19/050-12 Про стягнення заборгованості за надані послуги за договором надання клінінгових послуг - 09.04.2013 Прийняття

Приватне підприємство "АІВ ГРУП" (далі - позивач) звернулося в господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ - 2" (далі - відповідач) про стягнення 117 219, 83 грн., з яких: 107 721,33 грн. основна заборгованість, 7836,27 грн. пені, 1554,51 грн. - 3 % річних та 107,72 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.12.2012 р. у справі № 19/050-12 позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 107 721,33 грн. боргу, 7125, 84 грн. - пені, 1416,60 - 3% річних та судові витрати. В іншій частині вимог в позові відмовлено. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на встановлені ним обставини та умови договору і дійшов висновку, що послуги за Договором № 021111 про надання клінінгових послуг від 02.11.2011 р. згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважаються прийнятими та з 20.02.2012 р. у відповідача виник обов'язок по оплаті наданих послуг. З огляду на те, що відповідач не надав доказів оплати наданих послуг за договором та належними і допустимими доказами не спростував позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення основного боргу. Також, суд першої інстанції з посиланням на порушення відповідачем свого обов'язку з оплати за надані послуги та ст.ст. 217, 230 ГК України, ст.ст. 549, 610, 611 ЦК України та п. 4.3 договору, перевіривши правильність розрахунку позивача, дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення пені. Враховуючи обставини справи та вимоги ст. 625 ЦК України, суд, здійснивши перерахунок розміру 3% річних та інфляційних, частково задовольнив вимогу про стягнення 3 % річних та відмовив у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Київської області від 25.12.2012 р. у справі № 19/050-12 скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач вказує на те, що суд не взяв до уваги той факт, що послуги за не підписаними актами позивачем відповідачу не надавалися, при цьому за послуги, які позивач в дійсності надавав відповідачу, відповідач повністю розрахувався згідно підписаних актів. Відповідач вважає, що підстави для стягнення заборгованості та штрафних санкцій відсутні. На думку відповідача, позивач належними доказами своїх вимог та обставин, на які він посилається, не довів, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013р. у справі № 19/050-12 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 26.02.2013р.

Ухвалою суду від 19.02.2013р. розгляд скарги відкладено на 13.03.2013р. у зв'язку з клопотанням відповідача та витребуванням у відповідача додаткових документів необхідних для вирішення спору.

У судовому засіданні 26.02.2013р. оголошувалася перерва до 13.03.2013р.

У судовому засіданні 13.03.2013р. оголошувалася перерва до 09.04.2013р.

В судовому засіданні 09.04.2013р. суд заслухав пояснення представників сторін, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представники позивача заперечили проти її задоволення. Представником позивача заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи копії претензії субпідрядної організації, вирішення якого представник відповідача залишив на розсуд суду.

Колегія суддів з урахуванням приписів ст. 101 ГПК України вважає, що клопотання слід відхилити, оскільки заявник не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

02.11.2011 р. між Приватним підприємством "Мейжер Сервіс", яке згідно з п. 1 Статуту було перейменовано на Приватне підприємство "АІВ Груп", (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2" (замовник) укладено Договір № 021111 про надання клінінгових послуг з протоколом розбіжностей (далі - Договір, т.1, а.с. 10-12, 16-19).

Зі змісту п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 Договору вбачається, що замовник доручив виконавцю, а виконавець взяв на себе зобов'язання власними силами, з використанням власних прибиральних засобів та технічного обладнання надавати послуги з комплексного прибирання (клінінгові послуги та послуги з догляду, надалі -"послуги") об'єктів "Край-2" замовника, загальною площею 9 500 м.кв. за адресою: м. Київ, пр.-т Академіка Глушкова, 13-Б, (надалі -"території"), згідно переліку послуг та з періодичністю, що зазначені у Додатку № 1 до Договору, які є його невід'ємною частиною. Замовник зобов'язаний прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору. Після підписання договору, замовник подає виконавцю заяву на початок надання послуг. Об'єм, періодичність та характер послуг, зазначаються в Додатку № 1 до Договору. Час початку й закінчення робіт, об'єм та ціна послуг визначаються сторонами в Додатку № 1 до договору та можуть коригуватися в робочому порядку залежно від обсягу й складності замовлених послуг, та за потреби додатково узгоджуються актом погодження ціни, в якому визначається ціна послуг, об'єм та строк надання послуг, який підписується сторонами.

