Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Малайдах А.І.

за участю від позивача - Шаровський С.А.

представників сторін: від відповідача - Стуга В.В.

розглянувши Публічного акціонерного товариства "ДТЕК

апеляційну скаргу Дніпрообленерго"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 20.02.2013 року

у справі № 5011-51/17667-2012 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК

Дніпрообленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Укравтозапчастина"

про стягнення 87 072, 79 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.02.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 5011-51/17667-2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволені апеляційної скарги.

Позивач клопотанням просить прийняти апеляційний господарський суд додаткові докази.

Колегія суддів відхиляє клопотання позивача про прийняття нових доказів, оскільки позивач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2012 р. Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" з листом № 4521 про поставку автомобільних шин до 15.06.2012 р

Вищевказаний лист підписаний керівником департаменту із забезпечення виробництва І.Б.Дзигою на підставі довіреності від 24.03.2012 р. та у відповідності до посадової інструкції, затвердженої генеральним директором позивача від 23.11.2010 р.

Листом № ІК-05/01/12/12 від 23.05.2012 р. Дніпровська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" за підписом директора Гончаренка Д.А. повідомила про виконання його заявки та відвантаження продукції до 15.06.2012 р.

21.05.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", яке перейменовано у Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" та є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" укладено договір поставки № 04862-00, за умовами якого відповідач зобов'язався надати у власність позивача автомобільні шини, а позивач - прийняти товар і сплатити його вартість на умовах договору, що складає 1 775 266, 44 грн.

Відповідно до п 3.4. договору строк поставки кожної партії товару - протягом 20 календарних днів з дня отримання письмової заявки від позивача, в якій в обов'язковому порядку має бути зазначено найменування продукції, кількість, місце, дата і час постачання.

Відповідно до п. 8.1. договору у разі порушення терміну поставки, недопоставки, не поставки товару відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 8 % від вартості поставленого з порушенням терміну товару, недопоставленого, непоставленого товару.

Договір, відповідно до п. 11.1., набуває чинності з дня підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 1088409,84 грн., що підтверджується видатковими накладними № П035718 від 13.07.2012 р., № П035720 від 13.07.2012 р., № П035721 від 13.07.2012 р., № П035722 від 13.07.2012 р., № П035719 від 13.07.2012 р., № П036084 від 01.08.2012 р., № П036086 від 01.08.2012 р., № п036199 від 02.08.2012 р. та № П036694 від 21.08.2012 р.

17.09.2012 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" з вимогою № 10267/1010 від 10.09.2012 р. про сплату штрафу за прострочення поставки товару у розмірі 87 072, 79 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (436-15) . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України (435-15) договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Умовами договору № 04862-00 від 21.05.2012 р. встановлено, що він набуває чинності з дня підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Тобто, до відносин, які виникли між сторонами до підписання договору № 04862-00 від 21.05.2012 р. положення останнього не застосовуються.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Приписами ст. 631 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором обмежується визначеним сторонами строком договору.

В той же час, вимога позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" датована 18.05.2012 р., що, в свою чергу, передує даті укладення договору - 21.05.2012 р., а відтак - вказана вимога не може свідчити про виникнення у відповідача зобов'язань, обумовлених договором № 04862-00 від 21.05.2012 р.

Крім того, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Тобто, з аналізу вищенаведених норм, можливо дійти висновку, що сама вимога Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" № 4521 від 18.05.2012 р. не є правочином у розумінні Цивільного кодексу України (435-15) та не створює для сторін жодних прав та обов'язків відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України.

Стосовно листа Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" № ІК-05/01/12/12 від 23.05.2012 р., підписаного директором Гончаренком Д.А., яким позивача повідомлено про виконання його заявки та відвантаження продукції до 15.06.2012 р., суд відзначає, що відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно зі ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

У відповідності до п. 4.1. положення про Дніпропетровську філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" останнє є відокремленим підрозділом товариства без статусу юридичної особи і керується в своїй діяльності чинним законодавством України, установчими документами товариства, рішеннями керівних органів товариства та цим положенням.

Пунктом 4.6. положення про Дніпропетровську філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" встановлено, що філія має право укладати будь-які угоди, діючи від імені товариства, в межах компетенції, що визначена чинним законодавством України, цим положенням, рішеннями товариства та повноваженнями, визначеними у довіреностях, виданих товариством.

Згідно з п. 9.2. положення про Дніпропетровську філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" директор філії діє на підставі положення та в межах повноважень, вказаних в довіреності, що видається йому товариством.

відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Тобто, виходячи зі змісту наведених норм штраф є одним із видів неустойки, право на стягнення якої за правилами ст. 611 Цивільного кодексу України виникає у разі порушення зобов'язання.

В той же час відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивачем не надано доказів отримання відповідачем заявки на постачання товару у відповідності до п. 3.4 договору поставки №04862-00 від 21.05.2012 року.

Надана позивачем копія листа директора Дніпропетровської філії відповідача не може бути належним доказом по справі. Наказом генерального директора відповідача №516-К від 17.12.2012 року директору Дніпропетровської філії відповідача оголошено догану.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Рішення господарського суду м. Києва від 20.02.2013 року у справі № 5011-51/17667-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-51/17667-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Повний текст постанови складено 02.04.2013 року.