5006/2/9пд/2012 Про визнання недійсним кредитного договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії - 21.05.2013 Прийняття

Головуючий: Дучал Н.М. Судді: Склярук О.І. Ушенко Л.В.При секретарі Сабада Г.О. За участю представників сторін: від позивача - не з'явився від відповідача - не з'явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ-АГРО", с.Новоолексіївка Красноармійського району Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2013р. у справі № 5006/2/9пд/2012 (Головуючий суддя Уханьова О.О., судді: Бокова Ю.В., Осадча А.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ-АГРО", с.Новоолексіївка Красноармійського району Донецької областідо Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області", м. Донецьк про визнання недійсним кредитного договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії №01-09 від 30.01.2009р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ-АГРО", с.Новоолексіївка Красноармійського району Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області", м. Донецьк про визнання недійсним кредитного договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії №01-09 від 30.01.2009р., укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ-АГРО".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на непогодження в кредитному договорі строку дії договору, відсутність у кредитному договорі умови відповідальності банку щодо видачі кредиту, що суперечить вимогам ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 345 Господарського кодексу України, та є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.05.2012р. провадження у справі №5006/2/9пд/2012 зупинялось та ухвалою від 05.02.2013р. було поновлено.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2013р. у справі №5006/2/9пд/2012 відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ-АГРО", с.Новоолексіївка Красноармійського району Донецької області про визнання недійсним кредитного договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії №01-09 від 30.01.2009р. в повному обсязі.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що невизначення в кредитному договорі відповідальності банку щодо видачі кредитних коштів відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України не є підставою для визнання такої угоди недійсною; можливістю визначення у договорі, що він діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ-АГРО", с.Новоолексіївка Красноармійського району Донецької області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області у справі №5006/2/9пд/2012 від 20.02.2013р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "АМАРАНТ-АГРО" в повному обсязі.

Скаржник вважає рішення господарського суду необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і чинному законодавству України. Зазначає, що оспорюваний кредитний договір №01-09 від 30.01.2009р. суперечить вимогам закону, грубо порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідач проти апеляційних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності до норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що оспорюваний договір містить всі істотні умови кредитного договору, передбачені ст. 1054 Цивільного кодексу України та ст. 345 Господарського кодексу України. Просить відмовити ТОВ "АМАРАНТ-АГРО" в задоволенні вимог апеляційної скарги в повному обсязі.

За клопотаннями позивача ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. у справі №5006/2/9пд/2012 відкладено розгляд апеляційної скарги на 21.05.2013р. з продовженням строку розгляду апеляційної скарги на 15-ть днів.

Представник ТОВ "АМАРАНТ-АГРО" в судове засідання 21.05.2013р. не з'явився, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні через зайнятість в іншому судовому процесі.

Судом апеляційної інстанції не задоволено означене клопотання.

До клопотання про відкладення розгляду справи представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження неможливості прийняти участь у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації, адвокати.

Звертаючись з апеляційною скаргою, заявник не був позбавлений можливості вирішити питання щодо участі іншого представника, згідно ст. 28 ГПК України, в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Ухвалами суду сторони не зобов'язувалися забезпечити участь представників в судовому засіданні, крім того сторін було попереджено, що у разі нез'явлення їх представників у судове засідання, апеляційну скаргу буде розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Позиція ТОВ "АМАРАНТ-АГРО" є викладеною в апеляційній скарзі, отже, зазначені документи в сукупності з матеріалами судової справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2013р., тому згідно зі ст. ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами.

Відповідач в судове засідання 21.05.2013р. не прибув; позиція Банка стосовно доводів апеляційної скарги викладена представником в судовому засіданні 23.04.2013р. та у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено.

30 січня 2009р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (Банк, правонаступником якого є відповідач) в особі керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м.Красноармійськ Донецької області" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ-АГРО" (позичальник, позивач) був укладений Кредитний договір про відкриття відновлюваної кредитної лінії №01-09.

Відповідно до п. 2.1. договору Банк зобов'язується надати позичальнику кредит, за умови та в межах погашення діючої кредитної лінії в сумі 13898212,38грн., шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 13900000,00 грн. (ліміт кредитної лінії) на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти та комісійну винагороду, встановлені цим договором.

Пунктом 2.3. договору визначено, що кредит надається з наступним цільовим призначенням: на придбання майнового комплексу, закупівлю паливно-мастильних матеріалів, кормів, ветеринарних препаратів, запасних частин, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, насіння, енергоносіїв, сировини, товарів, обладнання, виплату заробітної плати та прирівняних до неї платежів, надані послуги та інші поточні потреби.

Кредит надається Банком Позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, визначених п. 2.1., п.2.2. цього договору, розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку у гривні або шляхом перерахування з позичкового на поточний рахунок на виплати, пов'язані з оплатою праці, відкриті Банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м.Красноармійськ Донецької області", на рахунки контрагентів Позичальника відповідно до цільового призначення. За надання кредиту в формі кредитної лінії Позичальник одноразово сплачує Банку комісійну винагороду в розмірі 13900,00 грн. у термін не пізніше 20 лютого 2009р. (п.3.1. договору).

