Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

за участю представників:

від позивача: представник - Уразгільдєєв Т.Н. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДІССЕЙ МОТОРС", смт. Авангард Овідіопольського р-ну Одеської обл.

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2013 р.

у справі № 910/2754/13 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДІССЕЙ МОТОРС", смт. Авангард Овідіопольського р-ну Одеської обл.

до Приватного підприємства "Стройбад", м. Київ

про стягнення 149 513,95 грн.,

У лютому 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДІССЕЙ МОТОРС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Стройбад" про стягнення 149 513,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2013 р. у справі № 910/2754/13 позовні матеріали повернуто позивачеві без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДІССЕЙ МОТОРС" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для розгляду в Господарський суд міста Києва.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, при неправильному застосуванні норм процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для розгляду в Господарський суд міста Києва.

Відповідач участь свого представника в судовому засіданні не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення апеляційної скарги по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Повертаючи позовну заяву позивачеві, місцевий господарський суд послався на пункти 1, 3, 5, 6 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіряючи в апеляційному порядку висновки суду першої інстанції та правильність застосування та додтримання ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДІССЕЙ МОТОРС" у поданій до суду позовній заяві зазначає, що "ПП "Стройбад" виконало свої зобовязання в рамках даного договору (Договір №04/05-12 від 04.05.2012 р.) лише частково, а саме на суму 5 625,00 грн....". Також, зазначено, що "ПП "Стройбад" виконало свої зобовязання в рамках даного договору (Договір №14/05 від 14.05.2012 р.) лише частково, а саме на суму 37 525,00 грн....".

Відповідно до абзацу 5 п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 (v0018600-03) від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" із змінами і доповненнями, підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.

Тільки якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК.

Суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи. (п. 3.3 вище наведеної Постанови Пленуму ВГСУ).

Фактично зазначені позивачем у позовній заяві відомості не містять жодних вказань (посилань) на існування конкретновизначених доказів на підтвердження цих відомостей, так як такі докази позивачем не зазначені. А тому суд першої інстанції був позбавлений можливості діяти в порядку ч. 1 ст. 38 та п. 11 ч. 1 ст. 65 ГПК України, оскільки сам позивач такі докази не зазначив (невідомо які саме докази суду вимагати).

Вищенаведене позбавляє підставності наведену позивачем у тексті позовної заяви суму основного боргу за спірними договорами (149 513,95 грн).

Так, у позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, відсутній обґрунтований розрахунок стягуваної суми, що є підставою для повернення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання апелянта на те, що до позовної заяви додані документи які свідчать про виникнення та наявність заборгованості відповідача перед позивачем не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність у позовній заяві та додатках до неї обґрунтованого розрахунку стягуваної суми.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

У пункті 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 (v0018600-03) від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" із змінами і доповненнями, роз'яснено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК).

Позивачем об'єднано декілька позовних вимог, що ґрунтуються на різних договорах, а саме Договір №04/05-12 від 04.05.2012 р. та Договір № 14/05 від 14.05.2012 р. Вимоги про стягнення грошових коштів фактично за різними договорами базуються на різних підставах виникнення та обґрунтовуються різними доказами. При цьому, як вже встановлено, позивачем не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, відсутній обґрунтований розрахунок стягуваної суми, що виключає можливість висновку про аналогічність підстав і водночас пов'язаність між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів, а тому об'єдання вказаних позовних вимог суттєво утруднить вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно п. 2 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

З поштової квитанції №6008 від 12.02.13 р. та опису вкладення, доданих до позовної заяви в якості доказу направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач направив на адресу відповідача не всі документи, додані до позовної заяви. А саме до позову в якості "Додатка" № 10 додано Довіреність особи, що підписала позов від 11.01.13 р., натомість в описі вкладення у цінний лист в графі "найменування предметів" даний додаток відсутній.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 (v0018600-03) від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" із змінами і доповненнями, у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК.

Отже колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки позивачем на адресу відповідача направлені не всі документи, які додані до позовної заяви.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновку суду першої інстанції про те, що позовна заява направлена відповідачу на не належну адресу.

Так, додана до позовної заяви поштова квитанція від 12.02.2013 р. №6008 та опис вкладення у цінний лист свідчать про направлення відповідачу кореспонденції за належною адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7, яка зазначена як адреса місцезнаходження юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Натомість додані до позовної заяви документи (Договір №04/05-12 від 04.05.2012 р. та Договір № 14/05 від 14.05.2012 р., акти про надання послуг), які свідчать про те, що відповідач знаходився за іншою адресою, а саме: м. Київ, вул. Колекторна, 3-А, не впливають на висновок про направлення копії позовної заяви на належу адресу відповідача.

Крім того, колегія суддів зазначає про безпідставність повернення місцевим господарським судом позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України з огляду на наступне.

У застосуванні положень пункту 1 частини першої статті 63, а також пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України у випадках, коли позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, слід мати на увазі таке.

Якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду. Якщо позовну заяву підписано особою на підставі виданої їй довіреності, до заяви має бути додано оригінал або належно завірену копію такої довіреності. У разі коли до позовної заяви, підписаної представником позивача, не додано оригіналу або належно завіреної копії довіреності, але в цій заяві вміщено посилання на номер і дату довіреності, то господарський суд, приймаючи заяву до розгляду, витребує у позивача таку довіреність, а в разі її неподання виносить ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. (абзаци 2, 3 п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 (v0018600-03) від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" із змінами і доповненнями).

Як вбачається з позовної заяви, від імені позивача останню підписано представником ТОВ "Одіссей моторс" за довіреністю Уразгільдєєвим Т.Н.

До позовної заяви у якості додатку № 10 додано довіреність б/н від 11.01.2013 р., що видана ТОВ "Одіссей моторс" в особі Директора Цигаріна О.Д., яка містить підпис і печатку юридичної особи.

Таким чином, у випадку сумнівів стосовно наявності у Уразгільдєєва Т.Н. повноважень на підписання позовної заяви ТОВ "ОДІССЕЙ МОТОРС", місцевий господарський суд мав витребувати у позивача докази на підтвердження таких повноважень.

Проте, колегія суддів зазначає, що в даному випадку окремі порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до прийняття неправильного рішення, оскільки висновок місцевого господарського суду про повернення позовної заяви в цілому відповідає обставинам справи.

Як роз'яснено у абзаці 5 п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 (v0007600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " із змінами і доповненнями, не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про повернення позовних матеріалів позивачеві без розгляду та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДІССЕЙ МОТОРС" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2013 р. у справі № 910/2754/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2754/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.