5002-7/4621-2012 Про визнання недійсними окремих пунктів договору про надання послуг з поширення Радіотелевізійним передавальним центром телепрограми телерадіокомпанії - 23.04.2013 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморська телерадіокомпанія" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просить визнати недійсними пункти 4.6. та 7.3. договору №02/01-2007 від 30.03.2007 року про надання послуг з поширення Радіотелевізійним передавальним центром АР Крим телепрограми Чорноморської телерадіокомпанії у 2007 році,

Позовні вимоги, що ґрунтуються на приписах статей 20, 179, 207 Господарського кодексу України, статтях 15, 16, 203, 217 Цивільного кодексу, положеннях Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Закону України "Про телекомунікації" (1280-15) та мотивовані тим, що пункти 4.6 та 7.3 укладеного між сторонами договору №02/01-2007 від 30.03.2007 року, значно звужують права позивача порівняно з нормами діючого законодавства, що в силу вищеназваних статей є підставою для визнання їх недійсними у судовому порядку.

Крім того, позивачем було подано заяву про забезпечення позову на підставі статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України про заборону державному підприємству "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" вчиняти будь-які дії, направлені на припинення надання послуг товариству з обмеженою відповідальністю "Чорноморська телерадіокомпанія" згідно договору №02/01-2007 від 30.03.2007 року про надання послуг з поширення Радіотелевізійним передавальним центром Автономної Республіки Крим телепрограми Чорноморської телерадіокомпанії в 2007 році.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2013 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Чорноморська телерадіокомпанія" у забезпеченні позову з тих підстав, що всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, позивач не обґрунтував необхідності вжиття заходів по забезпеченню позову та не зазначив, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову призведе до унеможливлення або ускладнення виконання в майбутньому рішення.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 31 січня 2013 року у справі №5002-7/4621-2012 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що при укладанні договору та додатку до нього №1, сторонами було досягнуто згоди щодо усіх його суттєвих умов, зокрема, предмету договору, найменування обладнання, що використовується при наданні послуг, зобов'язання сторін, порядку оплати та умов надання послуг, строк у дії договору. Судом першої інстанції встановлено, сторони виконували умови спірного договору, укладеного ще у 2007 році та щорічно здійснювали його пролонгацію саме на підставі пунктів 7.2. 7.3. Позивачем фактично визнано законність та дійсність спірного пункту щодо неможливості продовження договірних правовідносин без підписання додатку №1, про що свідчить направлення останнім на адресу відповідача додаткової угоди до договору №02/01-2007 для підписання та подальшої пролонгації договірних відносин, туму суд відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Щодо невідповідності вимогам нормативно-правових актів, викладеним у постанові Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року №720 (720-2005-п) та постанові Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №295, якими затверджені Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, пункту 4.6. договору, який стосується підстав та умов для тимчасового припинення надання послуг, суд першої інстанції зазначив, що вказаними правилами врегульований порядок припинення надання послуг, що в свою чергу має наслідком фактичне припинення правовідносин між сторонами, у той час як умовами пункту 4.6 договору передбачено право відповідача призупинити надання послуг до погашення виниклої заборгованості, попередив письмово позивача за 5 днів до призупинення мовлення програми, що не має наслідку припинення мовлення програми та припинення договірних відносин в цілому. Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем всупереч приписам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було надано належних та допустимих доказів того, що при укладанні договору, у тому числі пункту 4.6, його волевиявлення не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморська телерадіокомпанія" звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, позов задовольнити.

Апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська телерадіокомпанія" мотивована неправильним застосуванням господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального права.

Крім того, заявник апеляційної скарги вважає, що пунктом 470 постанови КМУ № 720 від 09.08.2005 року (720-2005-п) , та пунктом 154 постанови КМУ № 295 від 11.04.2012 року визначені чіткі умови припинення надання послуг, згідно яким, оператор має право: "припинити надання послуг, якщо загальна заборгованість з їх оплати перевищує 25 відсотків суми річної оплати, попередивши про це телерадіоорганізацію за 10 днів до дати припинення", співставляючи вказану норму підзаконного акту, вбачається, що діюча редакція п. 4.6 договору №02/01-2007 від 30.03.2007 року звужує права та інтереси товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська телерадіокомпанія", щодо припинення (призупинення) так і щодо кількості днів попередження про припинення надання послуг.