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 20.01.2010р. У разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитної лінією є п'ятий робочий день з дня, в якому сталось таке перевищення. У разі несвоєчасної сплати плати за кредит відповідно до п.п.3.2, 3.3 цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів, за кредитною лінією є десятий календарний день від дня нарахування плати за кредит, яка не сплачена у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту (п. 2.2. кредитного договору).

Згідно з п. 3.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи зі встановленої Банком процентної ставки в розмірі 23% річних за кредитом, наданим в гривні.

За управління кредитом у формі кредитної лінії Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду, виходячи з встановленої Банком процентної ставки у розмірі 0,5% річних від ліміту кредитної лінії (п. 3.3. кредитного договору).

Права та обов'язки сторін визначені розділом 4 кредитного договору.

Банк зобов'язався, зокрема (п.4.1.1), з урахуванням умов, встановлених положеннями цього договору, видавати кредит на суму не більше, 1390000,00 грн. у безготівковому порядку шляхом оплати розрахункових документів Позичальника, виключно з дати набрання чинності договорів, вказаних в п. п. 1-3 пункту 3.8.даного договору, що є забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

Банк має право, зокрема, перевіряти відповідність використання кредиту його цільовому призначенню (п.4.3.1.); вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у випадках, визначених у п. 4.3.4. кредитного договору.

За умовами кредитного договору позичальник зобов'язався, зокрема, надавати у Банк платіжні документи для отримання кредиту та використати кредит за цільовим призначенням і у встановлений згідно п.2.2. цього договору строк остаточно повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості з поточних рахунків, вказаних у п.3.1. цього договору (та/або з будь-яких інших поточних рахунків Позичальника, відкритих у будь-яких установах банків) та/або у будь-який інший незаборонений чинним законодавством спосіб на позичковий рахунок, вказаний у п.3.1. цього договору (п.4.2.1.); своєчасно сплачувати плату за кредит, проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми, передбаченої цим договором неустойки (п.4.2.2.) тощо.

Позичальник має право користуватися кредитними коштами згідно умов цього договору в межах загального розміру кредитної лінії (п. 4.4.2. кредитного договору).

Розділом 5 кредитного договору обумовлено відповідальність сторін, а саме:

за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною ( п. 5.1.);

позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов'язання по поверненню Банку сум кредиту та/або процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу (п.5.2.);

за несвоєчасну сплату сум кредиту та та/або процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно (п.5.3.);

за використання кредитних коштів не за цільовим призначенням Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 25 відсотків від суми кредиту, використаного не за цільовим призначенням (п.5.4.);

за кожен випадок невиконання прийнятих на себе зобов'язань, передбачених п.п. 4.2.3.-4.2.5., 6.7. цього договору Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 1 відсоток від ліміту кредитної лінії. Сплата штрафу не звільняє позичальника від належного виконання зобов'язань за цим договором.

Згідно з п. 6.1., 6.5. кредитного договору цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного повернення Позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Виходячи зі змісту положень ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного Кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За своєю правовою природою Кредитний договір про відкриття відновлюваної кредитної лінії №01-09 від 30.01.2009р. є кредитним договором, згідно якому, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Зміст договору, за приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч.1ст. 181 ГК України і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

В матеріалах справи відсутні докази, що кредитний договір узгоджувався сторонами шляхом підписання протоколу суперечностей; та/або що після укладення кредитного договору позивач звертався до банку з пропонуванням внесення змін до кредитного договору стосовно доповнення будь-яких непогоджених сторонами умов.

Враховуючи положення ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, позивач не був також позбавлений права відмовитися від підписання кредитного договору та отримання кредиту.

При вирішенні спору суд першої інстанції, встановивши факти досягнення згоди між сторонами Кредитного договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії №01-09 від 30.01.2009р. щодо всіх його істотних умов, виконання договору, дійшов обґрунтованого висновку про відповідність спірного договору вимогам закону.

Посилання заявника апеляційної скарги як на підставу недійсності оспорюваного договору на ту обставину, що сторонами не визначено в договорі відповідальність Банку, як кредитора, щодо видачі кредитних коштів, не можна вважати обґрунтованими, оскільки зазначене відповідно до вимог ст. ст. 215, 203 ЦК України не є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у Постанові від 05.02.2008 року у справі № 22/268.

Наразі, відповідальність сторін, в тому числі й кредитора, обумовлена в розділі 5 Кредитного договору "Відповідальність сторін", яким передбачено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.

Безпідставними є і доводи ТОВ "АМАРАНТ-АГРО" про не визначення в кредитному договорі строку дії договору.

Строком договору, за частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

З огляду на викладене, визначення у п. 6.5. кредитного договору строку його дії моментом повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати в повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, не суперечить приписам чинного законодавства. Окрім того, пунктом 2.2. кредитного договору встановлений строк остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 20 січня 2010р.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову позивачеві у задоволенні позовних вимог.

З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2013р. у справі №5006/2/9пд/2012 суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ-АГРО", с.Новоолексіївка Красноармійського району Донецької області.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ-АГРО", с.Новоолексіївка Красноармійського району Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2013р. у справі №5006/2/9пд/2012 залишити без задоволення.