взагалі не мав права вчиняти жодних дій щодо вказаної земельної ділянки та розташованого на ній майна.

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області проти доводів апеляційної скарги заперечив і просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника органу Державної виконавчої служби України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса не підлягає задоволенню за наступним підставами.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV (зі змінами та доповненнями станом на 01.12.2012 р.), далі по тексту - Закон, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені в ст. 75 Закону.

Відповідно до ч. 1 та абз. 2 ч. 2 наведеної норми після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 11.07.2012 р. по справі № 5017/783/2012 (арк. справи 87-90, т. 2), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. по справі 5017/783/2012 (арк. справи 140-146, т. 2), частково задоволено позов заступника прокурора Суворовського району м. Одеси, поданий в інтересах держави в особі Одеської міської ради, до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса про зобов'язання повернути Одеській міській раді земельну ділянку загальною площею 1,02 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та привести вказану земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованих диспетчерського пункту та добудови спостережного посту № 2.

Згідно з резолютивною частиною наведеного рішення обов'язок щодо вчинення відповідних дій покладено судом на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1

19.09.2012 р. місцевим господарським судом видано наказ про примусове виконання рішення від 11.07.20012 р. по справі № 5017/783/2012.

Як вбачається з матеріалів справи, супровідним листом від 12.12.2012 р. № 58158 (арк. справи 140, т. 3) Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби направив на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження (арк. справи 138, т. 3).

Пунктом 2 вказаної постанови фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 вказано на необхідність виконати вимоги виконавчого документу в строк до семи днів з моменту її винесення. Тобто останнім днем добровільного виконання судового рішення відповідачем було 19.12.2012 р.

Про існування та зміст цієї постанови ОСОБА_1 був проінформований, про що свідчить підпис його представника, ОСОБА_5, який скористався правом на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Разом із тим, в строк, визначений у постанові, фізична особа - підприємець рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2012 р. по справі № 5017/783/2012 в добровільному порядку не виконав.

Після закінчення строку на добровільне виконання судового рішення постановою начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 21.12.2012 р. (арк. справи 143, т. 3) матеріали виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 19.09.2012 р. по справі № 5017/783/2012 передані до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що передача матеріалів виконавчого провадження обумовлена складністю виконання судового рішення.

Постановою від 24.12.2012 р. (арк. справи 148, т. 3) головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області прийняв виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 19.09.2012 р. по справі № 5017/783/2012 і листом від 24.12.2012 р. № 09.12779/В-8 (направленим простим поштовим відправленням) повідомив фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення виконавчих дій.

28.12.2012 р. рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2012 р. по справі № 5017/783/2012 було виконано в примусовому порядку, про що свідчить акт державного виконавця від 28.12.2012 р. (арк. справи 146, т. 3).

Враховуючи викладені вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виконання рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2012 р. по справі № 5017/783/2012 здійснено відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи фізичної особи - підприємця щодо неможливості визначення самочинно збудованих споруд: прибудови диспетчерського пункту та спостережного посту № 2 на території автомобільної стоянки, оскільки відповідачеві у справі, згідно з судовим рішенням, що набуло законної сили, належало повернути Одеській міській раді всю земельну ділянку площею 1,02 га, а не лише ту її частину, на якій були розташовані спірні об'єкти.

Не приймаються до уваги і доводи відповідача щодо незаконної участі у виконавчому провадженні представника Управління капітального будівництва Одеської міської ради, оскільки згідно з поясненнями головного державного виконавця Козюк О. М. виконання судового рішення здійснювалось силами Одеської міської ради (сторони виконавчого провадження), одним з виконавчих органів якої, в силу ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (зі змінами та доповненнями), є Управління капітального будівництва.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що питання спричинення шкоди Приватному підприємству "Автостоянка Відродження" м. Одеса не може бути предметом дослідження в межах розгляду скарги на дії державного виконавця, оскільки цей суб'єкт господарювання не є стороною у справі № 5017/783/2012.

В свою чергу доводи відповідача про те, що він є власником майна, переданого до статутного фонду Приватного підприємства "Автостоянка Відродження" м. Одеса, суперечать вимогам ст. ст. 134, 140 Господарського кодексу України.

За приписами цих норм суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників.

Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Джерелами формування майна суб'єктів господарювання є:

грошові та матеріальні внески засновників;

доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

доходи від цінних паперів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів;

кредити банків та інших кредиторів;

безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;

інші джерела, не заборонені законом.

Правовий режим майна суб'єктів господарювання встановлюється цим Кодексом та іншими законами з урахуванням зазначених у статті 139 цього Кодексу видів майна.

Матеріали справи не містять доказів спільного володіння майном, переданим фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, до статутного фонду створеного ним суб'єкта господарювання.

Спростовуються матеріалами виконавчого провадження і доводи відповідача щодо відсутності постанови про залучення працівників органів внутрішніх справ (арк. справи 150, т. 3). В свою чергу, не виконання начальником органу внутрішніх справ вимог чинного законодавства щодо письмового повідомлення державного виконавця про виділення підлеглих працівників міліції для забезпечення громадського порядку під час проведення виконавчих дій не свідчить про незаконність дій державного виконавця.

Спростовуються матеріалами справи доводи фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 стосовно невизначеності місцезнаходження спірної земельної ділянки, оскільки як вбачається з довідки Управління Держкомзему у м. Одесі від 05.05.2011 р. № 01-03-01/1801 (арк. справи 41, т. 1), відповідно до постанови Верховної Ради України "Про зміну меж міста Одеси Одеської області" від 07.02.2002 р. № 3064-ІІІ (3064-14) та даних чергового кадастрового плану м. Одеси, земельна ділянка, яка розташована за адресою: Дніпропетровська дорога, 113-б, знаходиться в межах м. Одеси.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги посилання відповідача на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.12.2009 р. по справі № 28/223-09-6347 (арк. справи 49, т. 4), якою вжито заходи забезпечення позову, оскільки місцевим господарським судом чітко визначено строк дії накладених цією ухвалою заборон - до розгляду справи по суті. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 16.11.2011 р. по справі № 25-28/223-09-6347 (арк. справи 14-19, т. 1), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України (арк. справи 77-79, т. 2), фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Крижанівської сільської ради та Одеської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою (зміна номеру справи обумовлено передачею справи на розгляд судді Малярчук І. А. внаслідок скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 06.06.2011 р.).