5010/238/2012-16/12 Про звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, та про зустрічні вимоги щодо визнання договору іпотеки недійсним - 23.04.2013 Прийняття

ПАТ "Кредобанк" в апеляційній скарзі б/н від 12.03.13р. вказує, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.13р. підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права.

19.03.13р. автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ПАТ "Кредобанк" б/н від 12.03.13р. розподілено до розгляду судді-доповідачу Новосад Д.Ф.

З урахуванням положень ст. 4- 6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.10р.) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.12р.), розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.13р. в склад колегії по розгляду апеляційної скарги ПАТ "Кредобанк" б/н від 12.03.13 р. введено суддів О.Михалюк, Г.Мельник.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.13р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 09.04.13р.

Розгляд апеляційної скарги відкладався на 23.04.13р. з підстав, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 09.04.13р.

Представником ТзОВ "Калуський машинобудівний завод" подано відзив на апеляційну скаргу ПАТ "Кредобанк" від 12.03.2013р., у якому просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2013р. у справі № 5010/238/2012-16/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві зазначено, що судом першої інстанції повно досліджено усі докази, пояснення сторін, надані сторонами до справи, усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. ТзОВ "Калуський машинобудівний завод", зокрема, не погоджується із позицією ПАТ "Кредобанк" стосовно того, що у спірних правовідносинах рішення наглядової ради ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" є оспорюваним правочином, питання дійсності якого повинне бути встановлене окремим судовим рішення.

Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_2, в апеляційній скарзі б/н від 15.03.13р. просить суд скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2013р. в частині задоволення зустрічного позову та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

10.04.13р. автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 б/н від 15.03.13р. розподілено до розгляду судді-доповідачу Новосад Д.Ф.

З урахуванням положень ст. 4- 6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.10р.) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.12р.), розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.13р. в склад колегії по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 б/н від 15.03.13р. введено суддів О.Михалюк, Г.Мельник.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.13р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції та для спільного розгляду приєднано їх до апеляційної скарги ПАТ "Кредобанк" б/н від 12.03.13р.

ТзОВ "Калуський машинобудівний завод" подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 від 15.03.2013р., у якому вказано, що дана апеляційна скарга не містить обставин, які б свідчили про наявність підстав для скасування рішення. Товариство зазначає, що ОСОБА_2 помилково вважає, що ТзОВ "Калуський машинобудівний завод" не довів факту обізнаності ПАТ "Кредобанк" із обмеженням повноважень генерального директора щодо укладення спірного договору.

У зв'язку із перебуванням судді Г.Мельник на лікарняному розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.13р. в склад колегії по розгляду апеляційних скарг ПАТ "Кредобанк" та ОСОБА_2 введено суддю В.Гриців.

Розглянувши апеляційні скарги, відзиви та клопотання ПАТ "Кредобанк" про витребування доказів, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.13р. у справі № 5010/238/2012-16/12 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.05.12р. у справі №5010/238/2012-16/12, суддя Калашник В.О., відмовлено в задоволенні первісного позову ПАТ "Кредобанк" до ЗАТ "Калуський машинобудівний завод", ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" про звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці за договором іпотеки від 06.12.2007р.; задоволено зустрічний позов про визнання договору іпотеки від 06.12.2007р. недійсним. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2012р. у цій справі, колегія суддів: головуючий суддя - Марко Р.І., судді Бойко С.М., Бонк Т.Б., рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.05.2012р. по справі №5010/238/2012-16/12 залишено без змін, апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ "Кредобанк" без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2012р. у цій справі, колегія суддів: головуючий суддя - Демидова А.М., судді Воліка І.М., Шевчук С.Р., касаційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ "Кредобанк" задоволено частково; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2012р. та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.05.2012р. скасовано; справу скеровано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом належним чином проаналізовано Постанову Вищого господарського суду від 18.12.2012р. по даній справі, у якій касаційною інстанцією вказується на те, що господарськими судами попередніх інстанцій не було з'ясовано чи виконували сторони свої зобов'язання за оскаржуваним договором, а відтак, чи відбулось схвалення правочину. Також судом касаційної інстанції вказано, що в порушення норм процесуального права, суди не звернули уваги на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували наявність у ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" заборгованості перед ПАТ "Кредобанк" саме у стягуваному розмірі.

