5011-9/17672-2012 Про стягнення заборгованості за поставлений товар - 16.04.2013 Прийняття

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт порушення відповідачем своїх обов'язків по оплаті поставленого позивачем за умовами спірного договору товару на суму 400 832,50 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 у справі № 5011-9/17672-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем" посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте за умови неповного з'ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи, що не досліджено всіх необхідних доказів для всебічного та повного розгляду справи, оскільки судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що спірний товар є неякісним, що унеможливлює використання його відповідачем за призначенням, з огляду на що в силу приписів ст. 712 ЦК України відповідач як покупець має право відмовитись від договору.

Відповідач вважає, що, враховуючи, що відповідність чи невідповідність спірного товару технічним нормам, стандартам, ГОСТам та ТУ може бути встановлена лише за допомогою застосування спеціальних знань, суд першої інстанції для з'ясування дійсних обставин справи мав задовольнити клопотання відповідача про призначення судової хімічної експертизи.

05.04.2013 до канцелярії Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про повернення судового збору, в якому відповідач просить винести ухвалу про повернення помилково сплаченого судового збору в сумі 30 332,49 грн. та видати довідку про те, що грошові кошти було сплачено помилково.

15.04.2013 до канцелярії Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової хімічної експертизи, на вирішення якої відповідач просив поставити наступні запитання:

- який хімічний склад має поставлена ТОВ "Кислотоупор ЛТД" глина Курдюм-2 та Курдюм-3?

- чи відповідає глина Курдюм-2 та Курдюм-3 Технічним нормам, стандартам, ГОСТам та ТУ?

- чи відповідає глина Курдюм-2 та Курдюм-3 технологічним зразкам, наданим позивачем апелянту?

У вказаному клопотанні відповідач просить доручити проведення судової експертизи ПДРГП "Північгеологія" (м. Київ, пров. Геофізіків, 10), зупинити провадження у справі та гарантує оплату проведеної експертизи.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

Порадившись на місці, колегія суддів вирішила, що клопотання відповідача про повернення зайво сплаченого судового збору буде вирішено за наслідками розгляду апеляційної скарги, а клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи - після заслуховування пояснень сторін по суті спору.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Після заслуховування сторін по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової хімічної експертизи з підстав, які викладені нижче.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

23.12.2010 позивач як продавець та відповідач як покупець уклали договір поставки № 12/10-1 (далі Договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу глину вогнетривку українського виробництва (далі Товар), а відповідач - прийняти Товар та оплатити на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, позивач зобов'язався поставити Товар за погодженим замовленням відповідача у відповідності до п. 4.3., за реквізитами, у кількості, за марками та цінами, визначеними специфікаціями до Договору, які є невід'ємними частинами Договору.

Згідно з п. 4.3. Договору до 10 числа місяця, який передує місяцю, в якому проводиться відвантаження, відповідач надає письмове замовлення на місяць відвантаження із зазначенням необхідної до відвантаження кількості Товару. Відповідач зобов'язаний надати в письмовому вигляді інструкції для заповнення залізничних накладних. Залізничні накладні повинні заповнюватись згідно з інструкціями відповідача. Рахунок-проформа позивача, який надається відповідачу, визначає погоджений для відвантаження у відповідному місяці обсяг Товару.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що ціни на Товар встановлюються в специфікаціях до Договору, на умовах, визначених в п. 4.1. Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору поставка Товару проводиться залізничним транспортом навалом, без упаковки та без маркування. Умови поставки СРТ ст. Київ-Московський, згідно "INCOTERMS 2000".

На виконання умов Договору сторонами підписані наступні специфікації (а.с. 16-18):

- № 1 від 23.12.2010, якою сторони узгодили, що позивач зобов'язаний поставити відповідачу на протязі 2010-2011 років 6000 тон глини вогнетривкої марки "Курдюм-2" узгодженої у цій специфікації якості, за ціною 280 грн. (ціна по даній специфікації дійсна до 01.04.2011), загальною вартістю 1 680 000 грн.;

- № 2 від 14.01.2011, якою сторони узгодили, що позивач зобов'язаний поставити покупцю в січні 2011 року 200 тон глини вогнетривкої марки "Курдюм-3" узгодженої у цій специфікації якості, за ціною 266 грн., загальною вартістю 53 200 грн.;

- № 3 від 15.03.2011, якою сторони узгодили, що позивач зобов'язаний поставити відповідачу в березні 2011 року 345 тон глини вогнетривкої та тугоплавкої марки "К-2", за ціною 280 грн., загальною вартістю 96 600 грн.