Так, заявник апеляційної скарги звертає увагу судової колегії на те, що за договором №02/01-2007 від 30.03.2007 року надання послуг відповідачем здійснюються на підставі наданою Національною комісією з питань регулювання зв'язку України ліцензії. Пункт 5.1 Ліцензійних умов вимагає від ліцензіата укладання договору із суб'єктами господарювання, таким чином наведені положення вимагають наявності укладеного договору між товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморська телерадіокомпанія" та Державним підприємство "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим", що свідчить про правову неспроможність положень пункту 7.3. щодо припинення дії Договору з причини не підписання Додатку №1.

Таким чином, заявник апеляційної скарги вважає, що пункти 4.6. та 7.3. договору №02/01-2007 від 30.03.2007 року про надання послуг суттєво порушують справа та інтереси позивача.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 року апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська телерадіокомпанія" була прийнята до провадження суду у складі колегії суддів: головуючого судді Проценко О.І., суддів Антонової І.В., Фенько Т.П. та призначена до розгляду на 26 березня 2013 року о 15-30 годин.

У судове засідання, яке було призначено на 26 березня 2013 року, представники сторін не з'явились.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року слухання справи відкладено на 23 квітня 2013 року о 15-30, у зв'язку з клопотанням товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська телерадіокомпанія" про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, яке було призначено на 23 квітня 2013 року, представники сторін не з'явились. Від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська телерадіокомпанія" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо явка цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність нез'явившихся сторін.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

30 березня 2007 року державне підприємство "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" та товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморська телерадіокомпанія" уклали договір №02/01-2007 про надання послуг з поширення Радіотелевізійним передавальним центром Автономної Республіки Крим телепрограми Чорноморської телерадіокомпанії в 2007 році (том I а.с.15-18).

Відповідно до умов вказаного договору, відповідач зобов'язався надавати телекомунікаційні послуги з розповсюдження та трансляції телепрограми ТРК "Чорноморська телерадіокомпанія", а останній зобов'язувався своєчасно сплачувати надані послуги відповідно до розділу 5 цього договору.

Зокрема, у пункті 5.3 договору сторонами було узгоджено, що оплата послуг здійснюється позивачем шляхом попередньої оплати у розмірі 25% від середньомісячної вартості послуг, яка вказана у додатку №1 до договору. Попередня оплата вноситься позивачем на розрахунковий рахунок відповідача до 10 числа звітного місяця.

Кінцевий розрахунок, відповідно до пункту 5.4 договору, здійснюється на підставі протоколу оперативної наради, в якому вказується час фактичної наробітки та сума оплати послуг, з урахуванням попередньої оплати. Позивач зобов'язався до 25 числа місяця, наступного за звітним, перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача суму у розмірі різниці між вартістю виконаних робіт та попередньої оплати за звітний місяць.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що у разі якщо заборгованість позивача за фактично надані у звітному місяці послуги не погашена протягом місяця, наступного за звітним, відповідач має право призупинити надання послуг до погашення виниклої заборгованості, попередив письмово позивача за 5 днів до призупинення мовлення програми.

Строк дії договору відповідно до пункту 7.1 встановлено з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2007року.

Пунктом 7.2 встановлено, що додаток №1 підписується сторонами на кожний наступний рік у новій редакції до 15 грудня поточного року.

Також, сторони узгодили, що за відсутності письмових заяв про припинення договору за місяць до закінчення строку дії, договір вважається автоматично продовженим на наступний рік. Договір припиняє свою дію в разі не підписання сторонами Додатку №1 до договору, згідно пункту 7.2. (пункт 7.3 договору).

У розділі 8 договору сторони дійшли згоди про те, що укладання цього договору та виконання його умов не призведе до порушення вимог статутних документів сторін, норм діючого законодавства України, а також зобов'язань сторін, які витікають з будь-яких договорів, стороною яких є одна із сторін.

Всі зміни та доповнення до даного договору, у відповідності до пункту 11.3, є його невід'ємними часинами та мають юридичну силу у разі, якщо вони оформлені у письмовому виді, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини, судом встановлено, що сторонами на виконання умов договору укладався додаток №1 до договору на 2007, 2008, 2009, 2010, 2011 та 2013 роки (а.с. 19-30).

Як вказує позивач, Державне підприємство "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" є учасником господарського об'єднання Концерну радіомовлення, радіозв'язку і телебачення, заснованого на державній власності і входить в сферу управління Міністерства інфраструктури України і є об'єктом природних монополій.

26 жовтня 2012 року відповідачем на адресу позивача було направлено повідомлення про те, що позивач має заборгованість за надані послуги у 2011-2012 роках у розмірі 1 139 893,50 грн., у зв'язку з чим, відповідач не має наміру продовжувати договірні відносини та попереджує про те, що строк дії спірного договору буде припинений по закінченню 30-ти днів, а мовлення телепрограми ТРК "Чорноморська телерадіокомпанія" буде припинено на протязі 5-ти днів з моменту отримання вказаного повідомлення.

