5016/2899/2012(3/125) Про стягнення безпідставно отриманих коштів - 28.03.2013 Прийняття

Компанія "Нортроп" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося з позовом до Державного підприємства "Дельта-лоцман" про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 424 255,9 дол.США та 76814,16грн., що фактично становлять суми податку на додану вартість, нарахованих відповідачем протягом 2011 року на суми канального збору за проходження суден, які знаходились під агентуванням позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані статтею 1212 Цивільного кодексу України з посиланням на те, що нарахування вищезазначених сум відповідачем здійснено без достатніх законодавчих (правових) підстав, у зв'язку з чим підлягають поверненню як безпідставно отримані.

30.01.2013 р. позивач надав до суду додаткові пояснення, в яких зауважив на допущені помилки у позовній заяві щодо деяких номерів рахунків та звернув увагу суду на те, що у розрахунку до позовної заяви по рахунку від 31.01.2011р. № ДЕ-00056 т/х "FULL RICH" помилково вказано ПДВ на канальний збір у сумі 4075,76 доларів США замість 4075,46 доларів США. У відповідності до рахунків та платіжних документів, які додані до позовної заяви і є у матеріалах справи, ДП "Дельта-лоцман" нарахована та сплачена компанією "Нортроп" у формі ТОВ сума ПДВ по канальному збору у сумі 424 255,60 доларів США та 76814,00 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.01.2012р. в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі Державну податкову службу в Миколаївській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.01.2013р. у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що оспорювані суми податку не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави та збереженими в себе за рахунок позивача, оскільки набувачем цієї суми є Державний бюджет України, та, крім того, порядок повернення сум податків регулюється нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим стаття 1212 Цивільного кодексу України не може застосовуватися як підстава для повернення сум сплачених податків.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом спору у даній справі є стягнення надмірно сплачених позивачем коштів за надані відповідачем послуги в рамках укладеного між ними господарського договору, а не повернення сум податку на додану вартість в розумінні податкового законодавства, а тому є безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства. Також скаржник зазначив про помилковість висновку суду стосовно того, що набувачем оспорюваних сум податку на додану вартість є Державний бюджет України, оскільки надані відповідачем докази не підтверджують надходження цих сум до Державного бюджету України. Крім того, апелянт не погодився з висновком суду щодо неможливості застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України.

У відзивах на апеляційну скаргу ДП "Дельта-лоцман" (вх.417/13/Д1 від 07.03.2013р.) та ДПС у Миколаївській області (вх.417/13/Д2) просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставну. ДП "Дельта-лоцман", заперечуючи на апеляційну скаргу, зазначило, що оспорювані суми фактично є сумами податку на додану вартість, нарахованими на суми канального збору, а тому між сторонами виник спір щодо правомірності оподаткування податком на додану вартість послуг, що надавались відповідачем суднам в морських портах України, які знаходились під агентуванням позивача. Також відповідач вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки оспорювані суми позивач перерахував відповідачу в якості оплати за послуги і підстави для перерахування грошових коштів не відпали, та, крім того, набувачем спірних коштів є Державний бюджет України, а не відповідач по справі. ДПС у Миколаївській області у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що предметом спору у даній справі є повернення податку на додану вартість, утриманого з позивача та перерахованого до Державного бюджету України. Порядок нарахування, сплати і повернення сум податків регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства. У зв'язку викладеними, а також тим, що набувачем оспорюваних сум податку є Державний бюджет України, спірні грошові кошти не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави та збереженими в себе за рахунок позивача.

