916/12/13-г Про визнання недійсним договору купівлі-продажу бази відпочинку та витребування нерухомого майна на користь Фонду державного майна України - 04.06.2013 Прийняття

В грудні 2012 року Фонд державного майна України (Далі - Фонд) звернувся до господарського суду м. Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Фармак" (Далі - ПАТ "Фармак") та Товариства з обмеженою відповідальністю "СПИЛЛЕ" (Далі - ТОВ "СПИЛЛЕ") про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування нерухомого майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Фонд посилається на те, що при укладенні договору купівлі-продажу від 12.03.1998р. між ТОВ "СПИЛЛЕ" та ПАТ "Фармак" були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) ; Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) ; п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про Фонд Державного майна України"; ст.ст. 48, 225 ЦК УРСР, які були чинні на час укладення спірних відносин.

Фонд вказує на те, що відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) , Указу Президента України №669/94 від 26.11.1994р. (669/94) "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів", Державне підприємство "Завод "Тіра", згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області № 359 від 30.05.1995р. було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Завод "Тіра".

В процесі приватизації до статутного капіталу ВАТ "Завод "Тіра" не увійшла база відпочинку "Смуглянка". Як об'єкт соціально-побутового призначення, база залишилась у державній власності, оскільки такі об'єкти не підлягали приватизації, відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

В порушення вимог вказаного законодавства ВАТ "Завод "Тіра" здійснило продаж бази відпочинку "Смуглянка" ТОВ "СПИЛЛЕ" за договором купівлі-продажу від 29.03.1996р.

В свою чергу ТОВ "СПИЛЛЕ" перепродало зазначену базу ВАТ "Фармак" за договором купівлі-продажу від 12.03.1998р.

Рішенням Арбітражного суду Одеської області від 25.05.2000р. залишеним без змін Постановою ВАСУ від 11.12.2000р. по справі № 01-1/17-7/253 за позовом Прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України до ВАТ "Завод "Тіра", ТОВ "СПИЛЛЕ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу бази-відпочинку "Смуглянка" від 29.03.1996р. недійсним, спірний договір був визнаний недійсним.

Відповідно до п.4 Тимчасового положення про Фонд Держаного майна України, основними завданнями Фонду були, зокрема, здійснення прав розпорядження майном держаних підприємств у процесі їх приватизації; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності; захист майнових прав України на її території та за кордоном, тощо...

Фонд, як державний орган приватизації, не вчиняв будь-яких дій щодо схвалення правочину стосовно відчуження державного майна, а саме: бази відпочинку "Смуглянка", розташованої по бульвару Золотий Берег, 113 в смт. Затока Лиманського району Одеської області.

Порушення, які були допущені відповідачем при укладанні спірного договору купівлі-продажу є істотними і суперечать нормам та меті діючого законодавства, а саме запобіганню порушень у сфері відчуження та реалізації державного майна, досягненню оптимального і раціонального використання державного майна.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.12.2012р., матеріали справи про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування нерухомого майна були направлені за підсудністю до господарського суду Одеської області (а.с. 42).

02 січня 2013р. Господарським судом Одеської області (Суддя Цісельський О.В.) матеріали справи прийняті до розгляду та порушено провадження у даній справі.

В процесі розгляду справи, господарський суд за власною ініціативою залучив до участі у справі третю особу Відкрите акціонерне товариство "Завод "Тіра", яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів (а.с. 74).

Відповідач ПАТ "Фармак" не погоджується із вимогами, викладеними у позовній заяві, вважає їх незаконними та необґрунтованими, які не підлягають задоволенню.

У відзиві на позов, ПАТ "Фармак" вказує на те, що Фонд звернувся до господарського суду лише у 2012 році, тобто з пропуском строку позовної давності, встановленого ст. 71 ЦК УРСР (1540-06) (що діяла на момент вчинення правочину), який був укладений у 1998 році.

Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на встановлену арбітражними судами у 2000 році недійсність договору від 29.03.1996р.