Позивач по справі за результатами розгляду повідомлення відповідача та фактичних дій відповідача з урахуванням норм матеріального права вважає, що пункт 4.6. та частина пункту 7.3. договору підлягають визнанню недійсними у судовому порядку, з огляду на що звернувся до суду із відповідними позовними вимогами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, присутніх у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними окремих пунктів договору.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

А за приписами статті 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пунктом 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд визнати недійсними пункти 4.6. та 7.3. договору №02/01-2007 від 30.03.2007 року про надання послуг з поширення Радіотелевізійним передавальним центром АР Крим телепрограми Чорноморської телерадіокомпанії у 2007 році.

Отже, позивач вважає що зазначені пункти суттєво звужують його права. Проте, апеляційна інстанція не може погодитися із доводами апеляційної скарги та вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо того, що при укладанні договору та додатку №1 до нього сторонами було досягнуто згоди щодо усіх його суттєвих умов, зокрема, предмету договору, найменування обладнання, що використовується при наданні послуг, зобов'язання сторін, порядок оплати та умови надання послуг, строк дії договору.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне також зазначити, що позивачем всупереч вимог діючого законодавства, не надано доказів того, що зміст оспорюваних пунктів договору суперечить Цивільному Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, що в свою чергу є підставою для визнання цих пунктів недійсними.

Також необхідне звернути увагу на те, що позивач просив суд визнати недійсними: пункт 4.6. Договору №02/01-2007 від 30.03.2007 року про надання послуг з поширення Радіотелевізійним передавальним центром АР Крим телепрограми Чорноморської телерадіокомпанії в 2007 році, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року №720 (720-2005-п) та постанову Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №295 (295-2012-п) , якими затверджені Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Однак, як вбачається з тексту пункту 470 вказаних правил оператор має право припинити надання послуг, якщо загальна заборгованість з їх оплати перевищує 25 відсотків суми річної оплати, попередивши про не споживача за 10 днів до дати припинення. Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції що вказаними правилами врегульований порядок припинення надання послуг, що в свою чергу має наслідком фактичне припинення правовідносин між сторонами, у той час як умовами пункту 4.6 договору передбачено, право відповідача призупинити надання послуг до погашення виниклої заборгованості, попередив письмово позивача за 5 днів до призупинення мовлення програми, що не має наслідку припинення мовлення програми та припинення договірних відносин в цілому.

Щодо вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська телерадіокомпанія" про визнання недійсним пункту 7.3 договору від 30 березня 2007 року в частині зазначення положення про припинення дії договору в разі не підписання сторонами Додатку №1 до договору, згідно п. 7.2 договору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його суттєвих умов.

Судом першої інстанції встановлено, що при укладанні договору та додатку №1 до нього сторонами було досягнуто згоди щодо усіх його суттєвих умов, зокрема, предмету договору, найменування обладнання, що використовується при наданні послуг, зобов'язання сторін, порядок оплати та умови надання послуг, строк дії договору, що підтверджується підписами та печатками обох сторін, які містяться на вказаних вище документах.

Також, умовами пункту 5.1 договору закріплено, що оплата здійснюється за договірною ціною, яка встановлюється за кожною одиницею обладнання та зазначається у додатку №1, з огляду на що, ще одна з істотних умов укладеного договору була узгоджена сторонами у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

До того ж, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що врегулювання ціни, саме у додатку №1, який підлягає підписанню щорічно, обумовлено зміною економіко-фінансових показників, які застосовуються при розрахунку цін та тарифів на телекомунікаційні послуги, а саме збільшення рівню інфляції споживчих цін, зріст тарифів на електричну енергію, збільшення витрат підприємств на експлуатацію будівель та споруд, тощо, що є складовими частинами вартості витрат на обслуговування устаткування для надання телекомунікаційних послуг.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно статей 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморська телерадіокомпанія" не надало суду належних доказів того, що при упаданні договору його волевиявлення не було вільним. У зв'язку з чим, у суда апеляційної інстанції відсутні підстави вважити, що при укладанні договору сторони не виявляли бажання укласти договір.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції, визнання вищевказаних пунктів договору недійсними, оскільки позивач не надав жодного правового обґрунтування їх недійсності, а доводи апеляційної скарги спростовується матеріалами справи.

Отже, судова колегія вважає, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська телерадіокомпанія", викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, рішення суду першої інстанції прийнято при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, а тому, підстави для скасування Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2013 року у справі №5002-7/4621-2012 відсутні.