911/175/13-г Про стягнення заборгованості за поставлені нафтопродукти - 20.05.2013 Прийняття

На розгляд господарського суду Київської області були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітеко" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" (надалі - відповідач) про стягнення 208801,21 грн. заборгованості, з яких: 206661,00 грн. основного боргу, 1783,51 грн. пені та 356,70 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.03.2013 у справі №911/175/13-г позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 206661,00 грн. боргу, 1778, 64 грн. пені та 356,70 грн. 3 % річних.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 01.03.2013 у справі №911/175/13-г та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача 20283,91 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що на його думку місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Відповідач стверджує, що позивач не виконав належним чином умов договору, оскільки не надав передбачених договором документів на поставлені нафтопродукти. За твердженням апелянта, товарно-транспортна накладна, на яку посилається позивач, як на підтвердження належного виконання договору, є лише документом, який підтверджує перевезення вантажу, та не являється підтвердженням факту поставки товару. Крім того, скаржник стверджує, що позивачем було поставлено неякісне пальне, внаслідок чого відповідач поніс додаткові витрати у розмірі 20283,91 грн., пов'язані із ремонтом транспортних засобів та спецтехніки, яка заправлялася вказаним пальним. Саме на вказану суму відповідач просить відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про продовження терміну розгляду справи та про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю забезпечити явку свого повноважного представника у судове засідання, у зв'язку із перебуванням останнього на лікарняному.

Зазначені клопотання задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Колегія суддів вважає, що неможливість представника відповідача бути присутнім у судовому процесі не є поважною причиною для відкладення справи на більш тривалий термін, так як відповідач є юридичною особою, має керівний орган та знаходиться в трудових відносинах з іншими особами, які можуть представляти його інтереси (директор, тощо). Також, колегія суддів зазначає, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду даної апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

12.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фітеко", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг", як покупцем, укладено договір поставки нафтопродуктів №97/12-12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати в узгоджені терміни, а покупець - прийняти товар і оплатити нафтопродукти на умовах договору.

Відповідно до п. 2.5 договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по якості - згідно технічних умов та інших нормативно-технічним актам (паспорт, сертифікат відповідності заводу-виробника) і за кількістю - згідно залізничних транспортних накладних чи видаткових документів (накладна, акт прийому-передачі) на товар, відповідно з обраним базисом поставки товару.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №97/12-12 від 12.12.2012 позивач поставив відповідачу дизельне паливо у кількості 22710 літрів на загальну суму 206661,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №2512/469-ДТ від 25.12.2012 та довіреністю №1423 від 25.12.2012 року, яка була видана Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" на отримання від ТОВ "Фітеко" цінностей за рахунком-фактурою №1142 від 24.12.2012 року.

Факт отримання відповідачем спірного товару не заперечувався представником відповідача в ході розгляду справи судом першої інстанції, що підтверджується змістом протоколу судового засідання 01.03.2013 року. Матеріали справи не містять зауважень сторін на вказаний протокол.

Згідно із п. 3.2. договору, ціна товару і вартість окремої партії товару визначається постачальником у відповідних додаткових угодах і/або рахунках-фактурах на кожну партію згідно заявки покупця. Ціна товару при постачанні залізницею включає в себе також плату за перевезення товару залізничним транспортом. Покупець здійснює 100 % передоплату вартості партії товару, якщо інше не встановлено у відповідній додатковій угоді. Оплата здійснюється протягом одного банківського дня на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з зазначенням в платіжному документі призначення платежу, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ, найменування Товару, номер і дату договору або номер і дату виписки рахунку-фактури.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для оплати відповідачу виставлено рахунок-фактуру №1142 від 24.12.2012 на загальну суму 206661,00 грн. із терміном оплати - один день, який відповідачем оплачений не був.

Таким чином, відповідач свій обов'язок, передбачений пунктом 3.2. договору, з оплати отриманого згідно договору товару, не виконав, суму боргу у розмірі 206661,00 грн. не сплатив, що, зокрема, підтверджується довідкою ПУАТ "ФІДОБАНК" № 15-3-1/035 від 26.02.2013 року.

За таких обставин борг відповідача перед позивачем за поставлений товар на момент прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі складав 206661,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи ту обставину, що заборгованість відповідача у розмірі 206661,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів погашення заборгованості відповідачем суду надано не було, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 206661,00 грн. за поставлений позивачем товар.

Доводи апеляційної скарги стосовно неналежного виконання позивачем зобов'язання щодо надання відповідачу належним чином оформлених документів на поставлені нафтопродукти не приймаються судом, оскільки у відповідності до п. 2.1. договору постачання товару підтверджується накладними, документами на товар (видатковими накладними та/або актами прийому-передачі, товарно-транспортними накладними). Крім того, представник відповідача у ході розгляду справи судом першої інстанції визнав факт отримання від позивача товару, що також підтверджується змістом претензії про невідповідність якості палива та відшкодування понесених збитків № 16/01-12 від 09.01.2013 року, копія якої міститься у матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним факт поставки відповідачеві дизельного палива у кількості 22710 літрів на загальну суму 206661,00 грн., згідно товарно-транспортною накладною №2512/469-ДТ від 25.12.2012 року.

Судом апеляційної інстанції також не беруться до уваги доводи апелянта про те, що позивачем було поставлено неякісне пальне, внаслідок чого відповідач поніс додаткові витрати у розмірі 20283,91 грн., пов'язані із ремонтом транспортних засобів та спецтехніки, яка заправлялася вказаним пальним.

Так, матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт завдання відповідачеві збитків на суму 20283,91 грн., а також доказів того, що понесені за твердженням відповідача додаткові витрати, пов'язані саме із поставкою позивачем неякісного дизельного палива.

Крім того, відшкодування відповідачеві збитків не є предметом спору у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів № 97/12-12 від 12.12.2012, позивачем за період з 26.12.2012р. по 15.01.2013р. нарахована пеня в розмірі 1783,51 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.1 договору, у разі часткової та/або несвоєчасної оплати товару (не оплати) покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період часткової та/або несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочки, від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 1778,64 грн., згідно розрахунку місцевого господарського суду, який перевірений судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 356,70 грн. 3 % річних, згідно розрахунку позивача, який колегія суддів вважає обґрунтованим.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 01.03.2013 у справі №911/175/13-г має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 01.03.2013 у справі №911/175/13-г залишити без змін.