5002-35/3666-2012 Про визнання недійсним додаткової угоди до договору безпроцентної позики - 25.03.2013 Прийняття

Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" про визнання недійсною додаткової угоди від 20.10.2009 р. до договору безпроцентної позики від 31.12.2004р.

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю визнання оскаржуваної додаткової угоди недійсною на підставі статті 229 Цивільного кодексу України, внаслідок помилки при її укладанні, а саме у зв'язку з не доведенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" правонаступництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Сосна", яке безпосередньо виступало позикодавцем за договором безпроцентної позики від 31.12.2004р.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 січня 2013 року у справі №5002-35/3666-2012 в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, господарський суд першої інстанції виходив з тих підстав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" є перейменованим Товариством з обмеженою відповідальністю "Сосна", а позивач помилково посилається на укладення оскаржуваної додаткової угоди під впливом помилки, оскільки ним невірно розуміються положення чинного законодавства щодо здійснення перейменування юридичної особи.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 09 січня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, фактичним матеріалам справи та невірним застосуванням судом норм матеріального права.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що суд у своєму рішення не надав оцінки тим обставинам, що при укладанні додаткової угоди відповідач зазначає себе в якості правонаступника ТОВ "Сосна", однак заперечує цей факт у судовому засіданні та не підтверджує вказані обставини жодним доказом, посилаюсь при цьому тільки на зміну найменування підприємства. Також суд для ідентифікації підприємства приймає тільки одні обставини, а саме ідентифікаційний код, а інші обставини, як то реєстрація відповідача в якості юридичної особи та у податковій раніше, ніж створення, ТОВ "ТПК "Якушев" не бере до уваги.

Крім того, заявник апеляційної скарги звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що спірну додаткову угоду підписано особою, не уповноваженою на її підписання, але господарський суд першої інстанції не дослідив та не врахував вказаної обставини.

Одночасно зі скаргою, позивачем заявлено клопотання про відновлення процесуального строку на подачу апеляційної скарги пропущеного внаслідок несвоєчасного отримання оскаржуваного рішення, яке в свою чергу задоволено ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2013р.

Також ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2013р. апеляційна скарга Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" прийнята до провадження апеляційного господарського суду у складі судової колегії: головуючий суддя - Градова О. Г., судді Євдокімов І. В., Сікорська Н. І.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 березня 2013 року, в зв'язку з відпусткою, суддю Євдокімова І. В. замінено у складі колегії на суддю Антонову І. В.

19.03.2013 року до Севастопольського апеляційного господарського суду надійшла заява заступника прокурора м. Сімферополя про вступ у справу в інтересах держави в особі Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод".

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 березня 2013 року, в зв'язку з відпусткою судді Градової О. Г. та відпусткою судді Сікорської Н. І., здійснено їх заміну у складі колегії суддів із розгляду апеляційної скарги у даній справі на суддю Воронцову Н. В. та суддю Євдокімова І. В. відповідно.

Головуючим суддею у справі №5002-35/3666-2012 призначено суддю Воронцову Н. В.

У призначене на 25.03.2013р. судове засідання з'явились представник Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" та прокурор, які підтримали доводи апеляційної скарги, а також представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев", який заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сосна", (позикодавець) та Державним підприємством "Сімферопольський виноробний завод" (позичальник) 31.12.2004р. укладений договір безпроцентної позики, відповідно до якого позикодавець зобов'язується надати, а позикодавець - прийняти і повернути у визначений цим договором строк безпроцентну позику у розмірі 762560грн (арк..с.35-36).

Пунктом 2 договору сторони визначили, що позикою за цим договором є сума коштів у розмірі 762560грн, що були перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Сосна" Державному підприємству "Сімферопольський виноробний завод" за договором комісії від 01.12.2004р., який був припинений відповідно до угоди про припинення зобов'язань між цими особами від 31.12.2004р.

Строк позики згідно пункту 4 становить 180 днів з дати підписання договору і може бути продовжений за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою.

За умовою пункту 14 цей договір є укладеним з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Договір підписаний сторонами, підписи скріплені печатками, в тому числі підпис позикодавця скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сосна", ідентифікаційний код 31535205.

20 жовтня 2009 року у зв'язку із спливом терміну повернення позики, зміною юридичної адреси та назви ТОВ "Сосна" на ТОВ "Торгово-промислова компанія "Якушев" між ДП "Сімферопольський виноробний завод" та ТОВ "Торгово-промислова компанія "Якушев", відповідно до якої вказане нове найменування позикодавця - ТОВ "Торгово-промислова компанія "Якушев", його банківські реквізити та продовжений строк позики до 31.12.2011р. (арк..с.11).

З боку позикодавця ця додаткова угода підписана в.о.директора Донець О.П., підпис якого скріплений печаткою ТОВ "Торгово-промислова компанія "Якушев", ідентифікаційний код 31535205.