Господарським судом Івано-Франківської області вірно встановлено, що між ВАТ "Кредобанк" (позикодавець), правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" (позичальник), правонаступником якого виступає ТзОВ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод", укладено договір кредитної лінії №62/2007 від 06.12.2007р. з максимальним лімітом заборгованості за кредитною лінією 4500000, 00 грн., відсотковою ставкою 18%, строком кредитної лінії до 04.12.2009р.

До кредитного договору вносились зміни згідно додаткового договору №1 від 23.02.2009р. (а.с.29 т.І), №2 від 03.03.2009р. (а.с.30 т.І), №3 від 07.10.2009р. (а.с.31 т.І).

Згідно п.1 кредитного договору банк зобов'язується відкрити позичальнику кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредити і сплатити проценти за користування ними, а також інші платежі, передбачені цим договором.

У п.2.1.4 та п.2.1.5 кредитного договору передбачено підвищення процентної ставки на 2% без додаткового погодження сторонами за невиконання умов кредитного договору щодо щомісячного проведення не менше 99% грошових оборотів по поточних рахунках банку (п.9.3.6 кредитного договору) - з 1-го числа 2-го місяця після аналізованого періоду та за невиконанням вимог щодо страхування предмету забезпечення зобов'язань за цим договором ? з 1-го числа наступного місяця, в якому закінчився строк дії договорів страхування.

За умовами п.4.1.3 кредитного договору позичальник сплачує банку за управління кредитною лінією щомісячно 300грн. до останнього банківського дня календарного місяця. Пунктом 4.3 кредитного договору встановлено, що позичальник сплачує проценти щомісяця, не пізніше останнього банківського дня місяця, за який нараховані проценти.

Згідно п.4.6 кредитного договору у разі зміни законодавства щодо здійснення кредитування, облікової ставки НБУ, інших економічних умов, що впливають на ціну кредитних коштів, зміна процентної ставки відбувається банком самостійно, при умові, що таке збільшення відбувається не більше ніж 5% річних і така зміна відбувається не частіше, ніж 1 раз в півріччя. Таке збільшення вважається зробленим за згодою позичальника і додаткової згоди на це позичальника не потрібно. Про таку зміну процентної ставки банк у письмовій формі повідомляє позичальника за 10 календарних днів до її введення в силу. Додатковим договором №2 від 03.03.2009 в п.4.6 кредитного договору були внесені зміни, якими визначено підстави та порядок внесення змін процентної ставки і визначено, що така зміна відбувається за письмовою згодою сторін.

Зміна відсоткової ставки відбувалась згідно повідомлення позивача №17-35/942 (а.с.49 т.І, а.с.95 т.ІV) з 26.05.2008 - 20,5 % річних, згідно повідомлення позивача №17-35/2381 (а.с.50 т.І, а.с.96 т.ІУ) з 01.12.2008 ? 24,5% річних.

Пунктом 5.1 кредитного договору визначено порядок щомісячного повернення кредиту частинами.

У п.7.1 кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредиту, оплати процентів, комісій, позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки платежів.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Згідно з ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання є пенею (ст. 549 ЦК України). Відповідні положення містяться в ст. 230- 232 ГК України. В ч.6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з виписки по особовим рахункам з 06.12.2007р. по 15.11.2012р., меморіальними ордерами, документами, на підставі яких здійснювались відповідні платежі, позивач договірні зобов'язання щодо надання кредитних коштів виконав належним чином.

Позичальник зобов'язань по поверненню кредиту не виконував і станом на 22.02.2012р. заборгованість становить 4498348,07грн. Дані щодо повернення кредиту підтверджуються випискою по особовим рахункам з 06.12.2007р. по 15.11.2010р. (а.с.25-36 т.ІV).

