5011-70/17357-2012 Про стягнення заборгованості за виконані роботи - 16.04.2013 Прийняття

У грудні 2012 року Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (далі - позивач) звернувся з позовом до Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-західна залізниця" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 11.183.11.12/ПЗ/ДН-6-1040 від 29.12.2010 р. у розмірі 2087586,64 грн.

Ухвалою господарського м. Києва від 05.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-70/17357-2012.

В процесі розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 1840586,63 грн. - основної заборгованості та 229653,91 грн. - пені.

15.02.2013 р. відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності № 7/134-НЮ від 14.02.2013 р. (вх. № 06-37/8003 від 15.02.2013 р.), в якій відповідач просив суд застосувати позовну давність строком в один рік до вимог про стягнення з відповідача 229653,91 грн. пені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.02.2013 р. у справі № 5011-70/17357-2012 позовні вимоги Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1554922,20 грн. - основної заборгованості та 78582,53 грн. - пені. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 18.02.2013 р. у справі № 5011-70/17357-2012, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує на неврахування судом першої інстанції того, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла у зв'язку з припиненням фінансування з боку головного розпорядника бюджетних коштів, а відтак вина відповідача в утворенні вказаної заборгованості відсутня.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5011-70/17357-2012.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

29.12.2010 р. між Державним територіально - галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (замовник) та Дніпропетровським національним університетом залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна (виконавець) укладено Договір на виконання робіт № 11.183.11.12./ПЗ/ДН-6-1040 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався у 2010-2012 роках виконати роботи з обстеження та випробування залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві відповідно до ДБН В.2.3-6-2009, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (п. 1.1 Договору).

17.03.2011 р. та 25.11.2011 р. сторонами Договору укладено Додаткові угоди № 1 та № 2 відповідно.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість робіт визначається протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 2).

Згідно з п. 3.2 Договору зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 1 від 17.03.2011 р., ціна цього Договору становить 7157420,00 грн., у тому числі ПДВ - 1192903,33 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору замовник в 5-денний строк після підписання договору перераховує виконавцю аванс в сумі 180000,00 грн. Аванс погашається після виконання І-етапу робіт. Виконавець протягом 3 місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання згідно з проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням.

Згідно з п. 3.4 Договору розрахунок за виконані роботи замовник проводить протягом 20 днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт на підставі виконавчої документації.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором підряду (ст. 837 ЦК України), за умовами якого одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказами доведено, що на виконання умов Договору позивач виконав роботи на загальну суму 3492660,81 грн., що підтверджується Актом здачі - приймання виконаних робіт № 1 від 25.01.2011 р. на суму 461575,56 грн., Актом здачі - приймання виконаних робіт № 2 від 31.03.2011 р. на суму 438598,26 грн., Актом здачі - приймання виконаних робіт № 3 від 11.04.2011 р. на суму 572314,17 грн., Актом здачі - приймання виконаних робіт № 4 від 23.06.2011 р. на суму 948157,34 грн., Актом здачі-приймання виконаних робіт № 5 від 22.07.2011 р. на суму 692384,68 грн., Актом здачі - приймання виконаних робіт № 6 від 04.08.2011 р. на суму 235573,20 грн., Актом здачі - приймання виконаних робіт № 7 від 28.09.2011 р. на суму 144057,60 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх.

Проте, всупереч умов Договору, відповідач за виконані підрядні роботи вчасно та повністю не розрахувався, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи, банківських виписок з рахунку позивача, відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи на суму 1937738,61 грн., а саме: за Актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 25.01.2011 р. відповідачем сплачено 461575,56 грн., за Актом здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 31.03.2011 р. відповідачем сплачено 476848,88 грн., за Актом здачі-приймання виконаних робіт № 3 від 11.04.2011 р. відповідачем сплачено 572314,17 грн., за Актом здачі-приймання виконаних робіт № 4 від 23.06.2011 р. відповідачем сплачено 427000,00 грн.

Таким чином, заборгованість за Актами здачі-приймання виконаних робіт №1 від 25.01.2011 р., № 2 від 31.03.2011 р. та № 3 від 11.04.2011 р. погашена відповідачем в повному обсязі.

Оскільки, відповідач повинен був сплатити за Актом здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 31.03.2011 р. 438598,26 грн., проте фактично сплатив 476848,88 грн., переплата в розмірі 38250,62 грн. була зарахована позивачем в рахунок погашення боргу відповідача перед позивачем за Актом здачі-приймання виконаних робіт № 4 від 23.06.2011 р.

Таким чином, з урахуванням часткової оплати, сума заборгованості відповідача по Акту здачі - приймання виконаних робіт № 4 від 23.06.2011 р. складає 482906,72 грн. (948157,34 грн. - 427000,00 грн. - 38250,62 грн.).

Акт здачі-приймання виконаних робіт № 5 від 22.07.2011 р. на суму 692384,68 грн., Акт здачі-приймання виконаних робіт № 6 від 04.08.2011 р. на суму 235573,20 грн. та Акт здачі-приймання виконаних робіт № 7 від 28.09.2011 р. на суму 144057,60 грн. оплачені відповідачем не були.

