Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенка О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора м.Івано-Франківська від 01.04.2013р. №128-1251 вих.-13

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2013р.

у справі №909/138/13-г

за позовом: Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міжрічанської сільської ради, с.Міжріччя, Івано-Франківскої області

до відповідача: Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного підприємства "Івано-Франківськоблагроліс", м.Долина, Івано-Франківської області

про: відшкодування збитків в сумі 84373,62грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Яворський Я.Т. - старший прокурор відділу

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Пастущин Б.В.- представник, Данів В.І. - директор

10.04.2013р. на адресу суду поступила апеляційна скарга заступника прокурора м.Івано-Франківська на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2013р. у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу розподілена до розгляду судді-доповідачу - Гнатюк Г.М.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2013 року у склад колегії для розгляду справи №909/138/13-г введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 12.04.2013р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Кравчук Н.М., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року у склад колегії для розгляду справи №909/138/13-г введено замість судді Кравчук Н.М. суддю Зварич О.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. розгляд справи відкладено на 04.06.2013р.

Зважаючи на зайнятість судді Зварич О.В. в іншому судовому засіданні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 року у склад колегії для розгляду справи №909/138/13-г введено замість судді Зварич О.В. суддю Кравчук Н.М.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Прокурору та представникам відповідача роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2013 року у справі №909/138/13-г (суддя Фрич М.М.), в задоволенні позову Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міжрічанської сільської ради про стягнення з Долиського спеціалізованого агро лісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" 84373,62грн. збитків відмовлено повністю. Крім цього, додатковим рішенням від 26.03.2013р. у даній справі стягнено з позивача Міжрічанської сільської ради в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1720,50грн.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено обставин, які утворюють склад правопорушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не доведено наявності шкоди і неправомірної поведінки відповідача, його вини, відповідно у суду відсутні підстави для стягнення з Долинського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" 84 373, 62 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступника прокурора м.Івано-Франківська подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

В апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що приймаючи рішення у справі господарський суд Івано-Франківської області не тільки не застосував норми матеріального права, які підлягали до застосування, а й неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що має наслідком винесення необґрунтованого рішення по справі.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається, на те, що суд не врахував, що на момент вчинення порубки лісів Шопоняк І.В. був працівником відповідача і у його службові обов'язки входило, зокрема, збереження лісових насаджень від вирубки, а також безпідставно не застосував ст. 1172 ЦК України, якою передбачено, що юридична особа відповідає за шкоду, заподіяну працівником при виконанні ним своїх службових обов'язків.

У письмовому відзиві №68 від 13.05.2013р. на апеляційну скаргу (вх.№05-04/2067/13 від 14.05.2013р.) та в судовому засіданні представники Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" спростовували доводи скаржника та зазначили про законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника позивача, який двічі на забезпечив явку свого представника, хоча був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, оскільки ухвалами суду від 12.04.2013р. та від 14.05.2013р. присутність повноважних представників сторін у судовому засіданні була визнана судом на власний розсуд.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2013р. у справі №909/138/13-г слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Долинський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі Міжрічанської сільської ради про стягнення з Долинського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагролісгосп" збитки з розмірі 84373,62грн.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що згідно акту Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 18.04.2012 року перевіркою було виявлено незаконну порубку 67 дерев граба, берези, осики, липи, вільхи, дуба в кварталі № 3, ділянки 2, 6; кварталі № 4, ділянки 7, 9, 11, 13, 14, 16, 18 загальною масою 18, 42 м3 на території лісового обходу № 1 Гузіївської технічної дільниці Долинського спеціалізованого агролісгоспу.

Згідно наказу №2 від 05.01.2011 року "Про поділ технічних дільниць та обходів Долинського САЛГ", за Шопоняком Ігорем Васильовичем було закріплено та передано під охорону обхід № 1 Гузіївської технічної дільниці №2 куди входять квартали 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 527 га.

Позивач стверджує, що Шопоняк І.В. згідно наказів №37 від 10.06.1986 р. та №2 від 04.01.2010 р., працюючи на посаді майстра лісу Гузіївської технічної дільниці Долинського САЛГ, як службова особа державної лісової охорони несе повну матеріальну відповідальність за охорону лісу та за лісопродукцію, яка знаходиться в його обході та інших ввірених йому матеріальних цінностей.