З розрахунку заборгованості по відсотках (а.с.54 т.І, а.с.14 т.ІV, а.с.83-84 т.VІ), які підтверджуються випискою по особовим рахункам (а.с.25-36 т.ІV), вбачається, що позичальник з 01.11.2008р. відсотки сплачував не в повному розмірі, а з 01.03.2009р. по 04.12.2009р. не сплачував взагалі, і станом на 22.02.2012р. заборгованість по відсотках становить 1034053грн.

Як вірно встановлено господарським судом Івано-Франківської області, наявні матеріали справи не містять доказів сплати комісії за грудень 2009р. в розмірі 300грн.

Згідно розрахунку позивачем нарахована пеня за період з 04.12.2009р. по 04.06.2010р. за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 468765,36грн., за несвоєчасну сплату відсотків - 107387,90грн. (а.с.14-15 т.ІV).

ТзОВ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" подано заяву про застосування позовної давності (а.с.68 т.ІV). Позивач заперечував пропуск строку позовної давності по вимозі про стягнення пені, посилаючись на положення ст. 258 ЦК України та умови п.7.1. кредитного договору. Як передбачено ч.2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За приписами ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. В п.7.7. кредитного договору визначено, що строк позовної давності для стягнення неустойки прирівнюється до строку позовної давності, встановленої законом для основної вимоги. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Оскільки позовна заява подана 29.02.2012 за вх.№554, то слід вважати, що строк позовної давності по вимозі про стягнення пені, нарахованої за період з 04.12.2009 по 04.06.2010, не пропущений. При цьому відповідно до ст. 232 ГК України та умов п.7.1. кредитного договору нарахування пені позивач має право здійснювати за весь час прострочення.

Згідно ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Як викладено у п. 7.7. кредитного договору строк позовної давності для стягнення неустойки прирівнюється до строку позовної давності, встановленої законом для основної вимоги. Статтею 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Відтак, господарський суд наголосив, що позовна заява подана 29.02.2012р. за вх.№554, тому слід вважати, що строк позовної давності по вимозі про стягнення пені, нарахованої за період з 04.12.2009р. по 04.06.2010р., не пропущений.

Отже, у відповідності до ст. 232 ГК України та умов п.7.1. кредитного договору нарахування пені позивач має право здійснювати за весь час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Кредобанк" подано суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності по зустрічному позову (а.с.134-135 т.І, а.с.23-24 т.ІV). ПрАТ "Калуський машинобудівний завод" подало клопотання про відновлення пропущеного з поважних причин строку позовної давності (а.с.26-28 т.II), в якому посилається на те, що товариство 18.10.2011 звернулося до ПрАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" з письмовим проханням (а.с.53 т.П) про відкликання усіх раніше виданих довіреностей на представництва інтересів товариства як члена наглядової ради, оскільки за рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ "Калуський машинобудівний завод", оформленого протоколом №1 від 12.08.2011(а.с.29-30 т.II), вирішено припинити повноваження наглядової ради товариства. Внаслідок чого встановлено, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які брали участь у засідання наглядової ради 27.11.2007, не мали довіреностей на право представництва інтересів ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод". Товариство зазначило, що за всіма обставинами не могло знати про те, що рішення наглядової ради №07-95 від 27.11.2007 було прийнято без необхідного кворуму. Вірним є твердження суду про те, що вказані обставини слід вважати поважними причинами пропуску строку позовної давності, і відповідно до ст. 267 ЦК України він підлягав відновленню.

Розглядаючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно застосував положення п.4 ч.1 ст. 611 ЦК України, яким вказано, що одним із правових наслідків порушення зобов'язання є відшкодування збитків. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.2 ст. 22 ЦК України). Відповідно до ч.3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншом або більшому розмірі. В ч.5 ст. 225 ГК України визначено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом. Визначена сума збитків обґрунтована позивачем згідно п.7.5. кредитного договору, де передбачено відшкодування збитків, крім сплати пені, шляхом розрахунку упущеної вигоди, виходячи із суми прострочення та процентної ставки, передбаченої п.2.1. кредитного договору, збільшеної в півтора рази. Розрахунок збитків здійснений за період з 04.12.2009р. по 04.06.2009р. із застосуванням відсоткової ставки 36,75% і визначений в сумі 840347,65грн. (а.с.54 т.І, а.с.14 т.ІV).

