904/1088/13-г Про стягнення збитків - 03.06.2013 Прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2013р. (суддя Подобєд І.М.) позов задоволено за рахунок Відповідача-2. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" на користь Публічного акціонерного товариства "ЕВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" збитки - 9489 грн 61 коп та 1720 грн 50 коп судового збору. Рішення мотивоване тим, що оскільки Відповідач-2 не відмовився від використання технічно несправного вагону, несправності не відносяться до несправностей рухомого складу, а свідчать про непридатність вагону у комерційному відношенні, які міг бачити відправник, то відповідальність за втрачену частину вантажу покладається саме на вантажовідправника - Відповідача-2.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати як прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідальність за втрачений вантаж несе перевізник, поки не доведе, що нестача, втрата, пошкодження вантажу виникла не з його вини. Зазначив, що завантажував вантаж у справний вагон, без будь-яких зазорів, а з комерційного акту №АА 047200/828/100 від 25.11.2012р. вбачається, що у вагоні №63675631 є воронкоподібні поглиблення, у технічному відношенні вагон несправний. Зауважив на тому, що докази завантаження вантажу у технічно несправний вагон відсутні, несправності мають прихований характер. Вважає, що за наявних обставин відповідальною за несхоронний вантаж є залізниця. Крім того зазначив, що вартість вантажу, визначена у специфікації та рахунку - фактурі, є вартістю за переробку рядового вугілля, а не вартістю отриманого концентрату. На підставі наведеного апелянт просив рішення скасувати, позов задовольнити за рахунок Відповідача-1.

Відповідач-1 проти скарги заперечив, посилаючись на те, що вантажовідправник (Відповідач-2) не відмовився від навантаження у технічно несправний вагон, не вжив заходів щодо запобігання просипанню вантажу, що призвело до втрати вантажу на шляху прямування, а отже суд правомірно зазначив, що відповідальним за нестачу є саме Відповідач-2, та стягнув суму збитків з останнього. Вважає, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, базуються лише на припущеннях, просив рішення суду залишити без змін.

Ухвалою суду від 03.06.2013р. на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 31.05.2013р. справа прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.

В судовому засіданні представники Позивача та Відповідача-1 просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Відповідача-2 у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення від 07.05.2013р.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 20.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТИНВЕСТ ХОЛДИНГ" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ЕВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" - покупець (надалі - Позивач) був укладений договір поставки №ДЗЛ-01/12-48р/42, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а Позивач прийняти та оплатити вугільну продукцію по ціні та кількості, зазначених у специфікаціях.

20.11.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" - вантажовідправник (надалі - Відповідач-2) здало для перевезення на станції Кривий Торець Донецької залізниці вантаж - концентрат вугільний у кількості 413500 кг для доставки його Позивачу на станцію призначення - Правда Придніпровської залізниці, що підтверджується залізничною накладною №49307879. Крім того за досилочною накладною №49333701 від 21.11.2012р. у вагоні №63675631 на станцію призначення Правда Придніпровської залізниці зі станції Ясиноватая було направлено навалом 69000 кг концентрату вугільного (а.с. 5, 6). Завантаження вантажу у вагон здійснене вантажовідправником. Вантаж прибув на станцію призначення 27.11.2012р.

25.11.2012р. на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці по факту недостачі вантажу у напіввагоні №63675631 було складено комерційний акт АА №047200/828/100 та встановлено, що напіввагон №63675631 вантажопід`ємністю 69 тн, який прибув на ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці з поїздом №3013, технічно несправний (маються зазори зліва по ходу поїзда між кришками 1,2,3,5 люків, справа по ходу - між кришками 2,3 люків та поперечними балками вагону довжиною 500 мм, шириною - 50-70 мм). За документом: навантаження нижче бортів на 10-15 см, вантаж маркований вапном, у вагоні наявні воронкові поглиблення: по ходу поїзда над 1-3 люками довжиною - 4,5 м, по ширині вагону, глибиною - до дна вагону, зліва по ходу поїзда над 5 люком довжиною - 0,8 м, шириною 0,8 м, глибиною - 0,4 м. В місці поглиблення маркування порушене. Фактична маса вантажу у вагоні менше ніж за документом на 10 380 кг. Для запобігання подальшої втрати вантажу зазори ущільнені за допомогою дошки та дрантя. Витікання вантажу не виявлено.

Внаслідок виявленої нестачі Позивач звернувся із позовом про стягнення збитків за втрачений вантаж у сумі 9 489,61 грн.

Правовідносини щодо перевезення регулюються Господарським кодексом України (436-15) , Законом України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) , Статутом залізниць України (457-98-п) іншими нормативно-правовими актами в сфері перевезень. Зокрема, ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.ст. 307, 314 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ст. 31 Статуту залізниць України (457-98-п) , залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

За змістом ст. ст. 110, 113, 114 Статуту залізниць України (457-98-п) та ст. ст. 306, 314, 315 Господарського кодексу України, залізниця несе відповідальність за схоронність вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу і, як перевізник, відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних причин.