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим, позивач посилається на відсутність доказів правонаступництва ТОВ "Торгово - промислова компанія "Якушев" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сосна", у зв'язку з чим вказує на укладання спірної додаткової угоди до договору поворотної фінансової допомоги внаслідок помилки.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Предметом спору по вказаній справі є матеріально-правові вимоги позивача про визнання додаткової угоди недійсною, а отже до предмету доказування входить встановлення наявності чи відсутності обставин, які є підставами для визнання додаткової угоди недійсною.

Як вбачається з самого тексту оспорюваної додаткової угоди до договору, підставами для її укладання було закінчення терміну дії договору та правонаступництво ТОВ "ТПК "Якушев" після ТОВ "Сосна".

Так, дійсно договір безпроцентної позики був укладений 31.12.2004 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сосна" та Державним підприємством "Сімферопольський виноробний завод" на 180 календарних днів з дати підписання договору.

Спірна додаткова угода була підписана 20 жовтня 2009 року, тобто через п'ять років після настання строку виконання договору.

Однак, така підстава для укладання договору, як правонаступництво Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК "Якушев" після ТОВ "Сосна" повинна підтверджуватися певними обставинами по вказаній справі.

Так, стаття 512 Цивільного кодексу України містить перелік підстав зміни кредитора у зобов'язанні, а саме, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Самостійною підставою заміни кредитора є правонаступництво. Правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Цивільному праву відомі дві форми правонаступництва - універсальне і сингулярне. При універсальному правонаступництві до правонаступника разом із правами первісного кредитора переходять і його обов'язки ( це спадкове правонаступництво і правонаступництво в результаті реорганізації юридичної особи), а при сингулярному правонаступництві до правонаступника переходить тільки певне право кредитора, як, наприклад, при договірній передачі прав вимоги.

Отже, підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва має бути пряма вказівка акта цивільного законодавства (ч.3ст.11 ЦК), а також настання певних обставин, які мають юридичне значення (припинення юридичної особи шляхом реорганізації тощо).

Із матеріалів справи вбачається, та про що не заперечує жодна зі сторін, що правонаступництва ТОВ "ТПК "Якушев" після ТОВ "Сосна" у розумінні чинного цивільного законодавства не відбувалось та не настало.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. (п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними")

Помилка позивача складається у тому, що останній укладаючи додаткову угоду до договору, діяв спрямовано для досягнення мети правочину (внесення змін до нього стосовно зміни позикодавця та продовження строку дії договору), але формування волі на укладання правочину відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю позивача. Отже, неправильне сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

Вказана помилка позивача має істотне значення, оскільки стосується прав та обов'язків сторони за договором, яка зазначила себе в спірній угоді правонаступником.

Таким чином, вчинений правочин, а саме укладена додаткова угода до договору поворотної фінансової допомоги від 31.12.2004 року, підлягає визнанню недійсною внаслідок того, що особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення.

При цьому, судова колегія вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо зміни найменування ТОВ "Сосна" на "Торгово - промислова компанія "Якушев", який зроблений виходячи із рішення загальних зборів учасників ТОВ "Сосна" від 22.05.2006р. та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з якою серія АА №246343 (а.с.78-84) у 21-ому записі містяться найменування як "Сосна" так і "Торгово - промислова компанія "Якушев" з ідентичним ідентифікаційним кодом 31535205.

Отже, суд першої інстанції при розгляді справи ідентифікував відповідача як позикодавця за договором поворотної фінансової допомоги від 31.12.2004 року, в зв'язку із зміною найменування.

Однак з цим не може погодитися суд апеляційної інстанції, оскільки для ідентифікації юридичної особи на підставі наданих документів має визначатися: найменування, юридична адреса, документи про підтвердження державної реєстрації (включаючи установчі документи, інформацію щодо посадових осіб та їх повноважень тощо), ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку, в якому відкрито рахунок, та номер банківського рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи договір поворотної фінансової допомоги був укладений з одного боку директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сосна" Фомін І. А., яке мало наступні реквізити: місцезнаходження - м. Донецьк, проспект Ленінський, 43, поточний рахунок 26003108300 в ЗАО "Донгорбанк" ЗКПО 31535205, МФО 334970, ІНН 315352005679.

За ч. 1,3 статті 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Суд першої інстанції всупереч нормам чинного цивільного законодавства щодо зазначення в найменуванні юридичної особи організаційно-правової форми, яка вноситься до єдиного державного реєстру, не прийняв до уваги тих обставин, що в довідці з витягу з єдиного державного реєстру, на які посилається відповідач, найменування юридичної особи зазначено неповно, що виразилося у зазначенні її, як "Сосна", замість ТОВ "Сосна".

Відповідно до ч. 4 статті 90 ЦК України, у разі зміни свого найменування юридична особа крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, та повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах.

