5005/640/2011 Про стягнення безпідставно зписаних грошей із розподільчого рахунку в якості оплати збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами - 10.04.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2013р. у справі №5005/640/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго",

м. Запоріжжя

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 3 076 207 грн 80 коп

По справі оголошувалася перерва з 25.03.2013р. по 10.04.2013р.

У січні 2011 року ВАТ "Дніпроенерго" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з ДП "Придніпровська залізниця" на свою користь 3 076 207,80 грн, що були списані Відповідачем з його розподільчого рахунку в якості добору за послуги, що пов`язані з перевезенням вантажів, а саме: збору за зберігання вантажу в сумі 1 276 095,13 грн, плати за користування вагонами - 1 778 998,80 грн, плати за користування вагонами у разі затримки на коліях станції - 2 930,40 грн, додаткових послуг - 18 183,47 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Загинайко Т.В., суддів Кесі Н.Б., Колісника І.І.) у позові відмовлено. Рішення суду мотивоване необґрунтованістю вимог Позивача щодо отримання коштів Відповідачем без достатніх правових підстав, відсутністю фактичних заперечень Позивача щодо розміру нарахувань та неможливістю застосувати до спірних відносин ст. 1212 Цивільного кодексу України з огляду на наявність укладеного між сторонами договору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставини, що мають значення для справи, просить рішення скасувати, позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що договір про експлуатацію залізничної під`їздної колії ПР/М-08-1/77-НЮ не стосується предмету позовних вимог, оскільки встановлює технічні питання організації перевезення. Крім того, в рішенні описані обставини за період жовтень - листопад 2008р., тоді як позов заявлено за період листопад-грудень 2008р. Суд першої інстанції надав перевагу письмовим поясненням Відповідача і не дослідив того факту, що відомості плати за користування вагонами не оформлені належним чином, крім того, не взяв до уваги висновки судово-економічної експертизи.

Ухвалою суду від 21.02.2013р. апеляційна скарга прийнята до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В. та призначена у судовому засіданні на 18.03.2013р. на 10:00 год

Ухвалою суду від 06.03.13р. на підставі розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 05.03.2013р. справа прийнята до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Сизько І.А.

Ухвалою суду від 10.04.13р. на підставі розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 09.04.2013р. у зв`язку з виходом на роботу постійного члена колегії судді Пруднікова В.В. справа прийнята до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечував з огляду на те, що списання Відповідачем коштів за надані послуги не змінює характеру правовідносин сторін і не припиняє їх, тому підстави для застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України відсутні. Крім того зауважив, що списання коштів було проведено із дотриманням встановленого порядку на підставі відомостей плати за користування вагонами та актів загальної форми про відмову платника від їх підписання,

В судовому засіданні 10.04.2013р. представник Позивача просив апеляційну скаргу та позовні вимоги задовольнити, представник Відповідача підтримав позицію суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 16.01.2008р. між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (надалі - Відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпроенерго" (надалі - Позивач) було укладено договір ПР/М-08-1/77-НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Придніпровської теплової електричної станції - структурного підрозділу ВАТ "Дніпроенерго" при станції Ігрень Придніпровської залізниці строком дії на 5 років з моменту його підписання сторонами, а також додаткова угода до нього №1 від 20.06.2008р. Доказів розірвання договору суду не надано.

Пунктом 1 даного договору згідно із Статутом залізниць України (457-98-п) , Правилами перевезення вантажів сторони узгодили експлуатацію під'їзної колії, яка належить Позивачу, що примикає до перегону станція Ігрень Придніпровської залізниці - Станція Придніпровськ власника колії (Позивача); під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

У відповідності до п. 14 зазначеного договору Позивач зобов`язався сплачувати Відповідачу плату за користування вагонами, за подачу та забирання вагонів, за зберігання вантажів у вагонах, а також інші збори і плати за додаткові роботи і послуги.

Також, 31.01.2007р. між сторонами було укладено Договір №ПР/М-0789/НЮП про організацію перевезень енергетичного вугілля, відповідно до умов якого сторони врегулювали взаємовідносини, що пов'язані з організацією та здійсненням перевезень енергетичного вугілля у внутрішньодержавному сполученні від шахти до електростанцій та від збагачувальної фабрики до електростанцій, а також наданням додаткових послуг безпосередньо електростанціям по узгодженим тарифам і ставкам.