Натомість, оспорюваний договір між ПАТ "Фармак" та ТОВ "СПИЛЛЕ" був укладений 12.03.1998р. коли ще договір від 29.03.1996р. не був ос порений, а отже був дійсним.

04.12.2013р. до господарського суду надійшло клопотання від Фонду про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області.

20.01.2013р. від Прокуратури Одеської області до господарського суду надійшов лист про вступ представника прокуратури до участі у справі на підставі ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 29 ГПК України, оскільки даний спір зачіпає інтереси держави в особі Фонду Державного майна України.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 04.02.2013р. заявлені клопотання були задоволенні, суд залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області та допустив до участі у справі прокуратуру Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27 лютого 2013 року винесеним суддею Цісельським О.В. було відмовлено в задоволенні позову Фонду Державного майна України.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд, посилаючись на норми статей 48; 225 ЦК УРСР дійшов до висновку про те, що обрання Фондом способу захисту прав і інтересів, у вигляді визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.03.1998р., у спірних правовідносинах, - є неправомірним.

Оскільки Фонд, як особа, що вважає себе власником спірного майна може захистити свої права лише шляхом пред'явлення віндикаційного позову, за наявності підстав, встановлених ст. 388 ЦК України (435-15) .

Господарський суд в своєму рішенні зазначив, що відповідно до ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, позивачем у встановленому законом порядку не доведено до суду, що ПАТ "Фармак" у 1998 році незаконно без відповідної правової підстави отримало у власність будівлі та споруди бази відпочинку "Смуглянка", не надано доказів того, що ПАТ "Фармак" знало або могло знати, що у ТОВ "СПИЛЛЕ" не має законних підстав щодо продажу спірного нерухомого майна.

Крім того, як встановлено судом, за актом приймання-передачі ВАТ "Фармак" отримало від ТОВ "СПИЛЛЕ" основні фонди бази, а саме: їдальню із 4-х будівель з електрообладнанням та холодильниками, санітарно-гігієнічний корпус, житлові двоповерхові будинки 2 шт., будівлю прохідної та кабінет адміністрації, балансовою вартістю 54 310грн. в т.ч. ПДВ 20% - 7 196грн.

В акті-перевірці фахівцями Регіонального Відділення Фонду Державного майна України в Одеській області від 30.05.2011р. зазначено, що у розшифровці об'єктів соціально-побутового призначення, будинок двоповерховий, будиночки ПДУ - 12шт. та обладнання бази відпочинку - 90 одиниць - не виявлені.

Крім того, господарський суд вказує на те, що на підставі рішення Виконкому Затоківської сільської ради №208 від 22.11.2012р. на підставі розгляду декларації об'єкту про його готовність до експлуатації зареєстрованої інспекцією ДАБК в Одеській області від 18.05.2012р. зо № ОД14312078124, довідки № 2260 від 19.09.2012р. та матеріалів технічної інвентаризації, виконаної КП "Білгород-Дністровський БТІ" було вирішено оформити за ПАТ "Фармак" право власності на 50/100 частин будівель бази відпочинку "Смуглянка" (у складі спального корпусу літ. "О"). Таким чином, господарський суд зазначив, що позивачем не конкретизовано, яке саме нерухоме майно, потрібно витребувати у ПАТ "Фармак" на користь держави в особі Фонду Державного майна України.

Не погоджуючись із винесеним рішенням господарського суду, Фонд Державного майна України та Прокуратура Одеської області звернулись із апеляційними скаргами до Одеського апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі Фонд вважає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним і необґрунтованим, прийнятим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, що відповідно до п.п. 3; 4 ст. 104 ГПК України є підставою для його скасування.

Позивач вказує на те, що господарським судом першої інстанції не досліджені в повному обсязі обставини, які вказують на те, що спірне майно вибуло із володіння держави за відсутності волевиявлення Фонду, як державного органу приватизації.

