5016/2861/2012(9/88) Про стягнення заборгованості з оплати робіт, виконаних за договором будівельного субпідряду - 07.05.2013 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ЗАНГАС-НГС" 5 022 491,55 грн. заборгованості за договором будівельного субпідряду №11/05-10 від 21.05.2010 року, з яких заборгованість за виконані роботи - 4 683 932,11 грн., 35597,88 грн. інфляційних втрат, 238 581,56 грн. три відсотки річних, та судові витрати у розмірі 64 380 грн. (з урахуванням уточнень до позовної заяви від 20.12.2012 року, від 22.01.2013 року)

Представник відповідача звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про відстрочку виконання рішення суду, в якому визнав свою заборгованість, однак зазначав, що примусове виконання рішення суду може блокувати роботу підприємства, у зв'язку з чим просив відмовити позивачу в стягненні заявленої суми 4 683 932,11 грн. боргу, інфляційних витрат та 3% річних, а також відстрочити виконання рішення суду до 01.05.2013 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.07.2012 р. (суддя Бездоля Д.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Зангас-НГС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія" 4683932 грн. 11 коп. основного боргу, 238581 грн. 56 коп. 3% річних, 35597 грн. 88 коп. інфляційних нарахувань та 64380 грн. 00 коп. судового збору. Відстрочено виконання рішення суду до 01.04.2013р.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 4683932,11 грн. основного боргу є таким, що ґрунтується на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства України, а отже підлягає задоволенню судом. Суд першої інстанції відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру вказаних нарахувань, оскільки ст. 83 ГПК України господарському суду надано право зменшувати розмір лише неустойки (штрафу, пені).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "ЗАНГАС-НГС" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати та постановити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 4 449 735,51 грн. основного боргу за виключенням 5% гарантійних утримань в сумі 234 196,60 грн., в стягненні 3% річних та в стягненні інфляційних витрат відмовити, та відстрочити виконання рішення до 01.05.2013 року.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, та вказував на те, що суд невірно застосував п.3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, оскільки дану норму можливо застосувати після акту готовності об'єкта до експлуатації. Окрім того, апелянт зазначає, що не визначено категорію складності будівельних робіт.

Також апелянт зазначає, що позивач не має права вимагати стягнення 5% гарантійних утримань за умовами п.4.4 договору, оскільки акт кінцевого прийняття не підписано. Аналогічні норми передбачено і в п.п.7.1 та 7.2 договору, які також передбачають наявність акту здачі/прийому робіт на гарантійний період, який складає 1 рік з дня прийому робіт за актом Державної приймальної комісії. Вказані документи до цього часу не підписані, оскільки на даний час через неякісні матеріали заводу-виробника не можливо без відповідних проведених робіт щодо їх заміни виконати такі роботи. Тобто, апелянт зазначає, що не має можливості підписати акт Державної приймальної комісії і, як наслідок, акт здачі/прийому робіт з об'єктивно-поважних причин.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Оскільки до канцелярії суду надійшло клопотання апелянта про розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника апелянта, судова колегія дійшла висновків про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника апелянта.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2010р. сторони уклали договір будівельного субпідряду № 11/05-10 (далі - договір), відповідно до п.2.1 якого позивач зобов'язався здійснити за власним керівництвом, наглядом власними та залученими силами, будівництво, згідно з проектною документацією, ділянки газопроводу "Армянськ-Джанкой" в АРК від ПК0+00 до ПК100+00, загальною протяжністю 10 км. Позивач здійснює весь комплекс будівельно-монтажних робіт, включаючи передбачені проектом попередні випробування, а також здійснює постачання будівельного обладнання та матеріалів, за виключенням основних матеріалів, передбачених у п. 7.6. цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата робіт здійснюється відповідачем на підставі актів виконаних робіт протягом 10-ти банківських днів з дати їх підписання.

Згідно з п.4.4. договору при здійсненні платежів відповідач утримує 5% від суми виплати як гарантію належного виконання позивачем умов договору. Загальна сума таких утримань складає 5% від ціни договору, яка сплачується позивачу протягом двох тижнів після підписання Акту остаточного приймання.

Відповідно до п.п. 7.2., 1.13. договору відповідач приймає виконані роботи шляхом підписання з позивачем акту здачі/прийняття робіт на гарантійний період. По закінченню гарантійного періоду підписується відповідний акт про остаточне прийняття робіт. Гарантійний період - 1 календарний рік, який починається з моменту затвердження акту державної приймальної комісії. В той же час, згідно з п. 12.3. договору тривалість гарантійного періоду складає 1 календарний рік з дня підписання акту здачі/прийняття у гарантійну експлуатацію.

Відповідно до п.п. 14.1., 14.2., 14.3. договору прийняття закінчених будівельних робіт здійснюється Державною комісією згідно з ДБН А.3.1.-3-94. Замовник (ДК "Укртрансгаз") організує скликання Державної комісії, за результатами роботи якої складається та підписується Акт Державної комісії, після затвердження якого розпочинається гарантійний період експлуатації. По завершенню гарантійного періоду позивач разом з відповідачем та іншими членами Комісії підписують Акт приймання газопроводу в постійну експлуатацію.

Відповідно до п. 22.6. договору даний договір вступає в силу з моменту його укладання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивач виконав роботи по будівництву ділянки газопроводу "Армянськ - Джанкой" в АРК вартістю 16 883 932,11 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень-грудень 2010 року та лютий 2011 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.31-123).

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вказаних робіт виконав частково, сплативши позивачу лише 12200000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи (т.1 а.с.124-136), у зв'язку з чим і виник спір у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За визначенням частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843). Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846). Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854).

В частині 1 статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про це підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 461 (461-2011-п) , прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 4683932,11 грн., а також інфляційних нарахувань в сумі 35597,88 грн. та 3 % річних в сумі 238581,56 грн., враховуючи часткове визнання позову відповідачем, а також правомірність та законність нарахування зазначених сум.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом пункту 3 порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, оскільки в матеріалах справи наявні підтвердження того, що 19.12.11р. Інспекцією ДАБК в АР Крим на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 30.11.11р. видано сертифікат серії КР № 16511105842, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта: газопровід "Армянськ-Джанкой" протяжністю 72732м проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

При цьому, оскільки вказаний сертифікат видано 19.12.2011р., то, відповідно, гарантійний період розпочав свій перебіг 19.12.2011р. та закінчився 19.12.2012 року.

Тобто, матеріалами справи підтверджено готовність об'єкту до прийняття в експлуатацію, а також підтверджено надсилання Акту остаточного прийняття робіт по договору будівельного субпідряду №11/05-10 від 21.05.2010 року відповідачу. В свою чергу, відповідач безпідставно відмовився від підписання зазначеного акту, без зазначення мотивів відмови.

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства позивач не повинен вживати жодних дій щодо спонукання відповідача до підписання акту остаточного прийняття робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

В свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак - не заслуговують на увагу суду, судова колегія дійшла висновків про законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а отже, підстави для зміни або скасування рішення, передбачених ст. 104 ГПК України, відсутні.