5011-71/18039-2012 Про стягнення пені за кредитним договором - 22.04.2013 Прийняття

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року (суддя: Нечай О.В.)

за позовом Національного банку України, в особі Головного управління

Національного банку України по місту Києву і Київській області

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний

комерційний банк "Аркада"

про стягнення пені за кредитним договором

в розмірі 9 188 310, 00 грн.

Національний банк України, в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області, (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" (далі - відповідач) про стягнення пені за кредитним договором в розмірі 9 188 310,00 грн.

Позивач просив суд розгляд справи провести в закритому судовому засіданні, оскільки кредитний договір № 05/09 від 06.02.2009 р. та операції на рахунку відповідача є банківською таємницею і будуть досліджуватися у якості доказів під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Згідно з ч. 1 ст. 4- 4 ГПК України розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що під час розгляду справи, судом будуть досліджуватися в якості доказів кредитний договір № 05/09 від 06.02.2009 р. та документи, які підтверджують проведення операцій на рахунку відповідача, які є банківською таємницею, а також прохання позивача про конфіденційний розгляд справи, керуючись ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ч. 2, 3 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів " та ст.ст. 4- 4, 64, 65 ГПК України, судом призначено справу до розгляду у закритому судовому засіданні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" на користь Національного банку України, в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву та Київській області, пеню в розмірі 9 188 310грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду від 17.01.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 18.03.2013 року.

18 березня 2013 року від представника позивача, через канцелярію суду, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 18.03.2013 року з'явився представник позивача. Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено до 22.04.2013 року та зобов'язано представника Національного банку України, в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області, надати до суду належним чином завірені копії кредитного договору № 05/09 від 06.02.2009 року, додаткового договору № 1 від 22.12.2009 року, додаткового договору № 2 від 16.04.2009 року та розрахунку заборгованості.

22 квітня 2013 року до канцелярії суду надійшли заяви Пікуля Євгена Олеговича та Бегури Сергія Івановича, довірителів фонду фінансування будівництва виду А "Молодіжний квартал", управителем якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Аркада", про залучення до розгляду справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів відмовила в задоволенні вищезазначених заяв, оскільки заявниками не надано суду доказів, що вони є довірителями фонду фінансування будівництва, управителем якого є відповідач по справі, і рішення по справі № 5011-71/18039-2012 може вплинути на їх права та виконання договірних обов"язків відповідача перед ними.

В судове засідання 22.04.2013 року з'явився представник позивача. Представник відповідача в зазначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

На виконання ухвали суду від 15.04.2013 року представником позивача надано витребувані документи.

Представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, а також об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06 лютого 2009 року між Національним банком України (кредитор) та Акціонерним комерційним банком "Аркада" (позичальник) укладено Кредитний договір 05/09 (Договір), відповідно до якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 300 000 000,00 грн. на строк з 09.02.2009 р. по 24.12.2009 р. з оплатою 18,0 % річних (п. 1.1. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2.3.1 Договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути кредитору суму кредиту в строки, зазначені у графіку отримання і погашення кредиту.

22 грудня 2009 року між сторонами укладено Додатковий договір № 1 до Договору (Додатковий договір), відповідно до якого сторони домовились внести зміни до Договору, а саме викласти п. 1.1. у наступній редакції: "Кредитор надає позичальнику кредит на суму 300 000 000,00 грн. на строк до 23.12.2009 року, з оплатою 19,0 % річних", а також змінено графік погашення кредиту. Зокрема, погашення кредиту мало здійснюватись за наступним графіком:

25.10.2010 року - 1 000 000,00 грн.;

25.11.2010 року - 1 000 000,00 грн.;

15.12.2010 року - 58 000 000,00 грн.;

23.12.2010 року - 240 000 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Місцевим господарським судом встановлено, що, в порушення п. п. 2.3.1. Договору, відповідачем не повернуто позивачу кредитні кошти в розмірі 297 000 000,00 грн. у строк, передбачений графіком погашення кредиту? згідно з п. 1.1. Договору.

Доводи апелянта щодо безпідставності нарахування позивачем та стягнення судом пені, без врахування положень ст. 233 ГК України, колегією суддів визнано необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З матеріалів справи вбачається, що невиконання відповідачем зобов"язань за Договором неодноразово було предметом судового розгляду.

Так, рішенням господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року, серед іншого, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Аркада" на користь Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області пеню в сумі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2012 року, задоволено позов Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Аркада" до Національного банку України про визнання відсутнім у Національного банку України права на безспірне списання коштів з кореспондентського рахунку 32007181601, відкритого у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, в рахунок погашення штрафних санкцій за кредитним договором № 05/09 від 06.02.2009 року та стягнуто з Національного банку України з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Аркада" безпідставно списану суму пені в розмірі 9 188 310,00 грн.

Одночасно, при розгляді вищезазначених справ судами встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 15 405 521,12 грн. В свою чергу, позивачем у безспірному порядку списано з рахунку відповідача суму пені в розмірі 9 188310,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.3.3. Договору, у разі неможливості списання з кореспондентського рахунку коштів, що становлять вимоги кредитора, боржник зобов"язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення виконання зобов'язання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року № 02-5/293 (v_293800-94) "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру мені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Беручи до уваги, що апелянтом не надано доказів погіршення фінансового стану ПАТ АКБ "Аркада", а також інших об'єктивних обставин, що є підставою для зменшення суми пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського про стягнення пені в розмірі 9 188310,00 грн.,

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що підписавши кредитний договір від 06.02.2009 року № 05/09 відповідач погодився з усіма умовами договору, в тому числі з п. 2.3.3, який встановлює розмір пені.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів також вважає необґрунтованими твердження апелянта щодо не дослідження місцевим господарським судом обставин спливу строку позовної давності, оскільки думка суду по вищезазначеному питанню викладена в рішенні суду.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року по справі № 5011-71/18039-2012 без змін.