5011-26/17624-2012 Про стягнення заборгованості з вартості поставлених медикаментів - 16.05.2013 Прийняття

В судовому засіданні 16.05.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В грудні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лювар" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 240 350, 37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" своїх зобов'язань за договором про медикаментозне забезпечення № 81/0/14-11 від 11.10.2011р., а саме щодо своєчасної та повної оплати послуг з забезпечення медикаментами та медичними матеріалами, а тому просив суд стягнути з відповідача 218 253, 30 грн. основної заборгованості, 2 240, 00 грн. 3% річних, 2 683, 00 пені та 17 174, 07 грн. збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2013р. по справі № 5011-26/17624-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювар" 218 253, 30 грн. основного боргу, 2 240, 00 грн. 3% річних та 2683, 00 грн. пені, 4 463, 03 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2013р. для розгляду справи № 5011-26/17624-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Мальченко А.О., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 04.04.2013р.

21.03.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з додатками вих. № 14 від 20.03.2013р. (вх. № 09-11/5156), в якому останній заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, та просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р., у зв'язку перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Мальченко А.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. у відповідності до статті 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 16.05.2013р.

17.04.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли пояснення до відзиву на апеляційну скаргу з додатками вих. № 84 від 16.04.2013р. (вх. № 09-11/6742).

16.05.2013р., до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі з додатками б/н та дати (вх. № 09-11/7920).

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2013р. залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лювар" (позивач, виконавець за договором) та Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова", яке в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова", (відповідач, замовник за договором) укладено договір про медикаментозне забезпечення № 81/0/14-11, п. 1.1. якого передбачено, що даним договором регулюються відносини сторін по наданню виконавцем замовнику наступних послуг: - виконавець забезпечує медикаментами та медичними матеріалами (надалі - медикаменти) застрахованих осіб (надалі - клієнтів), відповідно до додатку № 1 до даного договору; - замовник зобов'язується оплатити вартість медикаментів, наданих виконавцем клієнтам.

Відповідно до п. 2.3.1. договору замовник зобов'язаний вчасно сплачувати вартість медикаментів, що були видані виконавцем клієнтам, відповідно до розділу 4 даного договору.

Згідно п. 2.4.2 укладеного договору замовник має право відмовити в оплаті або затримати оплату вартості медикаментів, наданих клієнтам за звітний період, у разі, якщо виконавцем не було в повному обсязі надано належним чином оформлених документів на оплату, які зазначені в п. 5.1 даного договору.

Вартість обумовлених видів медикаментів та медичних матеріалів визначається на підставі рахунків виконавця на оплату фактично наданих медичних послуг за звітний місяць, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 4.1. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником на підставі наступних документів:

- рахунку виконавця на оплату фактично наданих медичних послуг;

- акту наданих послуг (додаток № 4 до договору);

- копії заяви на видачу медикаментів замовника, яка направлена по факсу.

Документація, зазначена в п. 5.1 даного договору надається виконавцем замовнику не пізніше 05 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору оплата замовником рахунку здійснюється протягом 14 робочих днів з моменту одержання від виконавця рахунку та іншої належним чином оформленої документації, зазначеної в п. 5.1. даного договору.

Згідно п. 7.2. договору у випадку порушення замовником строків оплати, передбачених п. 5.3. даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0, 01 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент такого прострочення.

Даний договір, згідно п. 10.1., набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не висловила бажання щодо його розірвання чи зміни, шляхом направлення рекомендованого листа, він вважається пролонгованим на такий же термін та на таких самих умовах. Кількість пролонгацій необмежена.

Жодних доказів дострокового розірвання договору чи визнання його недійсним, сторонами суду не надано.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до умов договору про медикаментозне забезпечення № 81/0/14-11 від 11.10.2011р. у відповідача настав обов'язок щодо оплати наданих позивачем послуг з забезпечення медикаментами та медичними матеріалами згідно рахунків-фактур, виставлених позивачем, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором та штрафних санкцій за прострочення виконання ним своїх зобов'язань є правомірними.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

З наявних в матеріалах справи копій рахунків-фактур, а саме:

№ 48 від 23.02.2012р. на суму 3 194, 76 грн.;

№ 49 від 23.02.2012р. на суму 2 935, 31 грн.;

№ 104 від 16.05.2012р. на суму 7 239, 86 грн.;

№ 105 від 16.05.2012р. на суму 14 777, 99 грн.;

№ 119 від 24.05.2012р. на суму 6 222, 55 грн.;

№ 120 від 24.05.2012р. на суму 4 899, 11 грн.;

№ 121 від 25.05.2012р. на суму 4 939, 61 грн.;

№ 124 від 07.06.2012р. на суму 11 767, 22 грн.;

№ 125 від 07.06.2012р. на суму 14 656, 14 грн.;

№ 167 від 05.07.2012р. на суму 19 580, 30 грн.;

№ 172 від 06.07.2012р. на суму 5 529, 30 грн.;

№ 179 від 10.07.2012р. на суму 4 725, 65 грн.;