У забезпечення виконання зобов'язань ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" за кредитним договором між ВАТ "Кредобанк", як іпотекодержателем, ЗАТ "Калуський машинобудівний завод", як іпотекодавцем, та ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод", як позичальником, укладено договір іпотеки від 06.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за реєстровим № Д-1967 (а.с.32-34, а.с.83-85 т.І). Відповідно до п.1.3. договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Заставна вартість предмета іпотеки визначена в п.1.5. договору іпотеки в розмірі 9122000 грн.

У договорі іпотеки вказано, що від імені ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" діє генеральний директор Стус Ярослав Михайлович на підставі статуту ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" (нова редакція), державну реєстрацію змін до установчих документів проведено державним реєстратор виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Струтинським В.О. 22.12.2006р., номер запису 11191050003000157, протоколу №03 засідання наглядової ради ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" від 27.08.2007р., протоколу №07-05 засідання наглядової ради ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" від 27.11.2007р., наказу №44/к від 28.08.2007р. На момент укладення спірного договору іпотеки діяли положення статуту ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" в редакції, зареєстрованій 22.12.2006 (а.с.86-103 т.І, а.с.4-16 т.II).

Відповідно до п.14.2 статуту наглядова рада обирається з числа акціонерів або уповноважених акціонерами осіб загальними зборами акціонерів строком на 5 років у кількості не менше 3 осіб, які можуть переобиратись необмежену кількість разів. В п/п "м" п.14.7 статуту до компетенції наглядової ради належало, зокрема, надання згоди на укладення від імені товариства угод стосовно нерухомого майна та застави, в яких товариство виступає заставодавцем чи майновим поручителем.

В п.14.12 статуту передбачено, що для ведення протоколів та оформлення інших документів голова наглядової ради призначає постійного секретаря; протоколи засідань підписує голова та члени наглядової ради. Наглядова рада у своїй діяльності керується статутом та чинним законодавством України (п.14.13 статуту).

Протокол №1 загальних зборів акціонерів ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" від 27.08.2007р. вказує, що на загальних зборах акціонерів були присутні уповноважені особи акціонера - ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод", яке у сукупності володіє 100,00% акцій (сумарною кількістю голосів: 1 138 131 200) (а.с.104-107 т.І). Відповідно, за рішенням загальних зборів акціонерів, оформленим протоколом №1 від 27.08.2007р., до складу наглядової ради ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" обрано ЗАТ "Торговий дім "Калуськнй машинобудівний завод", інтереси якого на той період часу за дорученням представляли: ОСОБА_14 (обраний головою наглядової ради), ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (обрані членами наглядової ради).

27.11.2007р. проведено засідання наглядової ради ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" (протокол №07-05 - а.с.20-21 т.II) з приводу надання згоди щодо передачі в заставу об'єктів нерухомості товариства у якості забезпечення по кредиту ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод", яким було вирішено:

- виступити майновим поручителем ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" та надати згоду на передачу в заставу ВАТ "Кредобанк" майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за залишковою балансовою вартістю 4 536 083,10 грн. в якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань ЗАТ "ТД "Калуський машинобудівний завод" перед ВАТ "Кредобанк"; - надати згоду на укладення від імені Товариства договору іпотеки майнового комплексу; - уповноважити генерального директора ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" Стуса Ярослава Михайловича на укладення та підписання із ВАТ "Кредобанк" договору іпотеки.

Виходячи зі змісту п.1 ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (п.2 ст. 65 ГК України).

Відповідно до ст. 160 ЦК України в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.

У ст. 46 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.

Належним чином проаналізовано господарським судом першої інстанції роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України "Щодо створення наглядової ради акціонерного товариства з числа акціонерів у разі, якщо акціонером є юридична особа" від 03.07.2007 №10 (va010312-07) , юридична особа - акціонер може брати участь у роботі спостережної (наглядової) ради акціонерного товариства через своїх уповноважених представників, повноваження яких мають бути підтверджені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі регулюються нормами інституту представництва, прописаними Цивільним кодексом (435-15) .

