5015/5410/12 Про залишення позовної заяви без розгляду - 29.05.2013 Прийняття

про визнання недійсними договору купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року, додатку № 1 до договору купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року та додатку № 2 до договору купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року,

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.04.2013 року у даній справі залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ "Авіс" та ТОВ "ТД "Леопрінт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ АКБ "Львів" про визнання недійсними договору купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року, додатку № 1 до договору купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року та додатку № 2 до договору купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року; відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Авіс" про закриття (припинення) провадження у справі від 02.01.2013 року, поданого 04.01.2013 року; відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову від 16.01.2013 року, поданої 16.01.2013 року; відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ АКБ "Львів" про припинення провадження у справі від 25.01.2013 року, поданого 28.01.2013 року; відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про повідомлення про факт вчинення керівними особами ТОВ "Авіс", ТОВ "ТД "Леопрінт" та ПАТ АКБ "Львів" злочину від 17.04.2013 року, поданої 17.04.2013 року.

Ухвала суду мотивована покликанням на ст. 81 ГПК України та обґрунтована тим, що судом вживалися всі необхідні дії для витребування оригіналу спірного договору та додатків до нього, а сторонами у справі вимоги ухвал не виконано, витребуваних доказів не надано.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач-1) просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи та просить скерувати справу до місцевого господарського суду для розгляду заявлених позовних вимог по суті. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно постановлена ухвала про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки провадження у даній справі підлягало припиненню.

Скаржник зазначає, що до складу повноважень учасника (акціонера) господарського товариства при реалізації своїх корпоративних прав не відноситься право звертатися до суду з позовною вимогою про визнання недійсними правочинів, що були укладені самим господарським товариством, за винятком, коли він уповноважений на це самим товариством.

Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час і місце слухання справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі, за наявних в справі документів про їх права і обов'язки.

Відзив на адресу суду не надходив.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду введено в склад колегії з розгляду справи №5015/5410/12 замість судді Бонк Т.Б. - суддю Костів Т.С., з підстав, зазначених у розпорядженні.

Суд, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ухвалами суду від 24.12.2012 року, від 28.01.2013 року, від 04.02.2013 року, від 08.02.2013 року, від 19.03.2013 року, від 27.03.2013 року, від 03.04.2013 року та від 17.04.2013 року суд витребовував у позивача оригінали та їх належним чином завірені копії договорів купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року, додатку № 1 до договору купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року та додатку № 2 до договору купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року. Однак, позивач не надав суду оригіналів чи належним чином засвідчених копій оспорюваних ним договорів.

Як з'ясовано апеляційним судом не подав оригінал договору чи його належної копії з поважних причин, оскільки він не був стороною договору, а іншими шляхами йому не вдалося витребувати у сторін цієї спірної угоди.

Окрім цього, місцевий господарський суд витребував оспорювані позивачем договори у відповідача 1, відповідача 2, третьої особи та приватного нотаріуса ОСОБА_3 Вказані учасники судового процесу вимог суду не виконали, копій договорів суду не надали.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, господарське судочинство здійснюється в Україні на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні,- в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обовязків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ст. 43 ГПК України (1798-12) .

Місцевий господарський суд неодноразово в ухвалах витребовував в учасників процесу оригінали договорів для огляду; витребувані документи є дійсно необхідні для розгляду спору, проте місцевим судом не була дотримана остання умова, за якої суд має право залишити позов без розгляду, коли позивач не подав документи без поважних причин.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач з поважних причин не подав текст оспорюваного договору. Поважною причиною є те, що позивач не являється стороною договору, а відповідно примірника оригінального договору в нього не може бути фізично.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується, а сторонами та третьою особою не заперечувався той факт, що 10.03.2011 року відповідно до протоколу № 1 загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс" вирішено отримати кредит для придбання друкарської машини "Graficon ILMA MP 340", а для забезпечення виконання збов'язань за кредитним договором надати в заставу депозит на суму 1000000 грн. 00 коп. та майнові права на друкарську машину "ILMA MP 340", що буде придбана та встановлена.

Матеріалами справи також підтверджується факт, що 29.04.2011 року між третьою особою та відповідачем 1 було укладено Кредитний договір № 23, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати відповідачеві кредит з призначенням для придбання друкарської флексографічної машини "ILMA MP 340" згідно з договором купівлі - продажу № 1/11/2010 від 29 листопада 2010 року.

Сторонами не подано в матеріали справи тексту договору купівлі - продажу № 1/11/2010 від 29 листопада 2010 року та первинних документів до нього, що підтверджували би факт придбання товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс" друкарської машини "Graficon ILMA MP 340", однак копія додатку № 1 до Кредитного договору № 23 від 15.08.2011 року, а також зміст поясненнь всіх сторін і третьої особи дають суду підстави прийти до висновку, що такий договір був укладений і відповідач 1 придбав друкарську машину "Graficon ILMA MP 340". Позивач, відповідачі та третя особа даного факту не заперечували та у своїх письмових поясненнях його підтверджували. Місцевий суд, витребовуючи цей доказ для вирішення спору, за невиконання вимог ухвали суду, не притягнув винних до відповідальності та не вжив інших заходів для витребування необхідного письмового доказу.

Позивач у позові стверджує, що в подальшому, 12.04.2012 року відповідач 1 (товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс") на підставі Договору з додатками відчужив друкарську машину "Graficon ILMA MP 340" товариству з обмеженою відповідальністю "ТД "Леопрінт".

Факт укладення 12.04.2012 року договору щодо продажу друкарської флексографічної машини товариству з обмеженою відповідальністю "ТД "Леопрінт" відповідач 1 підтверджує змістом відзиву від 19.03.2013 року.

Окрім того, позивач надав суду фотокопію перших трьох сторінок тексту договору купівлі-продажу друкарського обладнання від 12.04.2012 року без останніх сторінок та без додатків, однак суд прийшов до висновку що дана копія договору не являється належним та допустимим доказом.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач надав суду документи, які вважав саме тими доказами, що підтверджують його вимоги.

Щодо доводів скаржника, що місцевому господарському суду слід було припинити провадження у справі, то такі доводи апеляційним судом не беруться до уваги, з огляду на те, що реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позов подано учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс", якому належить частка в статутному капіталі товариства, що становить 50% від статутного капіталу. Отже, позивач, як учасник товариства, подав позов до суду, бо вважав, що його корпоративне право порушене.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Отже, місцевий господарський суд, повинен був би розглянути спір по суті і встановити чи порушене корпоративне право позивача, а якщо ні, то повинен би відмовити у позові. Припинення провадження у справі порушувало б конституційне право позивача на судовий захист.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ "Авіс" - частковому задоволенню.

Відповідно до ч.7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

У відповідності з вимогами ст. 49 ГПК України розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом відповідних апеляційних скарг на ухвали судів першої інстанції в порядку ст. 106 ГПК України, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 49 ГПК України.