База відпочинку "Смуглянка" залишалась у державній власності, так як об'єкти соціально-побутового призначення на той час не підлягали приватизації відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств". На підставі ст. 7 вказаного Закону тільки державні органи приватизації у межах своєї компетенції могли здійснювати повноваження власника державного майна у процесі приватизації.

Разом з тим, ВАТ "Завод "Тіра", в порушення вимог чинного законодавства, здійснило продаж бази відпочинку "Смуглянка" ТОВ "СПИЛЛЕ" за договором купівлі-продажу від 29.03.1996р.

Судами було встановлено, що ВАТ "Завод "Тіра" не мав права продавати державне майно, яке знаходилось у нього на балансі, так як перебування майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права власності на це майно. ТОВ "СПИЛЛЕ" при укладені зазначеного договору повинно було перевірити право власності продавця на об'єкт продажу.

Зважаючи на викладене, покупець спірного нерухомого державного майна - ТОВ "СПИЛЛЕ" не набув у встановленому законом порядку права власності на це майно на підставі договору купівлі-продажу, а отже, відповідно не мав законного права його відчужувати.

Вищезазначені судові рішення набрали законної сили, а отже, у відповідності до ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 115 ГПК України є обов'язковими на всій території України.

В свою чергу, ТОВ "СПИЛЛЕ" перепродало зазначену базу відпочинку ВАТ "ФАРМАК" за договором купівлі-продажу від 12.03.1998р., про що Фонду стало відомо лише у 2012 році.

Враховуючи те, що договір купівлі-продажу, укладений між ВАТ "Завод "Тіра" та ТОВ "СПИЛЛЕ", визнаний недійсним у судовому порядку, у зв'язку з чим й подальший продаж державного майна також є незаконним, то Фонд не погоджується з думкою суду, що ВАТ "Фармак", яким було укладено договір купівлі-продажу з ТОВ "СПИЛЛЕ", є добросовісним набувачем спірного майна.

Тому Фонд звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що оспорюваний договір не відповідає приписам ст. 48 ЦК УРСР, в редакції чинній на час укладання цього договору, відповідно до якої недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за згодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Прокурор Одеської області в порядку представництва в інтересах держави, звернувшись із апеляційною скаргою вказує на те, що судове рішення підлягає скасуванню відповідно до вимог ст. 104 ГПК України, оскільки його прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 236, 317, 319, 321, 330, ч.1 ст. 388, ст. 658 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 145; 225 ЦК УРСР (1540-06) 1963 року, які діяли на момент укладення спірного договору.

В порушення ст. 35 ГПК України, господарським судом проігноровано, що Арбітражним судом Одеської області при розгляді справи №17-4-11/2200 встановлено факт порушення прав держави в особі Фонду Державного майна України та незаконне здійснення розпорядження державним майном без наявності такого права у ВАТ "Завод "Тіра" і наявності такого права лише у Держави, в особі Фонду Державного майна України.

У відзиві на апеляційну скаргу, ПАТ "Фармак" не погоджується із твердженнями, викладеними в апеляційних скаргах, вважає їх безпідставними, а рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідач вказує на те, що по-перше, договір купівлі-продажу між ВАТ "Завод "Тіра" та ТОВ"СПИЛЛЕ" від 29.03.1996р. було визнано недійсним лише у 2000р. (на підставі рішення Арбітражного суду Одеської області від 26.05.2000р.). Натомість оспорюваний договір між ТОВ "СПИЛЛЕ" та ВАТ "Фармак" було укладено 12.03.1998р. тобто, на момент укладення оспорюваного договору, договір від 29.03.1996р. не оспорювався, отже був дійсним.

По-друге, в рішеннях Арбітражних судів, на які посилається позивач, не зазначено, з якого саме моменту договір від 29.03.1996р. вважається недійсним. Більш того, в зазначених судових рішеннях не зазначено про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення майна або визнання право власності на нього.

ПАТ "Фармак" вважає, що є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки не був стороною по справі про визнання недійсним договору від 29.03.1996р., а отже не знав і не міг знати про його недійсність.