У додаткових обґрунтуваннях відзиву на апеляційну скаргу (вх.№4171/13/Д4 від 22.03.2013р.) ДП "Дельта-лоцман" зазначило, що звільнення від оподаткування операцій, передбачених пунктом 197.9 статті 197 Податкового кодексу України, є податковою пільгою, від використання якої Компанія "Нортроп" відмовилась, тоді як згідно з пунктом 30.4 статті 30 Податкового кодексу України податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету. Крім того, оспорювані грошові кошти, які були перераховані Компанією "Нортроп" у формі ТОВ на підставі виставлених рахунків ДП "Дельта-лоцман", в повному обсязі відшкодовані цій компанії, яка є морським агентом, судновласником. Тому позивач не може вважатись особою, за рахунок якої набуті або збережені спірні грошові кошти, а, отже, відсутні підстави для звернення до суду з позовом в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

01.01.2011р. між ДП "Дельта-лоцман" (підприємством) та Компанією "Нортроп" у формі ТОВ (агентом) укладено договір № 145/П-П, відповідно до пункту 1.1. якого підприємство зобов'язалося за заявками агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а агент зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 8.1 строк дії договору встановлений до 31 грудня 2013 року.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що підприємство зобов'язується надавати агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок підприємства та вимог цього договору. Рахунки направляються поштою або вручаються агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятись факсом.

Відповідно до пункту 2.2.3. договору агент зобов'язується робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, у порядку, визначеному діючим законодавством України в сфері ЗЕД, валютного регулювання та валютного контролю.

Пункт 2.2.4. договору передбачає зобов'язання агента сплачувати рахунки, виставлені підприємством у терміни, визначені цим договором.

У розділі 4 договору сторонами встановлено порядок розрахунків. Додатковими угодами від 15.04.2011 р., 07.10.2011 р. та 19.04.2012 р. сторони внесли зміни до основного договору, зокрема, змінено редакцію пунктів 4.2.1, 4.2.2 (порядок розрахунків).

Відповідно до пункту 4.1. порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями. По зборам та платам, що не підлягають державному регулюванню, розмір зборів та плат визначаються згідно розцінок підприємства. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок Агента і проводяться за його рахунок. Згідно із пунктом 4.2.1. оплата проводиться агентом наступним чином: у випадках, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження судна в український порт, до подання заявки на надання підприємством послуг, агент здійснює передплату в розмірі повної вартості, в тому числі ПДВ, послуг, що мають бути надані підприємством на підставі цієї заявки. Пунктом 4.2.2. передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється Агентом на протязі десяти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках. У пункті 4.3. договору сторони погодили, що зобов'язання по оплаті вважаються виконаними агентом з моменту зарахування грошових коштів на рахунок підприємства.

Протягом 2011 року ДП "Дельта-лоцман" по 120 судам, які заходили під іноземним прапором, були виставлені рахунки, що включали в себе податок на додану вартість у розмірі 424255,60 доларів США, нарахованого на суми канального збору. Також протягом 2011 року по 7 судам, які заходили під прапором України, відповідачем виставлено рахунки, що включали в себе податок на додану вартість у розмірі 76814,16 грн., нарахованого на суми канального збору.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень, позивач сплатив рахунки в повному обсязі, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 424 255,6дол.США та 76 814,16 грн., які позивач просив стягнути як безпідставно отримані.

З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 84 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.

Розміри портових зборів, порядок обліку та використання коштів від портових зборів встановлений Положенням про портові збори, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544 (1544-2000-п) . У відповідності до пункту 11 вказаного Положення на суми портових зборів нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Порядок оподаткування податком на додану вартість, у тому числі визначення платників податку, умов реєстрації суб'єкта господарювання як платника податку на додану вартість, визначення бази оподаткування регламентується Податковим кодексом України (2755-17) .

Статтею 197 Податкового кодексу України визначено операції, звільнені від оподаткування податком на додану вартість; зокрема, звільняються від оподаткування операції з постачання послуг:

- з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням [переміщенням (пункт 197.8)];

- що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами (пункт 197.9).

У вирішенні спорів, пов'язаних зі стягненням сум податку на додану вартість, включених до сум збору та плати за послуги, які надаються у морських торговельних портах, слід враховувати, що підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість відповідно до наведених положень статті 197 Податкового кодексу України є підтвердження належними доказами здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.