Водночас ч. 5 ст. 31 Статуту залізниць України (457-98-п) встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами. Вантажовласнику надано право відмовитися від завантаження технічно несправних та непридатних в комерційному відношенні вагонів. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю (п. 3.9. роз'яснень президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002р. (v_601600-02) "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").

Проте, як вбачається з акту про технічний стан вагону №791 від 23.11.2012р. вагон №63675631 технічно несправний по запору люка, зазори з лівого боку між кришками 1, 2, 3, 5 люків, з правого боку між кришками 2, 3 люків та поперечними балками вагону довжиною по 500 мм, шириною по 50-70 мм. Несправність виникла в процесі експлуатації. Втрата вантажу можлива. Вантажовідправник до навантаження зазори бачити міг, але заходів щодо їх ущільнення не вжив. Втім, як вбачається з вищезазначених накладних, вантаж був направлений 20.11.2012р. та 21.11.2012р., акт про технічний стан вагону складений 23.11.2012р., в матеріалах справи відсутні акти про технічний стан вагону на час завантаження. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідальність за втрачений вантаж потрібно покласти на обох Відповідачів, оскільки Відповідач-1 мав забезпечити подачу справного вагону та забезпечити схоронність вантажу при його перевезенні, а Відповідач-2 забезпечити навантаження у комерційно справний вагон, тобто ущільнити зазори, тощо або відмовитися від завантаження.

У відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України (457-98-п) , обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, посвідчуються комерційними актами. Так у комерційному акті АА № №047200/828/100 від 25.11.2012р. зазначено, що вагон у технічному стані виявився несправним. Про технічну несправність вагону зазначено також і в актах від 23.11.2012р. про технічний стан вагону та загальної форми.

Згідно ст. 115 Статуту залізниць України (457-98-п) , вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Вартість вантажів, які належать громадянам і вартість яких не було оголошено під час відправлення, визначається за цінами, що діють у тому місці і на той час, де і коли здійснюється відшкодування збитків.

Вартість однієї тони вантажу вугільного концентрату марки Г 0-100 була визначена постачальником цього вантажу - ТОВ "Енергоімпекс" у специфікації №б/н від 01.11.2012р. до договору №ДЗЛ-01/12-48р/42, рахунку-фактурі №СФ-161531 від 22.11.2012р. та акті приймання-передачі А-161531 від 22.11.2012р. до цього договору у розмірі 781,00 грн без ПДВ.

Таким чином, з урахуванням норми природної втрати вантажу - 1%, встановленої п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (z0861-00) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083 (z0862-00) , Позивачем вірно визначено відповідальну масу вантажу - 9 690 кг, вартість якої з врахуванням скидок-приплат без ПДВ 816,10 грн/1 тону становить 9489,61 грн (з урахуванням ПДВ), тому ця сума збитків підлягає стягненню з Відповідачів порівну.

З наведеного колегія суддів доходить висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що стало наслідком прийняття неправомірного рішення, та є підставою для його часткового скасування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м. Донецьк задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської від 28.02.2013р. у справі №904/1088/13-г скасувати частково в частині відмови в позові до Відповідача-1.

В цій частині прийняти по справі нове рішення, виклавши абзац 1 та 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" - 83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, код ЄДРПОУ 30962337 (р/р 26005301750064 у філії ДУ ПІБ у Донецькій області, м. Донецьк) на користь Публічного акціонерного товариства "ЕВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" - 51901, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, вул. Колеусівська,1, код ЄДРПОУ 05393085, (р/р. 26002962507224 у ПАТ "Пумб", МФО 334851) збитки - 4 744,81 грн (чотири тисячі сімсот сорок чотири грн 81 коп) та судовий збір за позовною заявою - 860,25 грн (вісімсот шістдесят грн 25 коп).

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828 (р/р 2603900000 у Дніпропетровській філії АБ "Експресбанк" м. Дніпропетровська, МФО 306964) на користь Публічного акціонерного товариства "ЕВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод"- 51901, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, вул. Колеусівська,1, код ЄДРПОУ 05393085, (р/р. 26002962507224 у ПАТ "Пумб", МФО 334851) збитки - 4 744,81 грн (чотири тисячі сімсот сорок чотири грн. 81 коп) та судовий збір за позовною заявою - 860,25 грн (вісімсот шістдесят грн. 25 коп)".

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828 (р/р 2603900000 у Дніпропетровській філії АБ "Експресбанк" м. Дніпропетровська, МФО 306964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" - 83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, код ЄДРПОУ 30962337 (р/р 26005301750064 у філії ДУ ПІБ у Донецькій області, м. Донецьк) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 430,13 грн (чотириста тридцять грн 13 коп).

Визнати наказ суду від 19.03.2013р. таким, що не підлягає виконанню.

Зобов`язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази на виконання цієї постанови.

постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.