Відповідно до п. 3.8 Договору вартість всіх послуг, що надаються за цим договором у звітному періоді (місяць) є договірною та становить 136500,00 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно з п. 3.12 Договору вартість послуг за договором не підлягає зміні в односторонньому порядку, але може бути змінена за згодою сторін при наявності об'єктивних причин для такої зміни.

Відповідно до пункту 6.2 Договір діє до 31 січня 2012 року. Даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік у разі відсутності повідомлення від будь-якої з сторін про не бажання продовжити дію Договору.

Згідно з пунктом 6.3 Договору виконавець розпочинає надання послуг з 08 листопада 2011 р. та надає їх впродовж всього строку дії договору.

Також сторонами було підписано Специфікацію № 1, Заявку № 1 та акт погодження ціни до заявки № 1 від 02.11.2011 р. (т.1, а.с.13-15).

Листом за № 160 від 17.01.2012 р. відповідач повідомив позивача про виявлені ним недоліки та неякісне надання послуг за Договором, а також про небажання продовжувати дію Договору та останнім днем надання послуг за договором визначив 31 січня 2012 року (т.1, а.с.26).

02.02.2012р. позивачем через Кур'єрську службу доставки направлено відповідачу рахунки-фактури, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні за Договором, проте згідно з накладною Кур'єрської служби доставки відповідач відмовився від їх отримання 03.02.2012р. (т.1, а.с.20, 21).

13.02.2012 р. позивачем на адресу відповідача повторно надіслано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-000028 від 24.01.2012 р. на суму 113166,67 грн., № ОУ-000255 від 07.02.2012 р. на суму 17888,00 грн., № ОУ-000256 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн., № ОУ-000257 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн., рахунки-фактури та податкові накладні за Договором, які отримані останнім, 17.02.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 22-24).

В обґрунтування позовних вимог у даній справі позивач посилається на те, що ним було надано послуг за Договором на загальну суму 177 721,33 грн., проте відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 021111 про надання клінінгових послуг від 02.11.2011р. не оплатив у визначений договором строк надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 107 721,33 грн. з урахуванням здійснення відповідачем 10.11.2011 р. попередньої оплати в розмірі 70000 грн. За порушення строків оплати основної суми боргу, позивачем нарахована пеня у розмірі 7836,27 грн., інфляційні втрати у сумі 107,72 грн. та 3% річних у сумі 1554,51 грн.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, враховуючи таке.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами спору укладено договір № 021111 від 02.11.2011р., який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

У відповідності до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами спору, на виконання умов Договору позивачем у період з 08.11.2011 р. по 31.01.2012 р. включно, надавалися відповідачу послуги.

З матеріалів справи вбачається, що представниками сторін підписані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № ОУ-000125 від 30.11.2011 р. на суму 86761,12 грн. (комплексне обслуговування з 08-30.11.2011 р.); - № ОУ-0000134 від 26.12.2011 р. на суму 9733,08 грн. (доп. Послуги за обслуговування 29.12.-31.12.2011 р.);

- № ОУ-0000136 від 26.12.2011 р. на суму 113166,67 грн. (комплексне обслуговування за грудень 2011 р.).

Згідно з випискою з особового рахунку за 05.12.2011 р., відповідач перерахував позивачу кошти в розмірі 86761,12 грн. за комплексне обслуговування з 08-30.11.2011 р. (т.1, а.с.78).

Згідно з випискою з особового рахунку за 27.12.2011 р., відповідач перерахував позивачу 122 899,75 грн. за комплексне обслуговування у грудні 2011 р. та доп.послуги 29.12.-31.12.2011 р. (т.1, а.с.150).

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що підставою для проведення розрахунків є наданий виконавцем рахунок на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 3.7 Договору замовник оплачує виконавцю вартість послуг не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Таким чином, належними доказами підтверджується, що відповідач повністю виконав свої зобов'язання щодо оплати послуг, наданих у листопаді та грудні 2011 року, згідно з підписаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставленими на підставі цих актів рахунками.

Водночас, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності доказів виставлення позивачем відповідачу рахунків та надання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 17888,00 грн. за листопад 2011 року та на суму 23333,33 грн. за грудень 2011 року у строки, передбачені п. 2.1.3 Договору, тобто протягом 5 робочих днів після закінчення звітного періоду - календарного місяця.