Так, матеріали справи не містять доказів виконання вказаного обов'язку у повному обсязі, оскільки відповідач тільки повідомив позивача про зміну назви листом від 05.05.2008 року №100 ( а.с. 12), а доказів розміщення оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, не надано.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу та не надав оцінку тим обставинам, що згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 108006 дата проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" та взяття його на облік як платника податків вказана 06.06.2001 року (а.с. 17, 18), тобто в той самий день що і державна реєстрація створення ТОВ "Сосна", що підтверджується Свідоцтвом Серії А00 №310634 (а. с. 51). Тоді як, обставини щодо зміни назви товариства самі по собі виключають можливість існування Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" за наявності одночасного існування ТОВ "Сосна", що як наслідок не може бути розцінено судовою колегією як зміну найменування останнього.

Крім того, рішення щодо зміни найменування ТОВ "Сосна" було прийняте задовго після створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" та останнє має інші банківські реквізити ніж ТОВ "Сосна", що зайвий раз підтверджує існування двох самостійних юридичних осіб, які жодним чином між собою не пов'язані, а відтак укладаючи спірну додаткову угоду позивач помилявся щодо правонаступництва вказаних товариств.

З огляду на встановлені обставини, судова колегія не приймає до уваги положення Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев", в якому вказано про зміну назви товариства, оскільки вони не узгоджуються із вищевикладеним та не є переконливим доказом при його оцінці на ряду із іншими доказами наявними у справі.

Також, судова колегія не приймає в якості доказу ідентифікації юридичної особи ТОВ "ТНК "Якушев" та ТОВ "Сосна" рішення Господарського суду Донецької області від 16.10.2012 р. у справі №5006/37/119/2012 за позовом ТОВ "ТПК "Якушев" до ДП "Сімферопольський виноробний завод" та ТОВ "Азовська продовольча компанія" про стягнення заборгованості за договором фінансової допомоги №1 від 14.07.2005 р., за яким стягнуто з ДП "Сімферопольський виноробний завод" з на користь ТОВ "ТПК "Якушев" заборгованість в розмірі 2028703,84 грн., штраф у розмірі 1014351,92 грн., пеню у сумі 150129,63 грн та 3% річних у розмірі 29680,22 грн., оскільки вказане рішення не має преюдиціального значення відповідно до ст. 35 ГПК України по вказаній справі, так як має інший склад сторін (інший відповідач ТОВ "Азовська продовольча компанія") та при розгляді зазначеної справи не перевірялись вказані обставини.

Крім того, судова колегія не приймає до уваги посилання позивача, як на підставу недійсності спірної угоди на те, що остання підписана зі сторони ТОВ "Торгово-промислова компанія "Якушев" не уповноваженою особою, а саме виконуючим обов'язки директора Донец О. П. без відповідної довіреності на вчинення такої угоди, оскільки їм не надавалася оцінка судом першої інстанції під час розгляду справи. Адже, як вбачається із змісту позовної заяви та матеріалів справи, звертаючись із позовом до суду позивач не вказував зазначені обставини, в якості підстави для визнання недійсною спірної додаткової угоди та в ході розгляду справи місцевим господарським судом не подавав відповідної заяви у порядку ст. 22 ГПК України щодо змін підстав позовної заяви, а відтак в силу ст. 100 ГПК України суд апеляційної інстанції не праві розглядати вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. При цьому, судова колегія зазначає, що клопотання від 24.12.2012р. (а. с. 113) в якому позивач посилається на обставини відсутності повноважень у особи, яка підписала спірну угоду від імені ТОВ "Торгово-промислова компанія "Якушев", не може розцінюватися судом, як заява про зміну підстав позову, тим більш, що в прохальній частині зазначеного клопотання позивач просить витребувати у відповідача певні документи необхідні для розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" задовольнити, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, як прийняте при неповному з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим приймає нове рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 (пунктом 2), 104 (пунктами 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 січня 2013 року у справі № 5002-35/3666-2012 скасувати.

3. Прийняти у справі нове рішення:

Визнати недійсною додаткову угоду від 20 жовтня 2009 року до договору безпроцентної позики від 31 грудня 2004 року.

Повернути з Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 рахунок №31211206783002, відкритий в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, за кодом класифікації доходів бюджету 22030001) на користь Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" (Україна, 95000, АР Крим, м. Сімферополь, Московське шосе, 9-й км; код ЄДРПОУ 05414657, п/р 26006000132779 в ПАТ "ЧБРР" МФО 384577) суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 45 грн. перерахованого за платіжним дорученням №2 від 12.10.2012 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" (24400, Вінницька обл., м. Бершадь, вул. Чкалова, 1, код ЄДРПО України 31535205) на користь Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" (95492, м. Сімферополь, Залізничний район, Московське шосе, 9-й км., код ЄДРПО України 05414657) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 073,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 573,50 грн.