Відповідач зазначає також у відзиві, що Фонд не надав доказів щодо підтвердження факту того, що позивачу або його підрозділам стало відомо про існування спірного договору тільки у 2012 році.

На момент виникнення спірних правовідносин діяльність Фонду Державного майна України регламентувалась Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р. №2558-ХІІ (2558-12) "Про затвердження тимчасового положення про Фонд Державного майна України".

Згідно п. 4 даної Постанови одним із основних завдань Фонду є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

У 2012 році набув чинності Закон України "Про Фонд Державного майна України" від 09.12.2011р. № 4107-VІ (4107-17) , згідно зі статтею першою якого Фонд, визначено як центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

В апеляційній скарзі Позивач стверджує, що спірний договір купівлі-продажу має бути визнаний недійсним у зв'язку з тим, що Фонд не надавав своєї згоди на відчуження об'єктів нерухомості, що передавались за цим договором.

Однак, враховуючи встановлені законодавством повноваження Фонду, щодо здійснення державної політики в сфері відчуження Державного майна, останній знав і повинен був знати про відчуження цих об'єктів. Зазначене в тому числі підтверджується тим, що Фонд у 2000 році звертався до суду з позовом до ТОВ "СПИЛЛЕ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єктів бази відпочинку "Смуглянка" і по даному спору у 2000 році було прийнято відповідне рішення Арбітражним судом Одеської області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Прокуратури Одеської області та Фонду державного майна України підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, Державне підприємство "Завод "Тіра" було приватизовано у 1995 році відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державних підприємств", Указу Президента України від 26.11.1994р. №699/94 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" (699/94) шляхом перетворення його у ВАТ та продажу акцій акціонерного товариства.

У процесі приватизації до статутного капіталу ВАТ "Завод "Тіра" не увійшла база відпочинку "Смуглянка". Згідно розшифровки вартості об'єктів соціально-побутового призначення вартість об'єктів бази відпочинку "Смуглянка", що не увійшла до статутного капіталу ВАТ, становить 189 972 тисячі карбованців. Зазначене підтверджується планом розміщення акцій (п.5 перелік об'єктів, залишкова вартість яких не включена до статутного капіталу), де значиться база відпочинку "Смуглянка" залишковою вартістю 189 071 тис. крб. Це також підтверджено Актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, який затверджено розпорядженням регіонального відділення від 30.03.1995р., де вартість вилученого майна (п.14 Акту) становить 759 065 118 тис. крб., що дорівнює залишковій вартості об'єктів, зазначених у п. 5 Переліку плану розміщення акцій (а.с. 15-17, 19-22).

Таким чином, база відпочинку "Смуглянка" залишалась у державній власності, так як об'єкти соціально-побутового призначення на той час не підлягали приватизації відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств". На підставі ст. 7 вказаного Закону, тільки державні органи приватизації у межах своєї компетенції могли здійснювати повноваження власника державного майна у процесі приватизації.

У зв'язку з цим, регіональне відділення зверталося до правоохоронних та судових органів щодо повернення зазначеного державного майна.

Управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до вимог Положення "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженого спільним наказом Фонду Державного майна України та Мінекономіки України від 19.05.1999р. № 908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999р. за № 414/3707 (z0414-99) .

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Одеській області було засновником ВАТ "Завод "Тіра" при приватизації та у відповідності до вимог Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) є органом управління державним майном, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ, тобто вищевказаним об'єктом соціальної сфери.

У відповідності до вимог п. 4 вищевказаного спільного наказу Фонду Державного майна України та Мінекономіки України, відповідальність за збереження та утримання державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу підприємства, але залишилось на його балансі, несе його керівництво.

Відповідно до вимог п.п. 3.1 ч.3 Положення "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженого Наказом ФДМУ від 19.05.1999р. №908/68, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 24.06.1999р. за № 414/3707 (z0414-99) .

Відповідно до п.7 роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 02.04.1994р. № 0-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із судовим захистом права державної власності", майно не втрачає статусу державної власності незалежно від того на балансі якого підприємства воно перебуває.