При цьому, не дотримавшись умов Договору, позивач надіслав відповідні рахунки та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на залишки заборгованості за надані послуги у період з 08.11.2011 р. по 31.12.2011 р., тобто на суму 17888,00 грн. за листопад 2011 року та на суму 23333,33 грн. за грудень 2011 року, лише 13.02.2012 р.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на приписи ст. 903 ЦК України та умови Договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій позивача, який надіслав відповідачу для підписання та оплати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000255 від 07.02.2012 р. на суму 17888,00 грн. (доплата за послуги в листопаді 2011 р.) та № ОУ-000256 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн. (доплата за послуги в грудні 2011 р.), оскільки у п. 3.8 Договору та у Специфікації № 1, Заявці № 1, акті погодження ціни до заявки № 1 від 02.11.2011 р., що є додатками до Договору про надання клінінгових послуг № 021111 від 02.11.2011 р., сторони на власний розсуд визначили загальну вартість послуг, що надаються за договором у звітному періоді (місяць) у розмірі 136 500 грн., яка до того ж є незмінною, виходячи з умови п. 3.12 Договору.

Отже, слід дійти висновку, що позивач недотримався умов договору в частині строку передачі відповідачу актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за обслуговування, надані у період з 08.11.2011 р. по 31.12.2011 р. Крім того, позивач з порушенням умов п. 2.1.3 Договору надіслав відповідачу для підписання та оплати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за обслуговування у січні 2012 року № ОУ-000028 від 24.01.2012 р. на суму 113166,67 грн., № ОУ-000257 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що несвоєчасне виконання позивачем своїх обов'язків не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором, а може бути лише підставою для зменшення розміру збитків та неустойки, виходячи з приписів ст. 616 ЦК України. Позивачем за період прострочення, що сталося з його вини, відповідальність до відповідача не застосовується.

Згідно з пунктом 3.2 Договору встановлено, що замовник у триденний строк з моменту одержання акту прийому-передачі наданих послуг розглядає та приймає надані послуги шляхом підписання наданих актів у випадку відсутності претензій. За наявності претензій замовник зобов'язаний у той же строк надати виконавцю мотивовану відповідь. В будь-якому разі сторони повинні підписати акт прийому-передачі в частині щодо обсягу та якості послуг у звітному періоді за якими не виникло претензій. Не пізніше наступного дня після підписання акту прийому-передачі наданих послуг замовник надає виконавцеві один екземпляр акту. У випадку відсутності мотивованої відмови у встановлений строк, всі послуги, зазначені у акті вважаються прийнятими замовником без зауважень та підлягають оплаті у встановлений строк.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач, отримавши 13.02.2012 р. акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-000028 від 24.01.2012 р. на суму 113166,67 грн., № ОУ-000255 від 07.02.2012 р. на суму 17888,00 грн., № ОУ-000256 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн., № ОУ-000257 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн. у строк, визначений у п. 3.2 Договору, їх не підписав. Доказів надання відповідачем позивачу вмотивованої відповіді щодо непідписання вказаних Актів ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Колегією суддів не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що вказані Акти не були підписані через неякісність наданих послуг, оскільки відповідно до п. 2.1.11 Протоколу розбіжностей до Договору при наявності зауважень до наданих послуг, виконавець усуває недоліки в порядку погодженому замовником, але не пізніше 2-х годин з моменту пред'явлення відповідних зауважень до наданих послуг. Доказів того, що відповідачем подавалися зауваження до визначених в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), останнім суду не надано. До того ж, згідно з п. 2.2.3 Договору (з урахуванням Протоколу розбіжностей), замовник (відповідач) зобов'язаний прийняти надані виконавцем послуги в триденний строк з моменту отримання Актів прийому-передачі наданих послуг у випадку відсутності зауважень щодо обсягу та/або якості наданих послуг, зазначених у Акті. Згідно з пунктом 3.2 Договору (з урахуванням Протоколу розбіжностей) у випадку відсутності мотивованої відмови у встановлений строк, всі послуги, зазначені в Акті вважаються прийнятими замовником без зауважень та підлягають оплаті у встановлений строк.