За приписами підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Водночас відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прикордонний контроль" прикордонний контроль - це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Згідно з частиною першою статті 12 названого Закону відмітка про перетинання державного кордону проставляється у паспортних документах іноземців, осіб без громадянства; імміграційних картках іноземців, осіб без громадянства, якщо в їх паспортних документах не передбачено сторінок для відміток про перетинання державного кордону; інших документах у випадках, передбачених законодавством.

З аналізу зазначених норм випливає, що підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість канального збору є підтверджені належними доказами факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.

Як вбачається із матеріалів справи, факт надання відповідачем послуг, пов'язаних з транзитним перевезенням (переміщенням) вантажів підтверджується наявними в матеріалах справи вантажними маніфестами з відмітками Державної прикордонної служби України про здійснення прикордонного контролю та генеральними актами.

Таким чином, наявність у матеріалах справи доказів здійснення суднами міжнародного перевезення вантажу та його митного оформлення свідчать про те, що канальний збір, який стягується з цих суден за заходи до порту, звільняється від оподаткування податком на додану вартість на підставі пункту 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України, а тому відповідачем нараховано податок на додану вартість на суми канального збору за відсутності правової підстави для такого нарахування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання вказаної норми закону є цивільно-правові відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і обов'язковою умовою для її застосування є наявність факту набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав.

Враховуючи, що відповідачем протягом 2011 року виставлено позивачу рахунки за канальний збір, до складу яких неправомірно були включені суми податку на додану вартість у розмірі 424 255,6 дол.США та 76 814,16 грн., а позивачем у повному обсязі сплачено на поточні рахунки відповідача відповідні суми канального збору, то вказані суми податку на додану вартість є безпідставно отриманими (набутими) відповідачем.

Посилання відповідача та третьої особи на безпідставність застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що набувачем грошових коштів є не відповідач, а Державний бюджет України (на підтвердження чого ДП "Дельта-лоцман" надано податкові декларації, податкові накладні, платіжні доручення), судова колегія відхиляє, оскільки оспорювані суми у розмірі 424 255,6 дол.США та 76 814,16 грн. перераховано позивачем у складі сум оплати за канальний збір, що нараховувався відповідачем з наступним виставленням рахунків на підставі укладеного між сторонами договору від 01.01.2011р., а тому безпідставне віднесення відповідачем вказаних сум до складу податку на додану вартість не змінює правову природу цих коштів, які є безпідставно отриманими відповідачем за рахунок позивача. З цих же підстав відхиляються доводи відповідача відносно того, що позивач не скористався податковою пільгою, передбаченою пунктом 197.9 Податкового кодексу України (2755-17) , у зв'язку з чим згідно з пунктом 30.4 Податкового кодексу України (2755-17) спірні грошові кошти не можуть бути відшкодовані з бюджету.

Доводи відповідача стосовно того, що грошові кошти, які перераховано Компанією "Нортроп" у формі ТОВ на підставі виставлених рахунків ДП "Дельта-лоцман", в повному обсязі відшкодовані цій компанії, яка є морським агентом, судновласником згідно із статтею 118 Кодексу торговельного мореплавства України, також не заслуговують на увагу, оскільки зазначені доводи не підтверджені матеріалами справи та не впливають на юридичну оцінку правовідносин, які є предметом судового розгляду у даній справі.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порядок повернення сум податків регулюється нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства, оскільки вартість будь-якої послуги, роботи, товару відповідно до чинного законодавства включає в себе податок на додану вартість, і наявність між сторонами спору про стягнення заборгованості за надані послуги, в тому числі й стосовно правильності визначення позивачем вартості наданих послуг, не змінює правової природи відносин між сторонами у справі, що виникли із господарського договору, саме як господарських, про що зазначено у пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 22.01.2013р. №01-06/86/2013 (v0086600-13) "Щодо вирішення спорів, пов'язаних зі стягненням податку на додану вартість, включеного до суми збору та плати за послуги, які надаються у морських торговельних портах України".