5011-65/1138-2012-8/566-2012 Про стягнення заборгованості за договором на купівлю-продаж природного газу для Житлотеплоенерго - 29.05.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року (повний текст виготовлено та підписано 26.03.2013 року)

у справі №5011-65/1138-2012-8/566-2012 (суддя Полякова К.В.)

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 166 179 319,16 грн.,-

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року у справі №5011-65/1138-2012-8/566-2012 у задоволенні позову дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення суми пені у розмірі 11 380 477,35 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 1 280 151,23 грн. та 3% річних у розмірі 3 464 908,00 грн. - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 24.04.2013 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №5011-65/1138-2012-8/566-2012 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник позивача приймав учать в судових засіданнях та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

Представник відповідача судовому засіданні надав свої пояснення та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - без задоволення.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2011 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Київенерго" (покупець) укладено договір №06/11-8-ТЕ-41 на купівлю-продаж природного газу для Житлотеплоенерго Київенерго (далі - договір).

За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві для Житлотеплоенерго Київенерго імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 по 31 грудня 2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 175 857 тис.куб.м. згідно погодженого сторонами графіку.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%, до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 191 859 978,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 230 231 984,40 грн.

У пункті 3.1.1 договору сторони домовились, що ціна за 1000 куб.м. газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3.1 договору).

Відповідно до п. 9.3 строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Згідно п. 10.1 договору він набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п. 3 ч. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) ) з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2011 і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до договору №06/11-8ТЕ-41 від 12.01.2011 року №1 від 28.01.2011 року, №2 від 04.04.2011 року, №3 від 10.05.2011 року, №4 від 11.07.2011 року, №5 від 30.08.2011 року.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу протягом січня-вересня 2011 року природний газ на суму 150 053 782,58 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами-приймання передачі природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011 року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року, від 30.04.2011 року, від 31.05.2011 року, від 30.06.2011 року, від 31.07.2011 року, від 31.08.2011 року, від 30.09.2011 року.

Відповідач не розрахувався з позивачем за прийнятий природний газ. Заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ станом на 20.06.2012 року становила 219 711 084,34 грн.

У січні 2012 дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення суми основного боргу у розмірі 150 053 782,58 грн., пені розміром 11 380 477,35 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1 280 151,23 грн. та три відсотки річних розміром 3 464 908,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2012 року у справі №5011-65/1138-2012, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь відповідача суму основного боргу в розмірі 150 053 782,58 грн., пеню в сумі 3 000 000,00 грн., інфляційну складову боргу в сумі 1 280 151,23 грн. та 3% річних в сумі 3 464 908,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2012 року у справі №5011-65/1138-2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2012 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3 000 000,00 грн. пені, 1 280 151,23 грн. інфляційну складову боргу, 1 464 908,00 грн. - 3% річних та в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва. В решті рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 року у справі №5011-65/1138-2012 залишено без змін.

При прийнятті оскаржуваного рішення від 21.03.2013 року у справі №5011-65/1138-2012-8/566-2012, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 380 477,35 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 1 280 151,23 грн. та 3% річних у розмірі 3 464 908,00 грн. - є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості в різниці в тарифах не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Нормами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір про закупівлю природного газу для населення та релігійних організацій за державні кошти. Заборгованість за договором, стягнення якої є предметом спору, виникла у зв'язку з різницею в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені НКРЕ, і тарифам, на відшкодування яких з державного бюджету повинні бути перераховані субвенції.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" від 3 грудня 2008 року № 1082 (1082-2008-п) установлено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання (далі - підприємства теплоенергетики).

Таким чином оплата природного газу на вироблення теплової енергії здійснюється відповідно до особливого порядку проведення розрахунків, а порушення строків оплати за газ відбувається не з вини відповідача.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання" (2633-15) (ст. 2 Закону)

Статтею 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Положеннями ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлено загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року №1729 (v1729227-10) "Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК "Київенерго" з 01.01.2011 року затверджено тарифи на теплову енергію, яку виробляє та постачає Київенерго. Тарифи на теплову енергію, затверджені НКРЕ на рівні, нижчому від економічно обґрунтованого.

За статтею 20 ЗУ "Про теплопостачання" збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Відповідно до ст. 34 ЗУ "Про державний бюджет України на 2011 рік" перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно листів Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 12.05.2011 року, Національної комісії регулювання електроенергетики України від 18.01.2011 та від 15.07.2011 року, відшкодування з державного бюджету різниці в тарифах на 2011 рік не проводилося.

На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (4282-17) , Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року №517 (517-2012-п) "Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 року (517-2012-п) між учасниками розрахунків, та між ПАТ "Київенерго" і ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" укладено договір №15/517-ГУ від 27.06.2012 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року №517 (517-2012-п) (а.с. 132-135, т. 2).

Вказаним договором визначено порядок погашення заборгованості публічного акціонерного товариства "Київенерго" перед позивачем за спожитий газ за договором №06/11-8ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу від 12.01.2011 року за 2011 рік на суму 150 053 782,58 грн., яка виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування.

З метою виконання умов договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (п. 11.2 договору №15/517-ГУ від 27.06.2012 року).

Як зазначалось вище, публічним акціонерним товариством "Київенерго" сплачено суму основної заборгованості за договором №06/11-8ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу від 12.01.2011 року у повному обсязі, про що свідчать платіжне доручення №8754 від 31.07.2012 року та виписка з рахунку ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві від 31.07.2012 року (а.с. 130-131, 136, т. 2).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України вина є підставою відповідальності за порушення зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

При цьому судова колегія зазначає, що підставою для перерахування коштів є укладений договір та наявність бюджетного фінансування, тобто бюджетного фінансування цих розрахунків.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що заборгованість за договором виникла як різниця у тарифах на теплову енергію, що постачалася для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування і на сплату яких державою перераховуються субвенції.

Зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, судова колегія дійшла висновку, що відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина ПАТ "Київенерго" у простроченні платежів за газ відсутня.

Таким чином, відсутній склад правопорушення, що згідно ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції.

Відповідно до ч. 3 ст. 550 ЦК України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

А тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 11 380 477,35 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зміст правовідносин між сторонами щодо здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та алгоритму проведення розрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах, а також враховуючи те, що відповідач повністю сплатив залишок заборгованості за природний газ з державних коштів, які надійшли від КМДА як компенсація різниці в тарифах на теплову енергію, тому у цьому випадку суд визнає відсутність факту користування або утримування відповідачем належних до сплати позивачу державних коштів, тобто відсутність вини та не доведеність факту прострочення з боку відповідача.

З огляду на наведене та в силу законодавчо встановлених особливостей проведення розрахунків за природний газ, колегія суддів дійшла висновку про відсутність факту користування або утримування відповідачем належних до сплати позивачу коштів та про відсутність вини боржника з прострочення сплати боргу. Отже позовні вимоги в частині стягнення 1 280 151,23 грн. інфляційних втрат та 3 464 908,00 грн. трьох процентів річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем - дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 21.03.2013 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року у справі №5011-65/1138-2012-8/566-2012 залишити без задоволення.