Відповідно до пункту 3.1 Договору про організацію перевезень Позивач здійснює платежі за перевезення енергетичного вугілля та додаткові послуги шляхом перерахування коштів на розподільчий рахунок Єдиного технологічного центру з обробки перевізних документів №26038000002001 у Дніпропетровській філії АБ "Експрес-Банк". При цьому відповідно до пункту 2.2.1 Договору про організацію перевезень Позивач, як експедитор, зобов'язався забезпечити передоплату тарифу, а також додаткових платежів (збір за подачу-забирання, плату за користування вагонами й ін.) і додаткових зборів, що виникають при здійсненні перевезень запланованого обсягу вантажів згідно Тарифного керівництва №1 та калькуляцій в розмірі 100 відсотків не менше ніж за 4 доби до його відправлення або прибуття.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем у листопаді 2008 року було складено відомості плати за користування вагонами №№ 02119420, 02119421, 02119422, 04119423, 03119414, 06119424, 06119425, 05119418, 05119419, 06119426, 06119427, 06119428, 06119429, 06119430, 06119431, 16119448, 16119449, 12119439, 16119450, 16119451, 16119452, 16119453, 16119456, 17119459, 17110365, 18110369, 17119458, 14119445, 17119462, 17119467, 17119466, 18119465, 18119469, 30119489, 12119437, 12119438, 18119471, 18119472, 18119473, 18119474, 18119477, 18119479, 18119480, 18119486, 18119487, 19119483, 19119484, 19119485, 29119488, 18119470, 18119481, ' 8119482, 19119475, 19119476 та накопичувальні картки №№03112877, 04112882, 04112883, 4112884, 9112901, 10112903, 10112904, 10112905, 12112920, 12112922, 20112958, 26113006, 17119940, 29119022, 17119937, 18119947, 18119949, 18119948, 17119939 із загальним нарахуванням по ним суми 3 076 207,80 грн, що включає 1 276 095,13 грн- збору за зберігання вантажу, 1 778 998,80 грн - плати за користування вагонами, 2 930,40 грн - плати за користування вагонами у разі затримки на коліях станції та 18 183,47 грн - додаткові послуги. Протягом листопада - грудня 2008 року сума коштів у розмірі 3 076 207,80 грн була списана розрахунковим підрозділом Відповідача з розподільчого рахунку Позивача.

Позивач вважає, що списання коштів здійснено без достатніх правових підстав через порушення відповідачем процедури списання, оскільки відомості плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичувальні картки, за якими відповідачем здійснено списання коштів позивача, не були підписані з боку позивача, а тому вони не можуть бути підставою для списання грошових коштів з розподільчого рахунку Позивача без його згоди та просить стягнути ці кошти на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті відповідачем.

Правовідносини щодо перевезення вантажів залізницею врегульовані ст. ст. 908-928 Цивільного кодексу України (435-15) та ст.ст. 307- 315 Господарського кодексу України, а також спеціальним законодавством, а саме: Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999р. №113 (z0165-99) , Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000р. №644 (z0861-00) , а також іншими Правилами, які наведені у переліку нормативно-правових актів Міністерства транспорту України та видані відповідно до Статуту залізниць України.

Відповідно ж до ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відтак, вказана правова норма передбачає виникнення недоговірних зобов'язань.

Судом встановлено, що між сторонами були укладені два договори щодо організації перевезень та експлуатації залізничної під'їзної колії, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а договір ПР/М-08-1/77-НЮдч від 16.01.2008р. був чинним і на час звернення до суду. Вказані договори передбачали порядок здійснення оплати за послуги залізниці, та саме на виконання цих договорів позивачем перераховувалися кошти на розподільчий рахунок Єдиного технологічного центру з обробки перевізних документів, а відповідачем по мірі надання послуг - проводилося списання цих коштів, тобто було встановлено обов'язок позивача сплачувати залізниці спірну плату.

З огляду на наведене, посилання позивача на позадоговірну правову природу вказаного списання не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки і сам позивач свої позовні вимоги грунтує на цих договорах.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача 3076207,80 грн як отриманих без достатніх правових підстав.

Також, апеляційний суд вважає правомірними доводи відповідача про те, що спірні відносини виникли саме з договору, регулюються залізничним законодавством, та щодо повернення зайво нарахованих сум позивачем пропущено шестимісячний строк позовної давності з врахуванням часу на пред'явлення претензії (спірне списання відбулося в листопаді 2008р., позовна заява надана до суду 19.01.2011р.) та з цього приводу зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 ст. 119 Статуту залізниць України (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержу-вачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Пунктом 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів передбачено, що платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги та їх вартість. Відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку (п. 5.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04-5/225 (v_225600-08) "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 (v_601600-02) "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею"). Платник, який не згоден з підставами або розміром нарахування має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.

З наданих відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичувальних карток, на підставі яких було здійснено списання коштів відповідачем, вбачається, що вони не були підписані з боку позивача, про що відповідачем були складені Акти загальної форми ГУ-23. Як вірно зазначено судом першої інстанції списана сума не спростовується позивачем та додатково підтверджуюється висновком судово-економічної експертизи №4692/4693-11 (т. 7, а.с. 62-76).

Посилання позивача на те, що спірні відомості не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність" та не можуть бути належними доказами, судом відхиляються, оскільки порядок оформлення цих документів визначено Правилами користування вагонами і контейнерами, так як зазначено вище в разі відмови від підписання цих відомостей складається акт загальної форми, що і було дотримано відповідачем. Позивач також безпідставно посилається на невірне визначення судом спірного періоду, оскільки в останньому абзаці стор. 3 описової частини рішення (а.с. 6 т.9) суд встановив, що саме в листопаді 2008р. були складені спірні відомості.

Про складання та відмову від підписання спірних відомостей та накопичувальних карток залізницею були складені акти загальної форми, що спростовує доводи позивача про ненадання таких відомостей, та правомірність списання спірних коштів.

За викладених обставин рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства, а тому підстав для його зміні чи скасування колегія суддів не знаходить, рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 25, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

Замінити Позивача у справі, ВАТ "Дніпроенерго" на правонаступника - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО", м. Запоріжжя.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2013р. у справі № 5005/640/2011 залишити без змін.

постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.