Однак, як стверджує позивач, Шопоняк І.В., взявши на себе обов'язок по охороні лісу у ввіреному йому обході, неналежним чином віднісся до виконання своїх службових обов'язків по охороні лісу, не виявив в кварталі № 3, ділянки 2-6; кварталі № 4 ділянки 7, 9, 11, 13, 14, 16, 18 незаконну рубку 67 дерев граба, берези, осики, липи, вільхи, дуба загальною ліквідною масою 18,42 м3. Внаслідок невиконання своїх службових обов'язків Шопоняк І.В. Долинському САЛГ заподіяно істотну шкоду на загальну суму 84373,62грн.

Із матеріалів справи вбачається, що вироком Болехівського міського суду від 28.12.2012 року Шопоняка Ігора Васильовича визнано винними у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 Кримінального кодексу України та застосовано ч.1 ст. 69 Кримінального кодексу України призначено покарання у виді штрафу розміром 1000 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями на підприємствах, установах, організаціях лісового господарства строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 16 та ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 19 ЛК України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень.

Ч.ч. 1, 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 105 ЛК України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Норми ст. 107 ЛК України зобов'язують підприємства, установи, організації і громадян відшкодовувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вини заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для вирішення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, за порушення лісового законодавства дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність несуть винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, вина яких встановлена у законному порядку.

Судом встановлено, що матеріалами справи не підтверджується завдання відповідачем шкоди лісовому господарству, оскільки ним не було порушено приписів Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМ України № 761 від 23.05.2007 р. (761-2007-п) , який визначає умови та порядок заготівлі деревини під час проведення рубок лісу, що доводить відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та збитками, завданими незаконною порубкою дерев невстановленими особами.

Вирок суду у кримінальній справі, яким встановлено вину конкретної фізичної особи в екологічному правопорушенні, відповідно до ст. 35 ГПК України, має преюдиційний характер при вирішенні господарського спору та звільняє відповідача, як юридичну особу, від обов'язку доказування іншими засобами доказування відсутності своєї вини в спричиненні екологічної шкоди таким екологічним правопорушенням. Разом з тим, доведення обставин причинно-наслідкового зв'язку між завданою позивачем шкодою та діями відповідача є обов'язком позивача у справі.

Отже, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України та ст. 105 ЛК України.

Відповідно до ст.4 ГПК України (1798-12) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання прокурора на те, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано ст. 1172 ЦК України, судом апеляційної інстанції відхиляється, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. При цьому, завдання шкоди працівником своїми протиправними діями, які за своїм змістом не випливають з трудового (службового) становища, не тягне за собою покладання обов'язку відшкодування шкоди на юридичну особу. Відшкодування здійснює сама особа, яка завдала шкоди, на загальних підставах, які визначені ст. 1166 ЦК України.

В спірному випадку, Долинський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" не зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними діями його працівником Шопоняком І.В. внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Крім того, позивач не подав суду доказів підтвердження того, що саме відповідач по справі заподіяв шкоду.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У відповідності до п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 (va007600-13) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу заступника прокурора м.Івано-Франківська залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 ГПК України, слід віднести на скаржника, а враховуючи положення п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 (va007600-13) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ", судовий збір за розгляд апеляційної скарги слід віднести на позивача у справі, а саме Міжрічанську сільську раду.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2013 року у справі №909/138/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора м.Івано-Франківська залишити без задоволення.

2. Стягнути з Міжрічанської сільської ради (77211, с.Міжріччя Болехівської міськради, Івано-Франківської області, код 04355987) в дохід державного бюджету України (Отримувач коштів УДКСУ у Личаківському районі м.Львова Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007620 Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області Код банку отримувача (МФО) 825014 Рахунок отримувача 31216206782006 Код класифікації доходів бюджету 22030001 Призначення платежу Судовий збір, Львівський апеляційний господарський суд, код ЄДРПОУ 25263462) - 860,25грн. судового збору.

3. Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідні накази.

4. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови

виготовлено 07.06.2013р.