520/13377/19 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким до платника податків застосовано штраф за затримку сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за відповідний період - 24.11.2020 Прийняття

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Харківобленерго" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у складі суддів Калиновського В. А., Сіренко О. І., Кононенко З. О.

Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2019 року №0002945008, яким до Товариства застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 276486,56 грн за затримку сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за період з 26 червня 2019 року по 31 липня 2019 року (зведені в додатку №1), з мотивів безпідставності його прийняття.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 6 квітня 2020 року позов задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2019 року №0002945008.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанцій дослідив акт перевірки, а також таблицю, яка є додатком до акта перевірки, в яких зазначені платежі за податковими деклараціями з податку на прибуток за 2017 рік, за податковим повідомленням-рішенням та за податковою декларацією за 1 квартал 2018 року, за рішенням Харківського окружного адміністративного суду про розстрочення/відстрочення податкового боргу від 20 жовтня 2016 року по справі № 820/1291/16, які були несвоєчасно сплачені Товариством до бюджету за самостійно узгоджені податкові зобов`язання з податку на прибуток. Суд першої інстанції зазначив, що обставини викладені в цих документах не відповідають дійсності, оскільки зазначені в акті перевірки несвоєчасно сплачені розстрочені платежі своєчасно сплачені Товариством у рахунок погашення розстроченого податку на прибуток на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року по справі № 820/1291/16 згідно платіжного доручення від 31 жовтня 2018 року №32550, копія якого міститься в матеріалах справи.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення пункту 87.9. статті 87 ПК України, суд першої інстанції звернув увагу на те, що розстрочений за ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року по справі № 820/1291/16 податковий борг виник ще до 31 серпня 2016 року, а тому сплачені позивачем суми повинні бути зараховані в першу чергу згідно з положеннями наведеної норми.

Суд першої інстанції встановив, що зазначені в акті перевірки № 411/28-10-50-08-12/00131954 від 13 червня 2019 року оплати своєчасно сплачені Товариством як авансові внески під час виплати дивідендів, у платіжному дорученні №20218 від 26 червня 2019 року вказано код платежу 125 - авансовий внесок по податку на прибуток при виплаті дивідендів. Цей суд переконаний, що сплачена Товариством сума не могла бути спрямована податковим органом на погашення податкового боргу, оскільки вона є окремим від звичайного податку на прибуток платежем.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС задоволено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року по справі №520/13377/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, аналізуючи пункт 87.9. статті 87, пункт 131.2. статті 131, пункт 100.1. статті 100, положення Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 (z0751-16) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 (z0751-16) ), дійшов висновку про те, що при розстроченні сплати податкових зобов`язань (податкового боргу) відбувається зміна термінів сплати відповідних сум і, як наслідок, встановленим строком сплати сум зобов`язань є саме строк, визначений рішенням про розстрочення, а тому контролюючий орган направив кошти сплачені позивачем на погашення зобов`язань згідно із черговістю настання строків сплати узгоджених грошових зобов`язань платника податків.

26 жовтня 2020 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Товариства.

2 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі № 520/13377/19 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано справу з Харківського окружного адміністративного суду.

10 листопада 2020 року справа № 520/13377/19 надійшла до Верховного Суду.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 520/13377/19 є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

Зокрема позивач вважає, що у даній справі належить вирішити такі питання:

- чи застосовуються положення пункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України до випадку погашення податкового боргу, який фактично виник календарно раніше, та сплата якого була розстрочена (відстрочена) на підставі рішення суду, втім граничний строк оплати якого в конкретному періоді відображається в інтегрованій картці платника податків календарно пізніше строку оплати узгодженого грошовою зобов`язання та/або податкового боргу такого періоду, що виник календарно пізніше розстроченого податкового боргу?

- чи має контролюючий орган повноваження перерозподіляти платежі, які надходять від платника податків в умовах сплати ним податкового боргу відповідно до рішення суду про розстрочення чи відстрочення його виконання, на погашення узгодженого грошового зобов`язання та/або податкового боргу іншого податкового періоду, який виник календарно пізніше розстроченого податкового боргу, втім строк сплати якого в інтегрованій картці платника податків відображається раніше, ніж граничний строк оплати розстроченого податкового боргу, що фактично виник раніше?

- чи має контролюючий орган повноваження застосовувати передбачені статтею 126 Податкового кодексу України штрафні санкції за невиконання чи несвоєчасне виконання платником податку рішення суду, яким було розстрочено сплату стягнутого рішенням суду податкового боргу?

