Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Борисової Ю.В.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача, не з'явився, публічне акціонерне товариство "Банк Форум"

відповідача, не з'явився, товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум"

відповідача, не з'явився, приватне підприємство "Сігма"

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Сігма" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шевчук Н.Г.) від 22 квітня 2013 року у справі № 901/1136/13-г

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" (бул. Верховної Ради, 7,Київ 1, 01001)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум" (проспект Кірова/вул. Леніна, 29/1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

приватного підприємства "Сігма" (вул. Байкова, буд. 7,Київ 1,01001; вул. 22 Партз'їзду, 6, приміщення 72, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50027 )

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 103136524,78 грн.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" (далі - ПАТ "Банк "Форум") звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум" та Приватного підприємства "Сігма" про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 103 136 524,78 грн.

З посиланням на статті 15, 16, 509, 525, 526, 543, 553, 554, 610, 611, 629, 105, 1054 Цивільного кодексу України позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачами не виконуються зобов'язання по погашенню заборгованості по кредиту, по процентах за користування кредитом, по сплаті пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту і по процентах по кредитному договору №0063/08/05-КІ від 10.06.2008 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП Сігма", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум".

Позивач вважає, що відповідачі несуть солідарну відповідальність, оскільки 10.06.2008 в забезпечення зобов'язань товариство з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум" за Кредитним договором Позивач та Приватне підприємство "Сігма" уклали між собою Договір поруки №0063-П (надалі - Договір поруки), за умовами якого Приватне підприємство "Сігма" поручився перед Позивачем за виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі.

Позивач 08.04.2013 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум", у межах суми 103136524,78 грн. та накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать Приватному підприємству "Сігма", в межах суми 103136524,78 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2013 року у справі № 901/1136/13-г накладено арешт на грошові кошти, що належать відповідачам у межах суми 103136524,78 грн.

Не погодившись з ухвалою суду, приватне підприємство "Сігма" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти приватного підприємства "Сігма". Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає частковому скасуванню. а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Враховуючи, що явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю нез'явившихся представників сторін

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в порядку статті 101, 106 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом Автономної Республіки Крим норм процесуального права, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача, на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись на момент виконання рішення.

У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії або заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Окрім того, особа яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Вищий господарський суд України у постанові пленуму №16 від 26.12.2011 (v0016600-11) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснив, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому, як зазначається в вищевказаному роз'ясненні Вищого господарського суду України, умовою застосування таких заходів є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Враховуючи, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову, тягар такого доказування покладається на особу, яка подала відповідну заяву.

Так,з вертаючись до господарського суду Автономної Республіки Крим з клопотанням про забезпечення позову, позивач в якості забезпечення позову просив накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум", у межах суми 103136524,78 грн. та накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать Приватному підприємству "Сігма", в межах суми 103136524,78 грн.

Отже, користуючись наданим статтею 66 Господарського процесуального кодексу України правом, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідним

накласти арешт на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум" у межах суми 103136524,78грн та накласти арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству "Сігма у межах суми 103136524,78грн, в іншій частині заяву залишив без задоволення при цьому виходив з огляду на наступне.

Предметом позову у вказаній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 103 136 524,78 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання.

Під час звернення до господарського суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 103 136 524,78 грн стало відомо, що відповідачами не виконуються зобов'язання по погашенню заборгованості по кредиту, по процентах за користування кредитом, по сплаті пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту і по процентах по кредитному договору №0063/08/05-КІ від 10.06.2008 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП Сігма", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум".

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом стосовно того, що неприйняття заходів по забезпеченню позову може ускладнити виконання рішення або зробити його виконання неможливим у випадку задоволення позову, оскільки сума позову є значною, та грошових коштів у відповідача на час виконання рішення у разі задоволення позову може не бути, а також майна, у зв'язку з тим, що відсутні перешкоди у його відчуженні.

Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України арешт може бути накладений або на кошти, або на майно.

Також, позивач просив господарський суд першої інстанції накласти арешт на майно, що належать відповідачам.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, у даному випадку виявлення майна відповідача та його арешт щодо суми позову покладається на орган Державної виконавчої служби.

Також слід зазначити, що заходи, які застосовуються судом, повинні бути адекватними заявленим вимогам. Хоча поняття адекватності є оціночним, як орієнтир такої адекватності є вимоги, викладені в позовній заяві. Необхідно брати до уваги зміст і розмір позовних вимог.

Деякі рекомендації з цього питання містяться в пункті 7 роз'яснення Вищого господарського суду України у постанові пленуму №16 від 26.12.2011 (v0016600-11) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову". У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна. Арешт на майно фізичної особи - підприємця може бути накладено на загальних підставах за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернуто стягнення.

Отже, колегія судів дійшла висновку, що не виконання заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Апеляційну скаргу Приватно підприємству "Сігма" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2013 року у справі №901/1136/13 залишити без змін.

Розсилка:

1. публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" (бул. Верховної Ради, 7,Київ 1, 01001)

2. товариство з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум" (проспект Кірова/вул. Леніна, 29/1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

3. приватне підприємство "Сігма" (вул. Байкова, буд. 7,Київ 1,01001; вул. 22 Партз'їзду, 6, приміщення 72, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50027 )