Згідно ч.3 ст. 237 ЦК України представництво юридичної особи виникає на підставі договору, закону або акта органу юридичної особи.

Статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" регламентовано, що передача акціонером своїх повноважень іншій особі здійснюється відповідно до законодавства. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів може бути посвідчена реєстратором або правлінням акціонерного товариства. Згідно ч.2 ст. 244 ЦК України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

Частиною 3 ст. 244 ЦК України та ст. 245 ЦК України встановлено основні вимоги до оформлення довіреності та наведено визначення довіреності, а саме: довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах може посвідчуватися реєстратором, депозитарієм, зберігачем, нотаріусом та іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, чи в іншому порядку, передбаченому законодавством.

У ст. 246 ЦК України вказано, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

На підставі аналізу вищевикладених норм матеріального права, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що юридична особа, обрана як акціонер до складу ради акціонерного товариства (спостережної ради), може брати участь у роботі спостережної ради через свого уповноваженого представника (представників). Визначення кола осіб, що можуть представляти інтереси юридичної особи, а також надання їм таких повноважень має здійснюватися з дотриманням вимог чинного законодавства. Виходячи із положень ст.ст. 244- 246 ЦК України, юридичною особою на представництво її інтересів має бути видана довіреність особі, яка діє в інтересах цією юридичної особи.

Правильними є висновки про те, що генеральний директор ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" ОСОБА_14, який був обраний головою наглядової ради ЗАТ "Калуський машинобудівний завод", який відповідно до п.5 п/п 15.1. статуту ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" (в редакції від 20.12.2006, що діяла на момент укладення спірного договору іпотеки) є виконавчим органом, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства та має право діяти без доручення від імені юридичної особи. Положенням ст. 48 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції станом на час укладення спірного договору іпотеки), врегульовано, що голова правління, як керівник акціонерного товариства, має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Отже, у відповідності положень ч.3 ст. 237 ЦК України представництво інтересів юридичної особи ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" ОСОБА_14, як акціонера, у засіданні наглядової ради ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" окремої довіреності не потребувало, оскільки таке представництво здійснювалося відповідно до закону та на підставі акту органу юридичної особи, а саме статуту, затвердженому зборами акціонерів ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод".

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які брали участь у засідання наглядової ради 27.11.2007р., не мали довіреностей. Листом ПАТ "Калуський машинобудівний завод" від 14.11.2011р. зазначено, що на підприємстві немає жодних довіреностей, ані копій, ані відомостей про те, що такі довіреності були видані особам, які були визначені представниками акціонера ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" ? акціонера-члена наглядової ради товариства (а.с.54 т.II). Отже, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (члени наглядової ради) не мали повноваження діяти в інтересах юридичної особи ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод", зокрема брати участь у засіданні наглядової ради ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" та приймати рішення.

У п.35 Постанови пленуму Верховного суду України ''Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008р. вказано, що при вирішенні спорів, пов'язаних з порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства. У випадку їх неврегульованості в установчих документах застосовується аналогія закону в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів товариства (обов'язковість повідомлення усіх членів наглядової ради про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення). Також п.п.18, 25 вищенаведеної постанови зазначено, що відсутність кворуму на загальних зборах є безумовною підставою для визнання в судовому порядку прийнятих загальними зборами рішень недійсними. Згідно п. 26 акціонери можуть брати участь у загальних зборах особисто або через представника. Довіреності акціонерів повинні відповідати загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством, зокрема необхідно дотримуватися норми частини третьої статті 247 ЦК України, згідно з якою довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною. Листом Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) від 01.08.2007р. викладено, що збори, проведені за відсутності кворуму, є неправомочними в силу імперативної норми закону (ст.ст. 41, 60 Закону "Про господарські товариства"). Відсутність кворуму на загальних зборах є підставою для визнання прийнятих загальними зборами рішень недійсними. Вказане підтверджує, що засідання наглядової ради ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" від 27.11.2007р. є неправомочним.