Протягом грудня 2010 - березня 2011 на виконання Договору та специфікацій № 1-3 позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 956 832, 50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями квитанцій про приймання вантажу (а.с. 19-36).

Відповідно до п. 5.2. Договору оплата товару за Договором здійснюється відповідачем на умовах передплати вартості залізничного тарифу, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом трьох банківських днів від дати виставлення продавцем рахунку-проформи. Остаточний розрахунок здійснюється сторонами з врахуванням дати фактичного відвантаження кожної партії згідно з рахунком-фактурою протягом 14 календарних днів від дати відвантаження.

16.10.2012 з листом № 81 (а.с. 53) позивач направив відповідачеві рахунки-фактури на поставку спірного Товару (усього 8 рахунків-фактур на загальну суму 956 832, 50 грн.) (а.с. 55-62). Факт направлення вказаних рахунків підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями опису вкладення та фіскального чеку № 5043 від 16.10.2012 (а.с. 54).

Відповідач в рахунок оплати спірного товару перерахував позивачеві 556 000 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими виписками за банківського рахунку позивача (а.с. 63-81).

Викладені вище обставини сторонами не заперечуються.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що неоплаченим з поставленого за Договором залишився Товар на загальну суму 400 832,50 грн. (956 832, 50 -556 000).

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем за Договором Товару на суму 400 832,50 грн., тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому, щодо посилань відповідача на те, що Товар, стягнення вартості якого є предметом позову, поставлений позивачем з порушенням вимог щодо його якості, слід зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що при виявленні розбіжностей фактичних даних з даними, зазначеними в документах, сторони та представник перевізника складають акт, в якому вказують виявлені невідповідності. Для складання акту приймання представник відповідача телеграмою зобов'язаний викликати представника позивача. Представник позивача або призначена ним особа має прибути протягом 3-х днів (не враховуючи часу на дорогу) з дати офіційного повідомлення відповідача.

Згідно з п. 9.3 Договору, у разі недосягнення сторонами згоди з приводу розбіжності даних, зазначених у супровідних документах, і фактичною наявністю Товару, що надійшов, за кількістю та якістю, до складання та підписання Акта залучається представник нейтральної організації (Торгово-промислової Палати, SGS інспекції та / або інших незалежних організацій). Витрати по залученню представника нейтральної організацій відносяться на сторону, дані якої не підтвердилися.

Відповідач вказаних дій не здійснив, але на підтвердження факту поставки Товару неналежної якості посилається на акт від 29.03.2011 (а.с. 85), згідно з яким глина "Курдюм-2" в кількості 3 049 тон, що її проставлено в період з 03.01.2011 по 29.01.2011, не відповідає по потрібним параметрам згідно представленої раніше для здійснення виробничої проби партії від 01.07.2009.

Проте, вказаний акт від 29.03.2011 не може бути належним доказом на підтвердження того, що спірний товар є неякісними, оскільки складено його без дотримання порядку, згоди щодо якого дійшли сторони у Договорі (за участю представників перевізника та позивача, якого має бути викликано телеграмою), а відтак, в силу ч. 2 ст. 34 ГПК України, згідно з якою обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, не може бути прийнятий судом як належних доказ поставки позивачем відповідачу неякісного товару.

Згідно з ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 9.1 Договору, згідно з яким товар вважається прийнятим по якості згідно сертифікату якості виробника товару, спірний Товар має відповідати якості, вказаній у сертифікаті якості, який супроводжує кожну партію товару.

Згідно з п. 4.8. Договору протягом трьох робочих днів від дати відвантаження продукції позивач направляє відповідачу рекомендованою поштою з квитанцією підтвердження наступні документи: сертифікат якості, рахунок-фактуру, податкову накладну.

26.09.2011 з листами №№163, 165-170 від 22.09.2011 (а.с. 37-43) направив відповідачеві рахунки - фактури, податкові накладні та сертифікати якості на кожну партію поставленого товару.

При цьому, якісні показники, зазначені у сертифікатах якості, відповідають якісним показникам, узгодженим сторонами у специфікаціях №№1-3.

Крім того, згідно з п. 9.4 Договору претензії відносно якості Товару або його недостачі можуть бути пред'явлені тільки протягом 30 днів з дати поставки. Претензії направляються рекомендованим листом і повинні містити всі супутні документи, включаючи акт приймання.

Пунктом 9.5 Договору сторонами погоджено, що якщо відповідач не пред'явить претензію в період, визначений в п. 9.4., він позбавляється права пред'являти претензії на поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, претензія відповідача щодо якості Товару датована 18.05.2011 (а.с. 84).