За позицією скаржника контролюючий орган взагалі не має повноважень застосовувати штрафні санкції за невиконання чи несвоєчасне виконання рішення суду, яким платнику податків розстрочено сплату стягнутого податкового боргу.

Посилаючись на положення статті 129, частини першої статті 14 КАС України, частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо обов`язковості судового рішення, позивач доводить, що зарахування сплачених платником податків згідно до рішення суду сум розстроченого податкового боргу повинно здійснюватися контролюючим органом відповідно до графіка погашення розстрочених (відстрочених) на підставі рішень суду сум та цільового призначення платежу, вказаного у платіжних дорученнях.

Товариство просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2020 року залишити в силі.

13 листопада 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив податкового органу на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до КАС України (2747-15) , які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року по справі №820/1291/16 адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про стягнення податкового боргу задоволено в повному обсязі, стягнуто з Акціонерної компанії "Харківобленерго" з рахунків, відкритих у банківських установах на час стягнення коштів, податковий борг у розмірі 46372711,37 грн, який складається з податку на додану вартість в розмірі 34560842,16 грн та податку на прибуток у розмірі 11 811 869,21 грн.

Встановлено порядок виконання рішення шляхом: стягнення податку на додану вартість з усіх з рахунків, відкритих у банківських установах на час стягнення коштів, а також з р/р НОМЕР_1, відкритого у Казначействі України (ел. адм. подат.), МФО 899998 у розмірі 34560842,16 грн на користь Держаного бюджету України (р/р 375190000230028, відкритий у Казначействі України (ел.адм. подат.), МФО 899998); стягнення податку на прибуток з усіх з рахунків, відкритих у банківських установах на час стягнення коштів у розмірі 11811869,21 грн на користь Держаного бюджету України (на р/р 37519000230028, код платежу - 110020100, одержувач - УДКС України у Харківській області, код ЄДРПОУ 37999649, банк одержувача - УДКС України у Харківській області, МФО 851011).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року по справі №820/1291/16 розстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/1291/16 щодо стягнення податкового боргу у сумі 46372711,37 грн (34 560 842,16 грн з податку на додану вартість та 11 811 869,21 грн з податку на прибуток підприємств) строком на 27 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року, зі сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами у розмірі 1717507,83 грн (1280031,19 грн з податку на додану вартість та 437 476,64 грн з податку на прибуток підприємств), останній платіж у розмірі 1 717 507,79 грн (1280031,22 грн з податку на додану вартість та 437 476,57 грн з податку на прибуток підприємств), у період з 01 жовтня 2016 року по 31 грудня 2018 року.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України податковим органом проведено камеральну перевірку Товариства з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток за період з 26 червня 2019 року по 31 липня 2019 року, за результатом якої складений акт від 14 серпня 2019 року № 574/28-10-50-08-12/00131954 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовано затримку сплати Товариством узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за період з 26 червня 2019 року по 31 липня 2019 року (зведені дані в додатку № 1), чим порушено пункт 57.1 статті 57 ПК України, зокрема, по податковій декларації № 9159068739 за 1 півріччя 2018 року від 09 серпня 2018 року, по рішенню суду про розстрочення/відстрочення податкового боргу від 28 жовтня 2016 року № 820/1291/16.

Так, по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2018 року від 09 серпня 2018 року №9159068739 у сумі 1 155 025,56 грн - граничний термін сплати 19 серпня 2018 року, фактично сплачено 31 липня 2019 року платіжним дорученням 206447 від 31 липня 2019 року у сумі 1 155 025,56 грн (кількість днів затримки - 346).

По рішенню суду про розстрочення/відстрочення податкового боргу від 28 жовтня 2016 року № 820/1291/16 у сумі 227 407,24 грн - граничний термін сплати 27 жовтня 2018 року фактично сплачено 26 червня 2019 року платіжним дорученням № 20218 від 26 червня 2019 року у сумі 14 945,00 грн, (кількість днів затримки - 334); фактично сплачено 04 липня 2019 року платіжним дорученням №338 від 04 липня 2019 року у сумі 2 000,00 грн (кількість днів затримки - 342); фактично сплачено 31 липня 2019 року платіжним дорученням №206447 від 31 липня 2019 року у сумі 210 462,24 грн (кількість днів затримки - 369).

Зведені дані по затримці сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток наведено в додатку №1 до акту від 14 серпня 2019 року № 574/28-10-50-08-12/00131954, розрахунку до ППР № 0002945008 від 13 вересня 2019 року та ІКП з податку на прибуток.