Як встановлено матеріалами справи, 29 березня 1996р. між ВАТ "Завод "Тіра" та ТОВ "СПИЛЛЕ" був укладений договір купівлі-продажу бази відпочинку "Смуглянка" (а.с. 27).

Рішенням Арбітражного суду Одеської області по справі 17-4-11/2200 від 26.05.2000р. був задоволений позов прокурора Одеської області в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області про визнання недійсним вказаного договору.

В рішенні зазначено, що Державне підприємство "Завод "Тіра" наказом № 359 від 30.03.1995р. Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області було перетворено у ВАТ "Завод "Тіра" з державною часткою майна, в склад якої входила база відпочинку "Смуглянка".

Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу на підставі ст.ст. 48; 225 ЦК України (435-15) , Арбітражний суд зазначив, що ВАТ "Завод "Тіра" здійснило продаж бази "Смуглянка", яка йому не належала, без права власності на неї, а ТОВ "СПИЛЛЕ" при укладанні договору купівлі-продажу повинно було перевірити право власності Продавця на об'єкт продажу (а.с. 26-27).

Постановою ВАСУ від 11.12.2000р. вказане рішення Арбітражного суду залишено без змін, оскільки база відпочинку "Смуглянка" є загальнодержавною власністю, а її відчуження здійснено в порушення Закону України "Про приватизацію державних підприємств" (а.с. 28-29).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено суду, що ПАТ "Фармак" у 1998 році незаконно, без відповідної правової підстави, отримало у власність будівлі і споруди бази відпочинку "Смуглянка"; не надано доказів того, що ПАТ "Фармак" знало або могло знати, що у ТОВ "СПИЛЛЕ" не має законних підстав щодо продажу спірного нерухомого майна, що у відповідності до ч.2 ст. 388 Цивільного Кодексу України унеможливлює витребування майна у добросовісного набувача.

Однак, колегія суддів вважає, що зазначені висновки господарського суду зроблені з порушенням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Стаття 321 Цивільного кодексу України встановлює принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника не набувається у тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується, і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до статтею 317, 319 Цивільного кодексу України (435-15) саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. В даному випадку, укладання угод про відчуження цього майна, навіть при наявності на час укладання не визнаного недійсним первісного договору, відбулось поза волею та без участі власника.

Відповідно ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам'яток культурної спадщини;

6) викупу земельної ділянки із суспільною необхідністю;

7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації;

11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Ця норма не передбачала раніше, і на даний час не передбачає підстави припинення права власності у разі, коли майно вибуло із володіння власника та в подальшому було декілька разів відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника.

Укладання таких угод не припиняє право власності дійсного власника, а тому в момент їх укладання й до теперішнього часу саме він залишається власником майна.

У разі, коли відчуження майна мало місце два і більше разів після вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі в зв'язку із прийняттям незаконного судового рішення, це майно може бути витребувано власником шляхом подання віндикаційного позову на підставі зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Статтею 391 цього кодексу передбачено що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статей 392 та 388 зазначеного кодексу, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Власник має право витребувати своє майно у тому числі від добросовісного набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом.

На підставі викладеного позовні вимоги Фонду державного майна України підлягають задоволенню, оскільки вони є обґрунтованими та підтверджені належними і допустимими доказами.

Враховуючи викладене, судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи дійшла до висновку, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову, у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 99; 101-103; 105 ГПК України (1798-12) , суд -

Апеляційні скарги Прокуратури Одеської області та Фонду державного майна України задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2013р. по справі № 916/12/13-г - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Фонду державного майна України задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.03.1998р., укладеного між ТОВ "СПИЛЛЕ" та ПАТ "Фармак".

Витребувати у ПАТ "Фармак" у власність держави в особі Фонду державного майна України нерухоме майно, а саме базу відпочинку "Смуглянка", розташовану за адресою: Одеська область, смт. Затока, бульвар Золотий Берег, 113.