На підставі викладеного колегія суддів зазначає про підставність та обґрунтованість висновку місцевого господарського суду щодо засідання наглядової ради ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" від 27.11.2007р., яке слід вважати таким, що не відбулося. Оскільки з трьох осіб, що мають бути присутні на засіданні наглядової ради, мав право приймати рішення від імені юридичної особи тільки генеральний директор ОСОБА_14 Проведене засідання наглядової ради ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" від 27.11.2007р. було неправомочним приймати будь-які рішення від імені юридичної особи ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" внаслідок відсутності необхідного кворуму. Рішення наглядової ради ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" з приводу надання згоди щодо передачі в заставу об'єктів нерухомості товариства у якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" від 27.11.2007р. є недійсним.

Отже, слід вважати обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо неправомочності рішення наглядової ради ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" про надання в заставу об'єктів нерухомості товариства, оскільки оскаржуваний договір іпотеки, укладений генеральним директором з перевищенням повноважень, передбачених статутом товариства.

Відповідно до ч.3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

За загальними вимогами ч.2 ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Ст. 215 ЦК України визначено, що однією з підстав недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 216 ЦК України встановлені правові наслідки недійсності правочину, а саме недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів того, що договір іпотеки схвалений повноважною наглядовою радою товариства чи загальними зборами, сторонами не надано. Дії, які вчинялись одноособово генеральним директором товариства, зокрема підписання актів перевірки наявності, кількості стану та умов збереження майна, переданого в заставу, укладення договору добровільного страхування не можуть вважатися доказами схвалення оскаржуваного договору (а.с.122-132 т.П).

Правильним є посилання суду першої інстанції на положення ст. 98 ЦК України про можливість оскарження учасником товариства рішень загальних зборів товариства. Також учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради (члени виконавчого органу товариства тощо), можуть оскаржити таке рішення до суду, оскільки наглядова рада товариства є його органом управління, що приймає обов'язкові для виконання рішення. Що відповідає ст. 55 Конституції України, відповідно до якої, рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом подання позову про визнання його недійсним, якщо рішення не відповідає вимогам законодавства.

На думку суду апеляційної інстанції, господарським судом Івано-Франківської області, зважаючи на подані заперечення позивача про нотаріальне посвідчення оскаржуваного договору, вірно зазначено, що нотаріус відповідно до абз.4 п.14 Інструкції про порядок вчинений нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5 (z0283-04) (у редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору іпотеки) при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог ст. 43 Закону України "Про нотаріат", а також перевіряє обсяг його повноважень. Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Нотаріус у відповідності до п.22 Інструкції не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства.

Пунктом 42 цієї Інструкції передбачено обов'язок нотаріуса встановлювати особу представника юридичної особи та перевіряти обсяг її повноважень при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника юридичної особи. Особа представник має подати нотаріусу довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові, а нотаріус повинен упевнитись у тому, що особа, яка є уповноваженим представником юридичної особи, має весь необхідний обсяг повноважень для вчинення дії від імені особи, в інтересах якої вона діє, а тому має перевірити та упевнитись, що документ, на підставі якого виникає представництво юридичної особи відповідає вимогам діючого законодавства України і є дійсним. У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи. На підставі вищенаведеного, протокол №07-05 від 06.12.2007р. не відповідав вимогам чинного на той час законодавства України щодо документів такого виду, у зв'язку з чим нотаріус мав відмовити у вчиненні нотаріальної дії або витребувати додаткові документи для встановлення правомочності повноважень осіб, вказаних у протоколі № 07-05 від 06.12.2007р.

Клопотання ПАТ "Кредобанк", подане апеляційній інстанції, про витребування доказів, котрі, на його думку, дадуть змогу перевірити посилання відповідача про відсутність довіреностей, колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду не задоволено. Оскільки, відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Також п.2.1 постанови пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року N 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" врегульовано, що звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК України, повинен обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції. У поданому клопотанні ПАТ "Кредобанк" не обґрунтував неможливість подання такого клопотання у суді першої інстанції.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2013р. у справі № 5010/238/2012-16/12 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах, висновків господарського суду Івано-Франківської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.