13 вересня 2019 року керівник податкового органу на підставі акта перевірки та статті 126 ПК України прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002945008, яким до Товариства за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств застосовано штраф в розмірі 20 % від суми грошового зобов`язання в розмірі 276 486 грн 56 коп.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 16.1.4 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 36.1-36.3 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 54.1. статті 54 ПК України сума податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, самостійно обчислена та зазначена у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічне правило закріплене у частині другій статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

ВИСНОВКИ СУДУ

На платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого податкового зобов`язання.

Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених ПК України (2755-17) в залежності від строку затримки сплати суми грошового зобов`язання.

Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Необхідно зазначити, що судове рішення, ухвалене в порядку статті 263 КАС України (в редакції, чинній на час розстрочення), не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов`язання порівняно з тими, що визначені нормами ПК України (2755-17) . Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов`язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов`язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового боргу, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань, визначених ПК України (2755-17) , і не може нівелювати правове значення останніх.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Пункт 87.9 статті 87 ПК України зобов`язує контролюючі органи зараховувати кошти, що сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Момент виникнення податкового боргу визначається наступним днем, після спливу строків для сплати платником податків узгодженого грошового/податкового зобов`язання, що випливає з визначення податкового боргу, наданого підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Отже висновок суду апеляційної інстанції щодо обов`язку контролюючого органу зараховувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю, пов`язуючи черговість не з моментом виникнення боргу, а з моментом строку виконання платником податків податкового обов`язку за рішенням суду, є таким, що не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Як установив суд першої інстанції, а також встановлено судовим рішенням у справі №820/1291/16, розстрочений ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року по справі № 820/1291/16 податковий борг виник до 31 серпня 2016 року, а тому сплачені позивачем суми повинні бути зараховані контролюючим органом в першу чергу згідно з положеннями пункту 87.1 статті 87 ПК України в погашення цього податкового боргу.

Суд також зауважує на тому, що погашення податкового боргу відповідно до рішення суду про розстрочення/відстрочення виконання постанови про стягнення боргу має здійснюватися з дотриманням податкового законодавства, зокрема, й з дотриманням порядку погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Суди попередніх інстанцій послалися в судових рішеннях на зведені дані, які складені контролюючим органом до акта перевірки, однак не дослідили платіжні доручення про сплату грошового зобов`язання, з яких лише одне є в матеріалах справи, не дослідили зворотній бік облікової картки платника податку (наявна в матеріалах справи) на предмет черговості сплати коштів Товариством та напрямок зарахування контролюючим органом сплачених платником податків сум.

Зокрема з облікової картки платника податку вбачається, що позивач здійснив сплату грошових зобов`язань платіжним дорученням від 26 червня 2019 року № 20218 у сумі 14945,00 грн (є в матеріалах справи), яку відповідач зарахував у зменшення податкового боргу за рішенням суду у справі № 820/1291/16, пізніше платіжним дорученням від 04 липня 2019 року №338 у сумі 2 000,00 грн (відсутнє в матеріалах справи), яку контролюючий орган зарахував у сплату податкового боргу за рішенням суду у справі №820/1291/16, а в подальшому платіжним дорученням №206447 від 31 липня 2019 року у сумі 1 380 000 грн (відсутнє в матеріалах справи), яку відповідач зарахував частково в сумі 210 462, 24 грн у зменшення податкового боргу за рішенням суду у справі № 820/1291/16, 14512,2 грн - у зменшення боргу по пені, 1 155 025, 56 грн - у зменшення боргу по Податковій декларації з податку на прибуток підприємств №9159068739.

Неведене свідчить про те, що відповідач зараховував сплачені Товариством кошти згідно з черговістю виникнення податкового боргу, тобто спочатку на погашення боргу, стягнутого рішенням суду у справі № 820/1291/16. Однак з встановлених судами попередніх інстанцій обставин не вбачається чи повністю погашений Товариством податковий борг за рішенням суду у справі № 820/1291/16, що давало б можливість контролюючому органу здійснити зарахування решти сплачених платіжним дорученням №206447 від 31 липня 2019 року сум у зменшення боргу по Податковій декларації з податку на прибуток підприємств №9159068739 та у зменшення боргу по пені.

Суд також звертає увагу на те, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 ПК України, тобто штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів.

Необхідно зазначити, що перебіг строку в 1095 днів, визначеного статтею 102 ПК України, починається з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Аналогічні висновки Верховного Суду висловлені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 5 липня 2019 року у справі №820/11541/13-а.

Суди попередніх інстанцій не встановлювали та не досліджували обставини щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до Товариства в межах строку 1095 днів.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений частиною четвертою статті 9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що висновки судів про задоволення позовних вимог не ґрунтуються на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Суд дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції порушили принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.