№ 180 від 10.07.2012р. на суму 11 375, 24 грн.;

№ 181 від 10.07.2012р. на суму 9 090, 56 грн.;

№ 182 від 11.07.2012р. на суму 11 418, 48 грн.;

№ 183 від 11.07.2012р. на суму 13 044, 94 грн.;

№ 184 від 11.07.2012р. на суму 17 359, 90 грн.;

№ 185 від 11.07.2012р. на суму 5 968, 96 грн.;

№ 187 від 11.07.2012р. на суму 11 346, 05 грн.;

№ 190 від 13.07.2012р. на суму 7 912, 93 грн.;

№ 197 від 17.07.2012р. на суму 6 835, 31 грн.;

№ 198 від 17.07.2012р. на суму 8 143, 17 грн.;

№ 199 від 17.07.2012р. на суму 10 394, 32 грн.;

№ 204 від 18.07.2012р. на суму 4 523, 06 грн.;

№ 207 від 23.07.2012р. на суму 241, 22 грн.;

№ 218 від 07.08.2012р. на суму 131,36 грн. вбачається, що позивачем виставлено відповідачеві рахунки на загальну суму 218 253, 30 грн.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач здійснює оплату виставлених рахунків протягом 14 робочих днів з моменту одержання від позивача документів, передбачених п. 5.1. договору, а саме рахунку виконавця на оплату фактично наданих медичних послуг, акту наданих послуг та копії заяви на видачу медикаментів замовника, яка направлена по факсу.

Як доказ направлення на адресу відповідача рахунків-фактур та заяв на видачу медикаментів позивачем до матеріалів справи долучено копії повідомлень про вручення поштових відправлень.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що подані ксерокопії рекомендованих повідомлень, долучених в обґрунтування позову до позовної заяви, містять відмітки про направлення певних рахунків-фактур, однак деякі копії цих повідомлень (а. с. 45, 47, 48, 56, 59, т. 1) містять дописки та виправлення олівцем та кульковою ручкою щодо номерів рахунків-фактур, і дані виправлення в подальшому завірені позивачем на копіях рекомендованих повідомлень, долучених до відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів зазначає, що вказані рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а. с. 44-59, т. 1) не можуть бути належними доказами на підтвердження факту направлення позивачем відповідачеві повного пакету документів, передбаченого п. 5.1. договору, оскільки не містять інформації щодо надіслання на адресу відповідача актів наданих послуг, що виключає можливість встановити, чи були направлені позивачем відповідачу всі визначені договором документи, обов'язок позивача по направленню яких передує обов'язку відповідача оплатити рахунки, виставлені позивачем.

При цьому, в тексті позовної заяви позивачем підтверджено надіслання на адресу відповідача лише рахунків-фактур та доданих до них заяв на відпуск медикаментів.

Отже, доказів надсилання повного пакету документів, визначеного п. 5.1. договору, для здійснення відповідачем оплати у відповідності до п. 5.3. договору протягом 14 робочих днів з моменту отримання від позивача усієї документації, зазначеної в п. 5.1. договору, позивачем суду не надано.

Щодо посилань позивача на лист Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" б/д б/н (а. с. 180, т. 1) як на доказ визнання відповідачем факту отримання рахунків на оплату послуг та їх несплати, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежать від нього.

Оскільки даний лист не був предметом розгляду в суді першої інстанції, а позивачем не обґрунтовано неможливість його подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, колегією суддів даний лист до уваги не приймається.

Однак, якщо навіть звернути увагу на цей лист, колегія суддів констатує, що позивачем не доведено факт направлення та/або отримання відповідачем тих рахунків-фактур, які не вказані в ньому та в позовній заяві, а саме № № 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 187, 190, 197, 198, 199, 204, 207, 218, та актів виконаних робіт за спірний теріод.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту направлення на адресу відповідача всіх необхідних документів, передбачених п. 5.1. договору, як підстави виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом його права відповідачем порушені не були, оскільки обов'язок відповідача щодо оплати наданих послуг ще не настав.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спірним договором у розмірі 218 253, 30 грн. є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладені обставини, а саме те, що обов'язок щодо оплати послуг у відповідача на дату звернення позивача до суду, не настав, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення 2 240, 00 грн. 3 % річних, 2 683, 00 грн. пені, оскільки зазначені позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати послуг, що в даному випадку не доведено.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 17 174, 07 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки останні позивачем належними та допустимими доказами не доведені.

Згідно ст. ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга, з підстав викладених в ній, підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2013р. прийняте з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, підлягає частковому скасуванню в частині стягнення заборгованості, 3% річних та пені, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 03 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

Відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із повним задоволенням апеляційної скарги відповідача, судові витрати за апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2013р. у справі № 5011-26/17624-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2013р. у справі № 5011-26/17624-2012 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. У задоволенні позову відмовити повністю."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювар" ( 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 33501314) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскововї, буд. 11; ідентифікаційний код 31241449) 2 231, 77 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 5011-26/17624-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

6. постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.