Враховуючи, що, як вбачається з вищезгаданого акту від 29.03.2011, відповідач наполягає на тому, що неякісним є Товар, що його поставлено в період з 03.01.2011 по 29.01.2011, умови Договору щодо порядку та строку звернення з претензіями відносно якості Товару відповідачем порушені, внаслідок чого відповідно до умов Договору останній в будь-якому випадку позбавлений права пред'являти претензії щодо якості Товару.

За правилом ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено, що спірний Товар по якості не відповідає якості, визначеної специфікаціями та сертифікатами якості, обумовленими Договором.

За таких обставин позивач має законне право вимагати оплати відповідачем поставленого спірного Товару. Суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача осново боргу в сумі 400 832,50 грн. Підстави для скасування рішення в цій частині відстуні.

При цьому, посилання відповідача на те, що Товар має відповідати по якості партії товару, що її передано позивачем відповідачу 01.07.2009, тобто до дати укладення сторонами спірного Договору, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки Договір сторін такої умови не містить, а докази такої передачі та показники якості переданої партії в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладені вище обставини та враховуючи той факт, що спірний Товар, а саме глина вогнетривка є річчю, визначеною родовими ознаками, виходячи з поняття речей визначених родовими та індивідуальними ознаками (ст. 184 ЦК України), а отже, на сьогодні визначити, який саме товар було поставлено позивачем відповідачеві не виявляється можливим, оскільки глина не має індивідуально визначених ознак, що унеможливлює проведення експертизи якості саме того товару, який було поставлено позивачем в рамках Договору та який, за твердженням відповідача, є неякісним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоцільність проведення судової хімічної експертизи.

При цьому, колегія суддів враховує, що неякісною відповідач вважає лише частину поставленого Товару, а саме 3 049 тон глини Курдюм-2, проте доказів того, що вказана частина Товару була ним відокремлена від решти поставленого позивачем Товару і зберігалася окремо, щодо дало б підстави ідентифікувати неякісну частину Товару з загальної поставки, матеріали відповідачем суду не надано.

З огляду на зазначені обставини в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової хімічної експертизи колегією суддів відмовляється.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України (з тих підстав, що є рішення господарського суду у справі №51/210-66/55-2012 стосовно господарського спору між тими ж сторонами про той же предмет та з тих же підстав) (а.с. 137-141) з огляду на те, що у справі № 51/210-66/55-2012 позивачу у задоволенні позову було відмовлено в зв'язку з ненастанням права вимоги до відповідача (оскільки рахунки-фактури, на які посилався позивач, на момент їх передачі відповідачу вже були прострочені, а тому не могли бути відповідачем оплачені, а повторно рахунки-фактури позивачем не виставлялись), в той час як, звертаючись до суду з даним позовом, позивач змінив підставу позову, посилаючись на настання права вимоги в зв`язку з виставленням ним відповідачу 16.10.2012 рахунків на оплату поставленого Товару, що не було предметом дослідження та оцінки при розгляді справи № 51/210-66/55-2012, постанову в якій Київський апеляційний господарський суд ухвалив лише 11.09.2012.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 5 765,55 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно п. 6.1. Договору у випадку несвоєчасної оплати партії товару/частини партії товару, відповідач зобов'язаний виплатити пеню в розмірі 5 % не оплаченої суми за кожний день такого прострочення.

З огляду на досліджені обставини справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є законними, і правомірно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі - в сумі 5 765,55 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 153,25 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 1 153,25. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 у справі № 5011-9/17672-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем".

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 407 751,30 грн.

Рішенням від 19.02.2013 у справі № 5011-9/17672-2012 позов задоволений повністю.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, за що, з урахуванням положень Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати та дати звернення позивача з апеляційною скаргою, відповідно до підпункту "4" п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", він мав сплатити судовий збір в розмірі 4 077,51 грн.

Відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 34 410 грн. (платіжне доручення № 7170 від 26.02.2013), що на 30 332,49 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, судовий збір в сумі 30 332,49 грн. (34 410-4 077,51) підлягає поверненню заявникові, а клопотання відповідача про повернення судового збору підлягає частковому задоволенню, оскільки чинним законодавством на суд не покладений обов'язок у випадку повернення зайво сплаченого судового збору видавати довідку про те, що грошові кошти було сплачено помилково.

Керуючись ст.ст. 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" на рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 у справі № 5011-9/17672-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 у справі № 5011-9/17672-2012 залишити без змін.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Атем" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 19, ідентифікаційний код 21643937) судовий збір в сумі 30 332 (тридцять тисяч триста тридцять дві) грн. 49 коп., перерахований платіжним дорученням № 7170 від 26.02.2013, оригінал якого міститься в матеріалах справи.