Колегія суддів також враховує, що наявність претензійних Актів (п.3.11) щодо неякісних послуг є лише підставою для нарахування замовником штрафних санкцій, які мають бути відображені виконавцем при складанні акту прийому-передачі наданих послуг та формуванні рахунку, але не звільняє від обов'язку прийняти надані послуги, тим більше за умови наявності трьох і більше претензійних Актів (п.3.13). Проте, доказів подання відповідачем позивачу 3 і більше претензійних Актів, відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач мав претензії щодо якості послуг, наданих позивачем у листопаді та грудні 2011 року.

Про наявність претензій відповідача відносно якості послуг, наданих за договором у січні 2012 року, слід зазначити, що позивача про даний факт було повідомлено лише листом за № 160 від 17.01.2012 р.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами не було підписано Додатку № 2 до Договору, в якому визначається форма складання претензійного акту.

Стосовно актів та службових записок, наданих відповідачем до справи в якості доказів надання позивачем неякісних послуг у січні 2012 року, колегія суддів вважає, що слід погодитися з висновками суду першої інстанції щодо того, що зазначені документи не можуть бути прийняті судом в якості належних і допустимих доказів, оскільки відповідачем в розумінні ст. 34 ГПК України не доведено повноваження осіб, які їх підписали. Крім того, відсутні належні докази передачі зазначених претензійних актів уповноваженій особі позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що послуги за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000028 від 24.01.2012 р. на суму 113166,67 грн., № ОУ-000255 від 07.02.2012 р. на суму 17888,00 грн., № ОУ-000256 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн., № ОУ-000257 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн. слід вважати такими, що прийняті відповідачем і, відповідно, з 20.02.2012 р. у відповідача виник обов'язок оплатити надані позивачем послуги.

Судом першої інстанції встановлено, що за усною домовленістю між сторонами, відповідачем в якості попередньої оплати за договором 11.10.2011 р. було перераховано 70000 грн., що враховано позивачем при визначенні суми заборгованості. Належних доказів, які підтверджували наявність такої усної домовленості матеріали справи не містять. При цьому, колегія суддів вважає, що хоча умовами Договору така передоплата за послуги не передбачена, проте з огляду на наявність доказів здійснення попередньої оплати відповідачем (т.1, а.с. 77), а також оскільки у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції сторони не заперечували щодо наявності такої домовленості між сторонами, вказана обставина підлягає врахуванню.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Доказів оплати за надані позивачем послуги за Договором, відповідач суду не надав, а тому з огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги про стягнення основної заборгованості за Договором у сумі 107721,33 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору та простроченням виконання основного зобов'язання, позивачем заявлено вимоги про стягнення 7836,27 грн. пені за період з 07.02.2012 р. по 31.07.2012 р., 1554,51 грн. - 3 % річних та 107,72 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (543/96-ВР) № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 4.3 Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Колегія суддів погоджується з правильністю розрахунку розміру пені за заявлений позивачем період, наведеним у рішенні, та вважає, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню сумі 7125,84 грн.

Стосовно вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму основного боргу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, законом передбачено право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних і така вимога є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, судом першої інстанції правомірно взято до уваги, що за своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, відмінними від неустойки, та не становлять штрафну санкцію.

Згідно з пунктом 1.14 постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України" № 480 від 27.12.2007р. (z0032-08) індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Отже, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 (v_928600-12) , сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Зазначену правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р (v2-97700-97) .

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи умови п.п. 3.2, 3.5, 3.7 Договору та встановлені обставини, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування інфляційних на основну суму заборгованості. У зв'язку з цим, в позові про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Позивачем нараховано 3% річних за період з 07.02.2012р. по 31.07.2012р. у сумі 1554,51 грн., проте колегія суддів, з урахуванням пп. 3.2, 3.5, 3.7 Договору, а також факту отримання відповідачем актів 17.02.2012р. та обов'язку сплатити до 22.02.2012р. включно (останній день сплати), вважає, що розмір 3 % річних слід обраховувати починаючи з 23.02.2012р. У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за період з 23.02.2012р. по 31.07.2012р. розмір 3 % річних складає 1416,60 грн., а тому в цій частині позовні вимоги правомірно задоволені судом частково.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими і правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 25.12.2012р. у справі № 19/050-12 є законним, обґрунтованим та відповідає обставинам справи. Підстав, передбачених ст. 104 ГПК України для скасування або зміни даного рішення, колегія суддів не вбачає. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.