Враховуючи те, що відповідачем всупереч умов Договору не було перераховано позивачу заборгованість за виконані підрядні роботи в сумі 1554922,20 грн., колегія судів вважає обґрунтованими позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем доведено належне виконання прийнятого на себе за Договором зобов'язання з виконання робіт. Разом з тим, доказів повної оплати зазначених робіт чи наявності підстав для не проведення платежу в сумі 1554922,20 грн. за їх виконання, відповідачем не надано, а отже судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги в цій частині.

Як зазначалося вище, розрахунок за виконані роботи замовник проводить протягом 20 днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт на підставі виконавчої документації (п. 3.4 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки Акт здачі-приймання виконаних робіт № 4 підписано сторонами 23.06.2011 р., відповідач з урахуванням п. 3.4 Договору та ч. 1 ст. 253 ЦК України повинен був провести оплату за вказаним актом в термін до 14.07.2011 р., Акт здачі-приймання виконаних робіт № 5 підписано 22.07.2011 р., у зв'язку з чим відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи за вказаним актом в термін до 12.08.2011 р., Акт здачі-приймання виконаних робіт № 6 підписано сторонами 04.08.2011 р., у зв'язку з чим відповідачем повинна була бути проведена оплата в термін до 25.08.2011 р., Акт здачі-приймання виконаних робіт № 7 підписано сторонами 28.09.2011 р., у зв'язку з чим відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи за вказаним актом в термін до 19.10.2011 р.

Разом з тим, зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт у термін, встановлений п. 3.4 Договору, відповідачем в повному обсязі не виконано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно з п. 6.2 Договору за несвоєчасний розрахунок за виконану роботу замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З урахуванням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня повинна бути розрахована у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

У зв'язку з простроченням оплати виконаних робіт позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, нарахував відповідачу, на підставі п. 6.2 Договору, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за актами виконаних робіт № 4 від 23.06.2011 р., № 5 від 22.07.2011 р., № 6 від 04.08.2011 р. та № 7 від 28.09.2011 р. в сумі 229653,91 грн., виходячи з суми заборгованості та з урахуванням часткової оплати.

Статтею 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно перерахунку пені за Актом здачі-приймання виконаних робіт № 4 від 23.06.2011 р. в розмірі 67445,31 грн.; за Актом здачі-приймання виконаних робіт № 5 від 22.07.2011 р. в розмірі 54100,85 грн.; за Актом здачі-приймання виконаних робіт № 6 від 04.08.2011 р. в розмірі 18406,98 грн.; за Актом здачі-приймання виконаних робіт № 7 від 28.09.2011 р. в розмірі 11137,40 грн.

Разом з тим, для окремих видів вимог законом встановлюється спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідачем до винесення рішення у справі заявлено про застосування, передбаченого ст. 258 ЦК України, скороченого строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, а позивачем не обґрунтовано поважності причин пропуску зазначеного строку давності для відповідних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення 72507,83 грн. пені задоволенню не підлягають, оскільки позивачем пропущено без поважних причин річний строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені по актах здачі - приймання виконаних робіт № 5 та № 6.

Що ж стосується стягнення пені за актами здачі - приймання виконаних робіт № 4 та № 7, то по цих актах річний строк позовної давності не пропущено, а тому колегія суддів погоджується з перерахунком розміру пені, здійсненим судом першої інстанції.

Так, суд першої інстанції правильно провів перерахунок пені та зменшив її розмір з урахуванням шестимісячного строку для нарахування пені. Зазначений розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, у розрахунку пені, який проведено судом першої інстанції, міститься арифметична помилка.

Зокрема, в рішенні суду першої інстанції пеня складає 78582,53 грн., однак при арифметичному підрахунку правильний розмір пені повинен складати 78582,71 грн.

Тобто, за результатами арифметичних дій наявна помилка у підрахунку копійок розміру пені.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, зазначена арифметична помилка не зачіпає суті цього законного і обґрунтованого рішення, а тому колегія вважає необхідним залишити без змін вказане рішення суду першої інстанції.

При цьому, суддя господарського суду м. Києва не позбавлений можливості за своєю ініціативою виправити допущену в рішенні вказану арифметичну помилку після повернення зазначеної справи до суду першої інстанції шляхом винесення відповідної ухвали в рамках ст. 89 ГПК України.

Стосовно посилань скаржника в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції того, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла у зв'язку з припиненням фінансування з боку головного розпорядника бюджетних коштів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1.1 Договору господарсько - договірні зобов'язання стосовно оплати виконаних робіт взяв на себе саме відповідач.

В умовах Договору відсутні будь - які положення, що стосувались фінансування та оплати робіт саме головним розпорядником коштів (Укрєвроінфрапроект). Також в договорі відсутні умови, які б виключали відповідальність замовника за несвоєчасний розрахунок з виконавцем за виконану роботу через припинення фінансування з боку головного розпорядника коштів.

Враховуючи те, що спірні правовідносини між сторонами склалися на підставі договору підряду, обов'язок замовника прийняти та оплатити виконану роботу підрядником витікає з Договору і не може ставитися в залежність від виконання певних дій третьою особою.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України № 31/171 від 26.10.2010 р.

Про те, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, зазначено також у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446.

З урахуванням викладеного, посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування як на підставу звільнення відповідача від оплати виконаних позивачем робіт за Договором, колегією суддів визнаються необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 18.02.2013 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-західна залізниця" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 18.02.2013 р. у справі № 5011-70/17357-2012 - без змін.